Ніла Іваненко 
Знахідка археологів Франції та Саудівської Аравії показала, як тисячі років тому відбувався поступовий перехід від кочового способу життя до міського.
Руїни міста, що отримало назву Аль-Натах, століттями ховалися за стіною оази Хайбар – зеленої та родючої цятки на мапі, оточеної пустелею на північному заході Аравійського півострова.
Про що повідомили дослідники?
Згідно з дослідженням, яким керував французький археолог Гійом Шарлу, раніше в цьому районі виявили стародавню стіну завдовжки 14,5 км. Тепер команда представила докази того, що ця стіна захищала стародавнє місто Аль-Натах.
За словами науковців, велике місто, в якому мешкало близько 500 жителів, було збудовано близько 2400 року до нашої ери, в період раннього бронзового віку. Однак приблизно за тисячу років по цьому населення покинуло місто. «Ніхто не знає, чому так сталося», – сказав Гійом Шарлу.
Коли було збудовано Аль-Натах, у Леванті – регіоні вздовж Середземного моря від сучасної Сирії до Йорданії – процвітало чимало міст.
Багато років поспіль вчені вважали, що північно-західна Аравія являла собою безплідну пустелю, якою блукали кочівники-скотарі та яка всіяна похованнями. Так було доти, доки 15 років тому археологи не виявили в оазі Тайма, на північ від Хайбара, вали бронзового віку.
За словами Шарлу, це було «перше важливе відкриття», що спонукало вчених уважніше придивитися до цих оаз.
Карта пам’ятки Аль-Натах із планом архітектурних об’єктів, позначених на поверхні (чорні лінії), реконструкціями (сірі лінії) та макетом валу (пунктирна червона лінія).
Повільний урбанізм
Чорні базальтові породи, характерні для цієї місцевості, багато років надійно приховували стіни Аль-Натаха, захищаючи місто від незаконних розкопок. Однак знімки, отримані завдяки технології лідар, допомогли археологам роздивитися потенційні вулиці та фундаменти будинків. Це була підказка, де саме потрібно вести розкопки, розповіло видання Science Alert.
За словами мсьє Шарлу, команда виявила фундаменти, «досить міцні, щоб легко витримувати одно- або двоповерхові будинки». Згідно з висновками дослідників, місто охоплювало площу 2,6 га, на якій розташовувалося близько 50 будівель. Усі вони були споруджені на пагорбі та оточені окремою стіною.
Команда ретельно вивчила міський некрополь. В його гробницях вона знайшла металеву зброю (переважно сокири та кинджали), а також коштовне каміння, зокрема агат. Виявлені керамічні вироби були дуже гарні, й при цьому дуже прості за дизайном. Усе це свідчило про існування в аравійській оазі 4000 років тому доволі розвиненого суспільства.
А тим часом розміри кріпосних валів заввишки 5 метрів наштовхували на думку про могутню місцеву владу в стародавньому Аль-Натасі. Як написали дослідники у звітній статті, ці відкриття демонстрували процес «повільного урбанізму» – переходу від кочового до осілого життя.
Такі укріплені міста, за словами вчених, могли контактувати між собою в місцевості, що значною мірою була заселена кочовими скотарськими групами. Ці контакти могли стати основою для прокладання торгових шляхів. Зокрема, відомого «шляху пахощів», яким з південної Аравії до Середземномор’я транспортували спеції, ладан та мирру.
Слід визнати, що Аль-Натах усе-таки був не таким великим, як міста-держави Месопотамії або Єгипту того періоду. Однак у виявленого нещодавно міста був «інший шлях до урбанізації», зазначив Гійом Шарлу: «скромніший, значно повільніший та вельми характерний для північного заходу Аравії».
Результати дослідження опублікував журнал PLOS ONE.
