Леся Українка: «вічно жива» українська донька Прометея

Народилася у місті Новограді-Волинському 25 лютого 1871 року у сім’ї високоосвіченого поміщика, родича Михайла Драгоманова. Змалку знаходилася в оточенні передових художників, письменників, митців. З дитинства хворіла на туберкульоз. Вірші почала писати з 1884 року, взявши собі псевдонім Українка. Дуже любила подорожувати – об’їздила багато куточків світу, що значно розширило її кругозір. Є авторкою великої кількості віршів та поезій, які перекладено на багато різних мов світу. Була активною учасницею процесів жіночого руху та відродження української національності. Дата смерті – 1 серпня 1913 року. Померла письменниця у 42-річному віці в Грузії. Могила її знаходиться в Києві – похована видатна українка на Байковому кладовищі.

Саме у такому ключі зазвичай подається стисло опис життєвого шляху видатної відомої поетеси, яку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в українському письменстві». Хто ж вона така – Леся Українка? Як саме вона прожила своє таке недовге і таке нелегке життя? Яку спадщину залишила нам – її вдячним читачам та слухачам? Саме про це й піде розмова надалі.

Фото Лесі Українки, зроблене в ательє фотографа Генріха Лазовського у Києві, 1896 р.

Віхи життєвого шляху

Щасливе дитинство

Лариса Косач-Квітка – справжнє ім’я відомої на весь світ поетки. Оскільки від самого народження батьки називали її Лесею, то в подальшому це ім’я дівчина вибрала собі за псевдонім. А прізвище Українка вона запозичила у свого відомого дядька – Михайла Драгоманова, який на початку своєї діяльності завжди підписувався «Українець». Інше «домашнє» ім’я поетки було Мишолося – воно ділилося навпіл, маючи однією частиною ім’я її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

Якби Леся жила в наші дні, то її назвали би дитиною індиго. Вона всім цікавилася, швидко все схоплювала, у 4 роки навчилася читати книги, в 5 – писала драматичні твори-п’єси, в 6 вже вміла вишивати, а свій перший вірш написала у 9 років. А вже в 19 років вона склала підручник для своїх молодших сестер – «Стародавня історія східних народів».

Мама Лесі, відома в ті часи письменниця Олена Пчілка, була надзвичайно енергійною за вдачею та мала талант до викладання. Багато в чому завдячуючи саме їй, дівчинка легко вивчала іноземні мови. Вона досконало знала польську, болгарську, давньогрецьку мову, німецьку, англійську, французьку, латину та італійську, починала вивчати грузинську, шведську, іспанську.

Мала хист дівчинка до малювання. Любила Леся і музику – вона чудово грала на фортепіано. Можливо, дівчинка стала би ще й талановитим музикантом або композитором, якби не туберкульоз – ця біда супроводжувала її все життя, з самого дитинства.

У 10-річному віці Леся перенесла важку операцію з видалення кісток, які вразила хвороба. Кілька місяців вона лежала із загіпсованими двома руками і однією ногою. Пальцями вільної ноги вона навчилася грати на фортепіано.

Леся Українка з матір’ю. Ялта, 1898 р.

Світ мандрів

Вoule vagabond, або мандрівний клубочок – таку характеристику дала собі сама Леся. Відвідуючи нове для себе місто чи країну, вона завжди привозила звідти цікаві етнографічні нотатки, досліджувала історію, культуру місцевості, спілкувалася з людьми. Найвідомішими локаціями її подорожей були:

• Київ. Перші мандри були пов’язані з лікуванням, а тому відносно столиці у неї спочатку були не дуже приємні асоціації. Змінити її враження допоміг брат Михайло. А пізніше її родина переїхала жити до Києва у власне житло на сучасній вулиці Саксаганського.
• Львів. Дружба Косачів з Франком стимулювала часті поїздки родини до цього міста. Саме там Леся видала у 13-річному віці свої перші вірші «Конвалія» і «Сафо» в часописі «Зоря», і саме там вона вибрала собі псевдонім Українка.
• Чернівці. На Буковину Леся приїжджала на запрошення своєї подруги Ольги Кобилянської. Там вона відвідувала багато місцевих громад, спілкувалася з тамтешньою богемою.
• Одеса. Туди Українка їздила неодноразово, для покращення стану свого здоров’я, так само, як і до Криму. На той момент місто шалено розвивалося, і дівчина дуже захоплювалася місцевими пам’ятками архітектури.

Відвідувала Леся і Європу – була у Відні, Софії, жила у Німеччині, Грузії, Польщі, Італії, Австро-Угорщині, подорожувала Африкою і Єгиптом, захоплювалася красою Венеції. Маючи мрії об’їздити весь світ, вона це змогла зробити у своїй творчості.

Леся Українка, Михайло Косач, Маргарита Комарова. Одеса, кінець серпня 1889 р.

Особисте життя

Леся Українка кохала лише одного чоловіка – Сергія Мержинського, якому присвятила навіть лист-сповідь. Проте він сприймав дівчину лише як друга чи товаришку і, навіть помираючи, не сказав таких очікуваних Лесею слів. Всі свої переживання та емоції дівчина вилила у поемі «Одержима», яку написала біля ліжка помираючого коханого.

Внизу світлини – Леся Українка та Сергій Мержинський, 1898 р.

Вийшла заміж Леся майже в 30 років. Її чоловік, Климент Квітка, був молодшим за неї на 9 років, теж хворів на туберкульоз і був зовсім бідним. Батьки письменниці були проти цього шлюбу, але Леся не послухала їх, відмовившись від фінансової допомоги рідних. До свого чоловіка вона ставилася з повагою, але ніякого почуття кохання зовсім не відчувала. Дітей у них не було. До речі, завдячуючи Клименту, ми маємо змогу почути живий голос Лесі Українки – він зміг зберегти записи, які дійшли до наших днів.

Калейдоскоп цікавих фактів про Лесю Українку

• Найкращим твором Лесі Українки вважається драма-феєрія «Лісова пісня», надрукована у 1911 році.
• Вірш «Давня весна» було створено під час сильних приступів туберкульозу. У ньому письменниця зображує весну як час, коли їй менше болить.
• За свідченням Лесиної сестри Ісидори, останніми роками очі Українки стали прозоро-блакитними і здавалися наче неземними.
• Над драматичною поемою «Кассандра» поетка працювала аж 7 років.
• Поезія «Сontra Sреm Sреrо» («Без надії сподіваюсь») є творчим кредо поетки, а життєвим – слова «Щоб не плакать, я сміялась».
• «Колискова» – вірш, який Леся написала, сама не звідавши радощів материнства.
• Мавка – персонаж Лесиної поезії, який надихає багатьох сучасних авторів, доказом чому є створення анімаційного блокбастеру «Мавка. Лісова пісня».
• Іменем письменниці назвали квіти бузку, сорт якого вивели селекціонери України, і фабрику у місті Черкаси.
• Пам’ятники Лесі Українці встановлені не лише в Україні, а й в США, Канаді, Грузії та навіть росії.

Постер 3D-мультфільму «Мавка. Лісова пісня», студія Animagrad

Творчий доробок: нестримна геніальність

Поезія, проза, епос, драматургія – творчість Лесі Українки була надзвичайно різнобічною. Загалом її авторству належить понад 200 віршів та 20 драм, було випущено три збірки творів.

Вірші

Їх вона писала протягом усього життя. Найперший був написаний у 9-річному віці, останній – у 40 років. Друкуватися Леся почала з 13 років – одним з таких віршів був «Конвалія». Більшість із поезій увійшли в збірки:

• «На крилах пісень» (1898) – 69 віршів та 3 поеми.
• «Думи і мрії» (1899) – 50 віршів і 2 поеми.
• «Відгуки» (1902) – 30 віршів та 1 поема.

Обкладинка збірки «На крилах пісень» (1893)

Окрім цього, поеткою були написані ще 115 віршів, які не входили до складу збірок і які друкувалися лише частково за життя Лесі.

Укладанням збірок займалася сама поетка. Її головною метою було намагання створити справжній великий художній твір, де всі елементи (вірші) були поєднані між собою спільною темою. Жоден із них не передруковувався в подальшому вдруге, а відбиралися до збірок лише кращі (з точки зору самої Лесі). Один з таких – «Сontra Sреm Sреrо», який входив до першої збірки. Написаний він був під час загострення хвороби, але за допомогою сильного слова Леся стверджувала незламність духу людини взагалі.

Оспівувала авторка у своїх віршах і Україну – де б вона не була, ніде не могла забути біль уярмленої рідної країни. До переліку найсильніших творів відносять «Do (Гімн. Grave)», «Скрізь плач, і стогін, і ридання», «Надію».

Свою глибоку ліричну душу Лесі виливала у віршах про кохання: «На мотив з Міцкевича», «Відповідь», «Коли дивлюсь глибоко в любі очі», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти», «Все, все покинуть, до тебе полинуть».

Дитинство, природа, і знову любов – саме такі теми звучать у творах Українки для дорослих і дітей. До речі, її короткі вірші «На зеленому горбочку», «Вишеньки» можна вчити напам’ять з малюками, розвиваючи їх мовне чуття.

Лариса Косач у волинському народному вбранні. Приблизно 1878—1879 роки

Драми та поеми

Вагому частину свого творчого шляху Леся Українка присвячувала ліричному епосу – саме тому вона має в доробку немало цікавих поем. Найбільш відомі з них – «Давня казка», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Ізольда Білорука». І незважаючи на використання фабул з так званими «чужими» образами, це зовсім не означає, що поетка цуралася рідної України. У всіх власних поемах авторка висвітлює питання, що були актуальними для тогочасного суспільства.

Висока духовна культура письменниці яскраво просліджується у драматичних творах «Блакитна троянда», «У пущі», «Одержима», «Кассандра», «Бояриня». Останній твір заслуговує на особливу увагу сучасних читачів. По суті, це єдиний твір, який має за основу українську історію.

Події в творі відбуваються у часи Руїни, на Лівобережній Україні та в Москві. Сама поема просякнута невимовною тугою за Україною. Цікавим є Лесине бачення ролі жінки, її спростування міфу про «братні народи українців та росіян». Не дивно, що ця поема була заборонена свого часу радянською владою і постійно вилучалася із збірок авторки. На жаль, після недовгого повернення до програми з української літератури у сучасній школі вона знов вилучена.

Ще одним шедевром літературної драматургії Українки є інтерпретація легенди про Грааль – всесвітньо відома поема «Лісова пісня». На перший погляд це твір про нещасливе кохання, про зіткнення світу людини і природи. Проте авторці вдалося надзвичайно точно і вишукано висловити проблему вічного протистояння світла і темряви, краси і потворності, великої чистої душі і жадібності.

Прижиттєвий портрет Лесі Українки, художник Іван Труш, 1900 р. 

Значне місце у творчості Лесі Українки посідає фольклор. Ще з ранніх літ, коли дівчина створювала свою «Русалку», і аж до останніх її творів – «Про велета», фольклор органічно вплітається в загальну канву образного світу письменниці. У цьому в нагоді їй стала скрупульозна праця з пошуку надбання української народної культури. Леся вишуковувала, фіксувала легенди, пісні та думи, слухала кобзарів та записувала старовинні тексти – щоб порятувати ці скарби від забуття.

Як саме сприймається славна донька Прометея в сучасності, коли нарешті перед нами відкривається унікальна можливість позбавитися малоросійства? Поезія Лесі Українки звучить з новою силою, наштовхує на роздуми, дає можливість озирнутися назад і подивитися на оновлену, щиру та талановиту націю.

Глибокий аналіз того, що подарувала нам Леся, подає сучасна українська письменниця Оксана Забужко у своїй книзі «Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій». Це не просто книга – це роздуми про те, як тяжко і сутужно нам доведеться розплачуватися за втрату й забуття споконвічної української культури.

А тим, хто хоче зрозуміти, наскільки добре він знає Лесю Українку, радимо скористатись тестом. Впевнені, що ви відкриєте для себе багато нового!

Фото на заставці: Портрет Лесі Українки, робота Оксани Лехняк

Фото: uk.wikipedia.org