Як позбутися відчуття провини?

Відмова від безглуздих негативних переживань розширює особисту свободу, примирює із собою і підвищує якість спілкування.

Між нормою та деструктивом

Хоча психологи характеризують вину як нормальну емоційну реакцію на певний зовнішній подразник (здебільшого, зі знаком «мінус»), більшість із нас переживають це почуття болісно. Люди страждають на докори совісті і засуджують себе за заподіяння комусь шкоди. А шкоду можна побачити як у вчинках, так і в їх відсутності, дії та бездіяльності. І навіть у думках: ми «посипаємо голову попелом» за не виправдання чиїхось очікувань і не реалізацію власних бажань, докоряємо себе за доленосні помилки, що зіпсували життя нам самим чи комусь іншому. Почуття провини можна відчувати перед батьками і дітьми, близькими та сторонніми, людьми і тваринами, живими та мертвими.

Теоретик психоаналізу Зигмунд Фрейд вважав провину способом контролю над Его (особистістю) із боку Супер-его (у цій філософській категорії перебувають ідеали та цінності). Супер-его нормує наш моральний образ та соціальну поведінку. Скоєння неприйнятного вчинку супроводжується душевними муками. І в цьому полягає природа почуття, покликаного регулювати людські відносини, роблячи їх пристойними та доброзичливими.

Однак на практиці відчуття провини нерідко стає причиною безпідставного самоїдства та інструментом маніпуляцій. Підступність цього деструктивного стану – у непродуктивному негативі, котрий може спричинити затяжну депресію. Адже по суті почуття провини є агресією, спрямованою на самого себе. Це самопокарання, самоприниження, самобичування, – а саморуйнування не можна вважати психологічним конструктивом. Згідно з дослідженнями, почуття провини підвищує рівень стресу, посилює вплив негативних факторів на психіку, послаблює захисні можливості імунної системи та погіршує фізичне здоров’я.

Види переживань

У цьому багатогранному почутті є багато відтінків. За класифікацією американського психолога Ірвіна Ялома вина ділиться на три категорії.

Справжня

Людина реально стала причиною заподіяної комусь шкоди: образила, підвела, не виправдала надій, зрадила і т. д.

Екзистенційна

Людина жалкує про глобальні та смислові упущення чи втрати, засуджуючи себе за неправильно прожите життя, нереалізований потенціал, нечутливість до близьких тощо. Така вина може мати конкретного адресата, а може і не мати. До цієї категорії потрапляє т. зв. вина вцілілого – це специфічне переживання є властивим людям, які не постраждали в лиху, де постраждали інші.

Невротична

Визначальною рисою такого типу провини є суб’єктивність оцінки. У відсутності об’єктивних підстав людина переживає, що зробила, побажала або подумала те, що їй здається поганим: аморальним або суспільно засудженим. Якщо почуття провини не базується на реальній провині, то людина рефлексує, не зробивши нічого поганого. Часто це стає метою маніпуляцій: заганяючи когось у почуття провини, маніпулятор домагається певної вигоди. Наприклад, необґрунтоване почуття провини нерідко навіюється дітям, і іноді люди страждають через невідповідність батьківським очікуванням решту життя. Невротичне почуття провини визнається психологічною патологією.

Передумови розладів

Поза рамками класифікації залишилося т. зв. хибне почуття провини – той стан, коли суспільна мораль нав’язує усвідомлення провини, але сама людина в цьому не впевнена і внутрішньо власну провину не визнає.

Маніпулятивні цілі нав’язування почуття провини:

• встановити контроль;
• домогтися змін у поведінці іншої людини;
• убезпечити себе.

Незалежно від природи походження, почуття провини заважає бути собою: як правило, у цьому стані забувають про себе у прагненні догодити тому, перед ким відчувають провину. Відтак, знижується самооцінка, формується комплекс неповноцінності, розвиваються неврози, емоційні розлади та депресивні стани. Почуття провини зберігається, породжуючи додаткові негативні емоції щодо інших залучених до цього порочного кола людей.

Водночас іноді почуття провини буває неявним і не усвідомлюється людиною, котра його відчуває. Ви можете не розуміти причини своєї емоційної пригніченості, дивуючись зниження настрою і не пов’язуючи душевну напругу з цією реакцією.

Ознаки почуття провини

Зверніть увагу на характерні прикмети у своїй поведінці чи манері спілкування оточуючих: це можуть бути показники прихованого почуття провини.

Постійні вибачення

Таку особливість поведінки демонструють люди, які зазнають невротичного почуття провини. Недоречні вибачення за безневинні дії поєднуються з патологічним самокопанням: приводи для власного «самопобиття» знаходяться завжди. Людина тривожиться, що могла ненавмисне когось образити, і боїться погіршення стосунків.

Надмірна приязнь

Навіть не усвідомлюючи почуття провини, людина може почати поводитися підкреслено дружелюбно з «постраждалою» особою. Якщо помітите свою чи чиюсь гіпертрофовану поступливість та спроби догодити, будьте готові визнати, що тут замішане почуття провини.

Покірність та жертовність

У таких формах найчастіше виявляється надумана вина перед батьками. Це почуття запускає догідливість як компенсуючу поведінку і нерідко робить людину нещасною через неправильний вибір партнера, професії та життєвого шляху.

Безпідставна агресивність

Буває й зворотна реакція. Деяким людям простіше перекласти провину, аніж визнати власну помилку. Якщо людина когось образила, а потім стала ще й злитися на свою жертву, то така особа переконує себе в правоті, виправдовуючи поганий вчинок.

Підвищена тривожність

У несвідомому почутті провини закладено порушення душевного спокою. Не усвідомлюючи причину занепокоєння, людина страждає від наростаючої тривожності.

Погіршення самопочуття

Негативна емоція може спровокувати психосоматичні розлади:

• запаморочення та «потемніння» в очах;
• сльозливість та «ком у горлі»;
• непереборну нудоту і блювання;
• занепад сил та м’язову слабкість;
• втрату апетиту і порушення травлення;
• безсоння та важкі сновидіння.

Проблеми зі здоров’ям через почуття провини – це клінічна реальність.

Що з цим робити?

Якщо почуття провини вас гнітить тривалий час, страждання необхідно припинити. Наступні кроки мають допомогти попрощатися з деструктивною емоцією та почати жити без душевного тягара.

• Визначьтеся з людьми та ситуаціями, пов’язаними з почуттям провини, щоб переконатися у його обґрунтованості. Можливо, ваші переживання насправді безпідставні і нікому не потрібні, тоді порятунок від рефлексії відразу покращить стосунки. Аналіз може вивести вас так само й на маніпулятора: усвідомлення нав’язаного відчуття провини дозволить виявити інструменти тиску.
• Роздивіться деталі «накручування» себе: чи не відчуваєте ви провину за те, до чого не причетні насправді? Розберіться, чи могли ви передбачити результат подій та вплинути на обставини. Якщо ні – вашої вини в тому, що сталося, немає.
• Подбайте про реабілітацію. Коли ви перед кимось об’єктивно винні, попросіть вибачення і висловіть намір залагодити провину. Легше стане вже на етапі щирого каяття. Обговоривши проблему, запропонуйте спільний пошук її вирішення. Зустрічні дії у виправленні ситуації гармонізують стосунки.
• Не варто виправдовуватися: це може лише посилити провину, якщо вас не готові пробачити і не налаштовані на примирення. Перед собою так само не виправдовуйтеся, адже самовиправдання посилює негативні переживання.
• Візьміть до уваги, що помилка не робить вас поганою людиною. Помиляються усі. І частіше, ніж ви вважаєте.
• Зрозумійте, що ви не повинні відповідати чиїмось очікуванням. Не бійтеся розчаровувати людей: вони також не ангели. Якщо хтось незадоволений тим, що ви не відповідаєте його уявленням про досконалість або не дотримуєтеся його планів, це не ваші проблеми. Ви не є чиєюсь власністю, на зразок домашньої тваринки, якою керує господар. Тож і не зобов’язані страждати, виконуючи чиїсь бажання та вимоги.
• Не навантажуйте себе зайвими обов’язками. Неадекватне уявлення про обов’язок – часта причина безглуздого відчуття провини. У людей різні ресурси: оцініть свої можливості тверезо, усвідомте особистий потенціал і  переосмисліть вимоги до себе.

Урок егоїзму

Щоби жити без почуття провини, завжди пам’ятайте, що ви у себе одні. І тому піклуватися психологи радять насамперед про себе. Це не погано і не добре: це правильно за законами самозбереження.

Допомагайте собі

Потрібно самому шанувати себе, а не домагатися чужого схвалення. У вашому розпорядку мають з’являтися «свої» справи.

Робіть те, що подобається

Жити «чужим життям» є небезпечно для здоров’я. Ухвалюйте рішення щодо себе самостійно, а не за сторонніми підказками.

Не відповідайте відразу

На будь-яке прохання допомоги беріть час подумати. Це дозволить реально оцінити свої можливості. Не даючи обіцянок і не обнадіюючи людей, ви позбавите себе вантажу зайвої відповідальності. Уникнення поспішних рішень привчить вас говорити: «Ні». Це необхідно для позначення особистих кордонів, що захищають душевну рівновагу.

Не ігноруйте власні потреби

У ваших особистих стражданнях немає сенсу. Не висипатися, працюючи надмірно, і виконувати завдання у хворобі – не героїзм, а нерозважливість. Цього ніхто не оцінить, якщо ви когось заразите або зробите помилки та втратите продуктивність через хронічну втому. Не нехтувати власними потребами важливо і для збереження особистого ресурсу, і для того, щоб не накопичувати негативну енергію.

Ідіть разом

Для позбавлення від почуття провини психологи закликають не виснажуватися на самоті. Адже недарма мудрець сказав: «Коли треба йти швидко – йди один. А якщо треба йти далеко – йдіть разом». Вчіться довіряти та делегуйте повноваження у команді. Не зациклюйтеся на хибному уявленні про власну незамінність і критично ставтеся до приказки: «Хочеш зробити добре – зроби сам». Багато що з того, що робиться, не мусить бути зроблено ідеально, а має бути просто зроблено. Звертаючись за допомогою та розподіляючи відповідальність, ви надаєте людям можливість вчитися та рости, а самі позбавляєтеся непосильного тягаря і майбутнього відчуття провини за те, що не впораєтеся.

Дбаючи про себе, ми робимо краще для всіх. Адже суспільство щасливих людей – більш життєздатне, ніж збіговисько нещасних…

Фото: pexels.com, pixabay.com