Ярослав Гашек: київське коріння «бравого солдата Швейка»

Якщо запитати, хто такий Ярослав Гашек, то 99 відповідей зі 100 будуть такими: той, хто створив Швейка. Цей твір, так само, як і сам письменник, був надзвичайно популярним за часів Радянського Союзу – можливо, через те, що його автор служив комісаром в червоній армії, вступивши до партії більшовиків.

А разом з тим це була дуже цікава особистість. Навколо його біографії існує різних легенд, пліток та анекдотів, що про це можна написати окрему книгу. Притому частина цього «фольклору» виникла ще за часів життя письменника – та й сам він з неабияким задоволенням поширював про себе всілякі небилиці. А оскільки значну частину їх він вписав у свої мемуари, то досить багато його біографів створювали образ Гашека на основі смішних анекдотів. Хоча, звичайно, до наших часів дійшло й немало правдивої інформації – наприклад, у поліцейських протоколах тощо. Але ж все-таки найкращим джерелом для написання біографії Ярослава Гашека залишається його творчість.

Ярослав Гашек: сатирик, анархіст, драматург, фельєтоніст, журналіст, комісар

Будучи за національністю чехом, письменник народився в Празі у квітні 1883 року. Батько його був вчителем математик і фізики, а дід по лінії матері – депутатом тогочасного парламенту. У сім’ї Ярослав був старшим сином – за три роки мама народила йому молодшого братика Богуслава, а трохи згодом родина вдочерила племінницю Марію, яка залишилася сиротою. Гашеки жили дуже скромно, грошей їм постійно не вистачало на елементарні речі. Переживаючи через свою неспроможність утримувати родину, батько Ярослава став часто випивати, через що значно похитнулося його здоров’я. Потім він захворів на грип, який дав сильне ускладнення на нирки. Йому зробили операцію, проте врятувати Йозефа так і не вдалося.

У 6-річному віці малий Ярослав пішов до школи, яку він закінчив з відзнакою та вступив до гімназії. Проте навчання там було недовгим, оскільки смерть батька внесла фінансові корективи в життя Гашеків. Родина часто змінювала місце проживання через неспроможність вчасно вносити орендну плату за квартиру. Ярослав став погано вчитися, залишившись на другий рік в 4 класі, а опісля зовсім пішов зі школи.

А далі почалися безкінечні подорожі. Хлопець деякий час пропрацював помічником аптекаря, але жага до пригод взяла верх, і він разом з товаришами вирушив у пішу подорож Чехією, Словакією, Моравією.

Але врешті-решт юнак все ж вирішив хоч трохи взятися за голову, і в 1899 році він вступає до Торгової академії, де за успіхи його навіть позбавили оплати за навчання. Проте під час канікул він все одно вирушав у мандри.

По завершенню навчання молодому спеціалісту запропонували роботу в банку. Але юнаку не підходив такий стиль життя, і, трохи пропрацювавши, Гашек звільняється зі служби і приєднується до македонських повстанців, які з’явилися під час революції на Балканах.

Рішення стати письменником приходить до нього після того, як у 1903 році вийшла перша збірка його віршів «Травневі викрики». Також він починає отримувати невеличкі гонорари за замітки про свої подорожі. Він починає писати всілякі гумористичні оповідання, які друкуються в місцевій пресі. Ніякої літературної цінності на той час вони не мають – до речі, сам Гашек і не приховував, що писав він тоді більше за гроші.

Кав’ярні, винні погребки, нічні прогулянки, затримання поліцією – саме так можна охарактеризувати той період життя Ярослава Гашека. Надсилаючи оповідання до газет, він не гребував підписуватися прізвищами своїх знайомих та друзів або випадковими іменами, які траплялися йому на очі на сторінках газет. Це свідчило про те, що до своєї літературної діяльності, як і до життя, Ярослав ставився надзвичайно легковажно. Кілька років він перебивався випадковими заробітками, аж доки його приятель, Ладислав Гаєк, не покликав його працювати редактором до журналу «Світ тварин».

Звичайно, що розмірений формат роботи у закладі категорично не підходив веселому та неспокійному характеру Гашека. Він вирішив трохи «вдосконалити» нудний стиль подачі матеріалу для читачів різними цікавими історіями з життя тварин. Таким чином читачі змогли дізнатися про загадкового «табу-табурана», який мешкає десь у Тихому океані, або про муху з 16 крилами, парою з яких вона обдмухується, наче віялом. Також з-під його пера вийшла розповідь про сріблясто-сірих вурдалаків та про доісторичного ящера «ідіотозавра». Звичайно, що на посту редактора він затримався ненадовго. Цей епізод з життя пізніше буде описаний в повісті Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка».

Далі майбутній письменник почав займатися продажем собак. Започаткувавши «Кінологічний інститут», він просто виловлював дворняжок, перефарбовував їх і продавав як породистих цуценят. За таку «комерцію» він разом з дружиною потрапив під суд.

А далі була недовга робота в газеті «Ческо слово», розлучення та інтенсивне написання гумористичних оповідок. З початком Першої світової війни його мобілізували до армії, і Гашек відправився туди в арештантському вагоні – як засуджений за симуляцію ревматизму. Його навіть засудили на три роки з умовою відбуття терміну по завершенню війни. Треба сказати, що багато подій, описаних в повісті Ярослава Гашека про бравого солдата Швейка, відбувалися з ним насправді в реальному житті. Наприклад, до свого полку письменник прибув у військовій формі та в циліндрі.

Гашек в австрійській армії

Армійський період Гашека

Перебуваючи на службі, молодику вдалося ухилятися від навчань, оскільки він служив помічником писаря. Це дало йому можливість далі займатися літературною діяльністю, у результаті чого письменник зміг поповнити свій майбутній роман цікавими історіями. Багатьох своїх персонажів він «нагородив» справжніми іменами – поручик Лукаш, капітан Сагнер, писар Ванек тощо. А головним прототипом самого Йозефа Швейка став денщик Лукаша Франтішек Страшліпка.

На фронті в Галичині Гашек встиг прослужити ординарцем та зв’язковим, а за хоробрість навіть був нагороджений срібною медаллю та званням єфрейтора. Трохи пізніше у 1915 році, він потрапив до полону та утримувався в таборі під Києвом на Дарниці. Саме тоді й «народився» бравий солдат Швейк, який приніс автору визнання. Повість була написана в гарнізоні в Борисполі, на нарах, де відбував чергове покарання рядовий Гашек за бійку з офіцером.

Згодом його перевели до табору під Самарою, де Ярослав ледве зміг вижити під час епідемії тифу. Незабаром, як і багато хто з його співвітчизників, Гашек вступив до Чехословацького легіону.

Проте медкомісія визнала його непридатним для військової служби, і він знову стає писарем і співробітником газети «Чехослован», яка друкувалася в Києві. Саме в той час він пише гуморески, які дуже не сподобалися австрійській владі. Письменника знову відправляють на фронт, де він досить непогано воює. Принаймні, його біографи наводять дані про нагороду Гашека георгіївським хрестом 4 ступеня за бої під Зборовим.

Після того як Росія з Німеччиною уклали сепаратний мир, Гашек їде до Москви, де вступає до комуністичної партії. Він організовує чесько-сербський загін кількістю в 120 бійців для боротьби з анархістами та білою армією. По суті, його діяльність агітатора червоної армії в чеському середовищі була недовгою. Буквально за три місяці польовий суд чехословацького легіону оголосив Гашека зрадником, видавши ордер на його арешт. Ярослав кілька місяців ховався від патрулів, видаючи себе за «напівбожевільного сина німецького колоніста з Туркестану». А згодом йому вдалося перейти лінію фронту, знову влившись у ряди бійців червоної армії.

Повоєнний період Гашека

По завершенню громадянської війни Ярослав зі своєю дружиною залишається жити у Іркутську. Проте довго на одному місці всидіти їм не вдалося. У 1920 році в Чехословаччині почалася політична криза – в одному із міст робочі проголосили «радянську республіку». Як чеський комуніст, Гашек мав поїхати туди для підтримання цього руху.

Ярослав Гашек з дружиною

Наприкінці 1920 року родина Гашеків поїхала до Праги. Але там на нього не дуже чекали – багато хто з друзів  відвернулися від Ярослава. Його звинувачували у служінні совєтам, а якось одна журналістка запитала, чи правда, що він харчувався в червоній армії м’ясом вбитих китайців. Гашек відповів їй у своєму стилі, поскаржившись на неприємний присмак «м’яса».

Ніякої комуністичної революції у Чехії не сталося, а сам рух був придушений. Партійна діяльність Гашека стала нікому не потрібною, і він якось раптово опинився без грошей. Щоб якось вижити, він був вимушений продавати на вулиці старі видання своїх книг. А ще через деякий час він став жити на аванси від видавців, кочуючи на шинках. Там він писав свої нові твори, уривки з яких часто зачитував оточуючим.

Постійна пиятика, перенесений тиф, небажання притримуватися здорового способу життя зробили свою справу. Стан Гашека постійно погіршувався. Влітку 1921 року він вибирає містом для проживання Ліпницю, вважаючи, що там йому буде легше боротися зі своїми хворобами. Відчуваючи, що йому все важче писати самостійно, Гашек наймає собі секретаря Климента Штепанека. Саме він допоміг автору записати 4 частину Швейка.

Проте здоров’я Ярослава погіршувалося кожен день. Дуже часто роботу над твором доводилося відклади. А востаннє Гашек диктував текст за 5 днів до своєї смерті. 2 січня 1923 року він написав заповіт, відзначивши, що «Швейк тяжко помирає», і наступного дня покинув цей світ.

На похоронах був один з його празьких друзів – художник Панушка. Всі інші не приїхали, вважаючи звістку про смерть черговою видумкою Гашека. Ще один друг – каменотес Харамза, встановив пам’ятник на могилі письменника – відкриту кам’яну книгу. На одній її сторінці було викарбовано ім’я Гашека, на другій – Швейка.

Бібліографія автора

Ярослав Гашек залишив після себе досить велику літературну спадщину. Його перу належить приблизно півтори тисячі творів, більша частина з яких була видана вже після смерті письменника. До переліку найбільш відомих відносять:

• Ярослав Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка» – читати онлайн його можна на багатьох літературних сайтах;
• Вошива історія;
• Як чорти пограбували монастир святого Томаша;
• Над озером Балатон;
• Юний імператор та кішка;
• Експедиція крадія Шейби;
• Про жабу, яка заплуталася;
• Суп для бідних дітей;
• Бравий солдат Швейк у полоні;
• Гід для іноземців в швабському містечку Нейсбург;
• Спосіб пана поліцмейстера;
• Ветеран Кокошка;
• Квасоля;
• Як Балушка навчився брехати;
• Солітер княгині;
• Батистова хустинка;
• Про парламенти;
• Чжен-Сі, вища правда;
• Урок закону Божого;
• Ярослав Гашек гумористичні оповідання 1901-1908. Збірник;
• Ярослав Гашек оповідання.

Творчість письменника доступна користувачам в різноманітних форматах. Ярослав Гашек Швейк fb2 можна завантажувати безкоштовно зі спеціальних сайтів-бібліотек та насолоджуватися гострим словом автора в будь-якій зручній ситуації.

Мегафакти про Ярослава Гашека

Звісно, що така оригінальна особистість не могла не залишити після себе декілька цікавих фактів, про які не дуже часто згадують його біографи. Непосидючий, нескорений та нестриманий у словах, він постійно потрапляв у неприємні ситуації, наприклад:

1. Малого Ярослава мало не розстріляли в 14 років, в часи антинімецьких погромів у Празі. Його затримала поліція з кишенями, повними камінням. Насправді вони йому були потрібні для шкільної колекції мінералів.
2. Насправді й досі ніхто не може точно назвати кількість написаних Гашеком художніх творів – через його прагнення підписуватися кожен раз новим ім’ям.
3. Якось до нього викликали поліцію перехожі, побачивши, як Ярослав стоїть на мосту через річку – вони подумали, що він хоче кинутися у воду. Поліцейським Гашек відрекомендувався як святий Ян Непомуцкий, через що його доправили в божевільню. Проте там його визнали повністю здоровим, а сам Гашек навів лад у бібліотеці лікарні.
4. Одружившись двічі, він мало не потрапив в суд за двоєженство. А насправді Гашек просто забув розлучитись перед другим одруженням.

Тандем письменника Гашека і його персонажа Швейка продовжує дивувати до сих пір. Наприклад, чого вартий той факт, що персонажу споруджено значно більше пам’ятників, ніж його творцю. Лише в Україні їх налічується близько 10 – більше, ніж деінде.

Фото з відкритих джерел