Світлана Сергеєва 
Якщо раніше вважалося, що віра у теорії змови пов’язана з браком знань, то сучасне дослідження доводить, що існує багато складних причин для цього. Як зазначає клінічна психологиня Шона Боуз, не всі прихильники конспірології простодушні або ж мають проблеми із психікою, як їх зазвичай зображують у масовій культурі. Чимало хто схильний до цього через власні мотиваційні потреби (наприклад, у безпеці) або бажання знайти пояснення стражданням та порушенням.
Потреба у відчутті безпеки сприяє вірі у теорії змови
Хоча всі ми колись відчуваємо конспірологічні думки, деякі з цих переконань можуть стати небезпечними. Проаналізувавши 170 досліджень (переважно зі Сполучених Штатів, Великобританії та Польщі), пані Боуз та її колеги дослідили мотивацію переконань людей.
Хоча існує багато впливових чинників, дані свідчать, що людей, здається, мотивує потреба почуватися у безпеці та розуміти своє оточення. Також, якщо ці дві потреби не задовольняються, то на перший план виходить потреба почуватися соціально захищеним. Це погана новина, оскільки світ навколо нас стає все більш небезпечним, а наше майбутнє – все більш невизначеним.
Як пояснюють дослідники, за їхніми висновками, мотивація в цілому є важливою (якщо навіть чи не найважливішою) частиною головоломки ідей теорії змови. Вони виявили, що соціальні загрози сильніше за будь-які інші, тісно пов’язані з довірою, відіграють значну роль у формуванні віри у конспірологію.
Вже давно визначено, що довіра має ключову роль у нашій вірі у феномен, який відомий як культурне пізнання. Незалежно від того, яку освіту має людина, вона з більшою імовірністю повірить інформації від людей, з якими ідентифікує себе як частину власної культурної групи.
Нарцисизм підвищує імовірність віри у теорії змов
Боуз та її колеги також виявили, що такі риси особливості, як нижча здатність до аналітичного мислення та підвищена тривожність, мають значне, але напрочуд доволі низьке співвідношення з вірою у конспірологію. Дослідники пояснюють, що це може бути пов’язано з недостатньо довгим часовим проміжком або тим, як різні риси взаємодіють одна з одною. Потрібні додаткові дослідження, щоб розділити ці аспекти.
Однак, як повідомлялося у попередніх дослідженнях, нарцисизм – як на індивідуальному, так і на колективному рівні – збільшує імовірність конспірологічного мислення, як і потреба відчувати себе унікальним. Люди, як відчували соціальні загрози, частіше вірили змовам, заснованим на подіях. Віра в абстрактні теорії змови більш пов’язана з індивідуальними рисами як нарцисизм і параноя.
За словами пані Боуз виданню Sciencealert, ці висновки значною мірою збігаються з недавньою теорією, яка стверджує, що мотиви соціальної ідентичності можуть викликати залучення до змісту теорії змови. При цьому люди, які мотивовані бажанням почуватися унікальними, частіше вірять у загальні конспірологічні теорії про влаштування світу.
Роль безпеки також може пояснити, чому під час кризи (зокрема під час пандемії) зростає кількість конспірологічних думок, коли люди постають перед фінансовими труднощами та невизначеністю зі здоров’ям. Розуміння цих чинників має вирішальне значення у допомозі людям уникнути цих пасток мислення та обмежити шкоду, яку вони можуть завдати.
Фото: pixabay.com
