Інна Тихонова 
Сюрреалізмом був стиль творчості та життя шаленого генія, котрий завжди викликав інтерес у публіки та психіатрів. Яскраві перформанси ексцентричного фантазера, дивака і скандаліста стали частиною особистого бренду та продовженням комерційно успішного художнього методу, названого автором «параноїдально-критичним».
Норовливий «рятівник»
Уславлений каталонець народився 11 травня 1904 року в сім’ї заможного нотаріуса у Фігерасі. Назвавши сина Спасителем (так перекладається з іспанської Salvador), батьки мимоволі заклали у ньому прагнення демонструвати винятковість. Тим більше, що він мав для цього обґрунтовану підставу: спільне ім’я з батьком Сальвадором Далі-і-Кусі та його первістком, що залишив цей світ у дворічному віці. Перший син помер від менінгіту за дев’ять місяців до появи на світ «двійника». Коли батьки показали Сальвадорові могилку брата і розповіли про переселення у новонародженого душі померлого, така звістка стала для п’ятирічної дитини шоком. Сальвадор Далі не хотів бути чиєюсь копією і все життя переконував світ у своїй неповторності.
«У шість років я мріяв стати кухарем, у сім – Наполеоном, а з віком мої амбіції лише зростали», – таким визнанням починається автобіографічна книга про «таємниці Сальвадора Далі, розкриті ним самим».
Програючи в хлопчачих бійках та азартних авантюрах, Сальвадор завжди вдавав, що переміг. Грав він і на нервах близьких людей, привертаючи до себе увагу експресивними витівками. Інших засобів темпераментний, проте сором’язливий Сальвадор просто не мав. Молодша на чотири роки сестра Анна Марія так відгукувалася про його проблемну поведінку: «Виносити важку вдачу брата було несила, але причин для любові до нього теж вистачало».
Талант без кордонів
У шість років Сальвадор уже впевнено тримав у руці пензель і здивував рідних імпресіоністським краєвидом, виконаним на дошці олійними фарбами. Для улюбленого заняття юному митцеві виділили окрему кімнату, де він проводив за малюванням дні та ночі. Природні здібності учень розвивав у досвідченого наставника – професора живопису Жоана Нуньєса. Почавши з муніципальної художньої школи, у 1914-1918 роках Далі став вихованцем чернечого навчального закладу у Фігерасі, звідки у 15 років «вилетів» через погану поведінку. Але середню освіту для вступу до Мадридської Академії мистецтв він таки отримав, та ще й з відмінним атестатом.
Водночас «важкий» підліток відкрив у собі ще й письменницький дар і з 16-річного віку активно публікувався. Його юнацькі нариси про великих художників стали прологом до майбутніх книг: і в живописі, і в літературі митець виявився однаково здібним майстром.
У рік смерті матері (47-річну Феліпу Доменеч забрав рак грудей) Сальвадор став студентом столичної Академії образотворчих мистецтв, розширив свої знання про художні техніки та познайомився з цікавими людьми. Серед його нових знайомих були режисер Луїс Бунюель та поет Федеріко Гарсіа Лорка.
«Постійність пам’яті», Сальвадор Далі
Руйнівне самовираження
Артистична природа творчості підказала Далі нові форми взаємодії зі світом. Він відкрив у собі інтерес до внутрішніх переживань, захопився фрейдизмом, став приділяти увагу порухам душі та символічним асоціаціям. Заглиблюючись у прірву прихованих почуттів, прихильник ірраціональності змінював маски і долав межу між фантазією та реальністю. Його манера живопису відповідала стилю презентації особистості: у творчості, зовнішньому образі та викладанні думок Далі усвідомлював себе «позером».
Порушення дисципліни стало причиною річної перерви у відвідуванні лекцій в Академії. Відсторонений від навчання учасник студентських виступів захопився творчістю Пабла Пікассо, який на все життя став для Далі незаперечним авторитетом. Поступово Сальвадор втратив цікавість до альма-матер і 1926 року залишив її з власного бажання. До Парижу він виїхав із досвідом першої персональної виставки у галереї Далмау, де було представлено понад три десятки його ранніх робіт.
Подальші пошуки себе у мистецтві привели художника до групи сюрреалістів. Знайомство з теоретиком нового напряму Андре Бретоном наприкінці 1920-х років було вимарено зі спогадів художника через естетичні та політичні розбіжності. Контакти з колегами завершилися самовпевненою заявою Далі: «Сюрреалізм – це я!».
Одна з епатажних витівок того часу вартувала Сальвадорові розриву із сім’єю. Батько та сестра не пробачили йому образи пам’яті мами (вона сина дуже любила). Йдеться про навіяний Фрейдом з його «Едиповим комплексом» напис на одній із картин Далі: «Приємно іноді плюнути в портрет своєї матері» (робота 1929 року «Священне серце»). Після сварки художник надіслав батькові конверт з власною спермою та словами: «Це все, що я тобі винен».
А довершила розлад із ріднею поява в житті Далі музи Гали, з якою художник, на думку родини, остаточно з’їхав із глузду.
Далі і Гала, 1930 р. Фото: Театр-музей Сальвадора Далі. Фігерас
Солодка парочка
Про роль улюбленої моделі, дружини та менеджера у житті митця немає єдиної думки: хтось вважає його обраницю добром, хтось – злом. Але поки оточення порівнювало «жадібну росіянку» Олену Дьяконову з чумою, сам митець півстоліття її обожнював, стверджуючи, що Сальвадора Далі створила віра музи у його геніальність.
Досвіду відносин із реальними, а не вигаданими жінками, на момент зближення з тодішньою дружиною поета Поля Елюара, Далі не мав. Натомість, до важливої віхи в особистому житті він підійшов сформованим художником: до 1929-30 років Сальвадор став автором популярних сюрреалістичних шедеврів «Кров солодша за мед», «Світлі радості», «Незрима людина», «Сталість пам’яті» та ін. Головною темою творчості модного автора був погляд на життя і смерть крізь призму сексуальних переживань (вплив філософії Зигмунда Фрейда).
Рік знайомства з Галою Елюар розпочався зі скандальної прем’єри-1929: сюрреалістичний сюжет фільму за сценарієм Сальвадора Далі та Луїса Бунюеля «Андалузький пес» був придуманий за неповний тиждень (друга артхаусна кінопрем’єра за сценарієм Далі – «Золотий час» – відбулася в Лондоні на початку 1931 року). Гала давно освоїлася у європейському мистецькому середовищі, тож із задоволенням зайнялася просуванням свого нового чоловіка. Одружилися пристрасні коханці 1934 року, хоча жили разом із 1930-го. Колишній чоловік нареченої був присутнім на весіллі у якості свідка з боку нареченого (за зв’язок із дружиною друга Далі «вибачився» подарованою поетові картиною).
Далі і Гала, 1940 р. Фото: modearte.com
«Вижити в епоху прогресу»
Після відвідин 1937 року Італії художник вирішив рятувати мистецтво від модерністської деградації. На нього так вплинула магія шедеврів епохи Відродження, що він навіть у метафізичних фантазіях намагався надалі дотримуватися академічних пропорцій у зображенні тіл.
Окупація Франції 1940 року змусила Далі переїхати до США. Там вони з Галою прожили вісім років, відкривши художню майстерню у Каліфорнії. У співпраці з Уолтом Діснеєм Сальвадор працював над мультфільмом Destino, але цей сюрреалістичний проєкт не був реалізований через «комерційну недоцільність». З тих самих міркувань із фільму Альфреда Гічкока «Заворожений» було прибрано сцену сну з декораціями Далі.
Роки творчості у США виявилися у долі іспанського «грошолюба» найбільш плідними. Тут художник знайшов собі застосування і на літературній ниві (1942 року автор шокував пуритан белетризованою біографією «Таємне життя Сальвадора Далі, написане ним самим» і видав роман «Приховані особи» про життя аристократів напередодні Другої світової війни), і в ілюструванні книг, і в створенні театральних декорацій, і у постановці першого сюрреалістичного балету «Божевільний Трістан». Водночас із живописом Сальвадор домігся успіхів в інтер’єрному дизайні та рекламній зйомці. «Якщо мистецтву належить вижити в епоху варварського технічного прогресу, то відправною точкою для цього стане досвід Сальвадора Далі», – зазначав митець.
Маркіз де Пубол
На батьківщину іспанець повернувся вже зі світовою славою. Його замовниками були мільйонери. Сальвадор купив Галі замок, а для своїх робіт відбудував зруйнований громадянською війною театр-музей у Фігерасі. Чого там тільки немає: є навіть комбіновані тримірні зображення власного виготовлення – вражаючі голограми.
Смерть у 1982 році музи підкосила художника, хоча до цього часу подружжя жило нарізно. У слабкого Сальвадора лікарі підозрювали хворобу Паркінсона. Незважаючи на недугу, член Академії образотворчих мистецтв Франції та володар Великого хреста від короля Іспанії продовжував працювати. Того ж року він отримав титул маркіза де Пубол.
Наприкінці осені 1988 року 84-річний Сальвадор Далі був госпіталізований із серцевою недостатністю, а 23 січня 1989 року він помер. Все майно та художню спадщину геній заповідав Іспанії, а поховати себе просив так, щоб на його могилі гуляли люди. На підлоговій плиті, під якою упокоївся сюрреаліст, не було зроблено при замуровуванні тіла жодного напису.
Майже за тридцять років, у липні 2017 року, останки художника були потурбовані за рішенням мадридського суду. Якась ясновидиця із Жирони наполягала на генетичній експертизі, стверджуючи, що є дочкою Сальвадора Далі, про що дізналася від матері. ДНК-аналіз цього не підтвердив.
Сальвадор Далі, 1981 р.
Цікаві факти про Сальвадора Далі
- Іспанський живописець, режисер та письменник був також графіком, дизайнером і скульптором. До колекції Клоту потрапили 44 бронзові статуї роботи Далі з будинку художника у Порт Лігат.
- Далі належить дизайн телефону з трубкою у вигляді омара, столика з овечого опудала, крісла з «людськими» ногами та відомого дивана у формі губ.
- Художник використав мотиви своїх картин для розробки прикрас і зробив спільно з кутюр’є Крістіаном Діором моделі незвичайного одягу: супер-дрібне бікіні, костюм із ящиків та сукню у вигляді людського скелета.
- У 1969 році Далі допоміг своєму землякові Енріке Берната у створенні нового логотипу «Чупа-Чупс».
- На сюрреалістичні вернісажі епатажний Сальвадор приходив з 12-метровим хлібним батоном, у водолазному костюмі, леопардовому халаті і з тухлим оселедцем на голові.
- Мав Далі і невдалий досвід оформлення. Він на шматки розніс сюрреалістичні декорації в розкішних вітринах магазину Bonwit Teller у Нью-Йорку, побачивши «виправлення» замовника. Одна з ванн, у які були занурені манекени, розбила скло і випала на вулицю, а оформлювач вистрибнув слідом, використавши цю нагоду для ефектної появи перед натовпом.
- На вечірці у готелі Plaza у 1970-х роках Далі пожартував над співачкою Шер, підсунувши їй вібратор з дистанційним спостереженням.
- У відеоряді фільму «Враження від Верхньої Монголії» можна побачити плями, зроблені на латунній платі сечовою кислотою «особистого виробництва» Далі.
- Оригінальним художник був і у виборі домашніх улюбленців. З ним жили оцелот і гігантський мурахоїд, яких Далі вигулював міськими вулицями і навіть брав із собою на світські заходи.
- Наприкінці 1959 року в столиці Франції було презентовано ovocypede – транспортний засіб у вигляді прозорої кулі з пасажирським сидінням усередині. Дітище інженера Лапарра було створене за ескізом автора ідеї Сальвадора Далі.
- Художник спочатку готував собі місце у склепі поряд із Галою, але після пожежі у замку, під час якої ледь не загинув, залишив це місце і доживав свого віку неподалік власного театра-музею. Там і було замуроване у підлозі його тіло після смерті на 85-му році життя.
Фото: wikipedia.org
