Інна Тихонова 
Аби реалізувати намічені творчі завдання, основоположникові наукової фантастики треба було прожити, за його словами, 100 років. Ідеї французького фантазера розширювали межі можливого, а сам автор захоплюючих сюжетів не сумнівався, що досягнення науки колись перевершать його уяву. «Хоч би що я не вигадав, це буде менше за можливості людського розуму», – зазначав Жуль Верн.
Член Французького Географічного товариства черпав натхнення у мореплаванні, а знання – у Національній бібліотеці. Письменник не мав стосунку до науки, проте знався на написанні прози та поезії, працював секретарем у театрі, складав пісні-шансон і тексти на есперанто. Другий у світі за кількістю перекладів (після Агати Крісті) автор 66 романів, двох десятків повістей та оповідань, понад 30 п’єс і документально-публіцистичних праць прийшов у літературне ремесло через захоплення робінзонадою та витрачав творчі заробітки на оновлення особистих яхт.
Кавалер Ордену Почесного легіону цурався військової служби, працював біржовим брокером і служив у міській управі. Ліцензований правник відмовився від батьківської адвокатської контори, змінив релігію, одружився на вдові з двома дітьми і постраждав від кулі психічно хворого племінника.
50Plus зібрав цікаві факти з біографії класика пригодницької літератури.
Нащадок юристів та судновласників
Первенець спадкового юриста з Провена, успішного адвоката П’єра Верна і представниці дворянського роду судновласників із шотландським корінням Софі Аллот де ля Фюйє народився 8 лютого 1828 року в древній столиці бретонських герцогів – місті Нанті. Жуль Верн мав трьох молодших сестер і брата Поля, з яким товаришував усе життя, попри те, що в майбутньому став жертвою його дорослого сина: у нападі неконтрольованої агресії той двічі вистрілив у дядька з пістолета. Після поранення в ногу письменник став шкутильгати і змушений був завершити морські подорожі, котрі дарували йому багато задоволення і натхнення для творчості.
Батьки Жуля Верна
Слідами Робінзона
З 6 років Жуль Верн виховувався в пансіоні, де на нього справили незабутнє враження розповіді викладачки про власного чоловіка, який не повернувся з плавання. Мадам Самбін описувала пригоди морського капітана, що 30 років тому зазнав корабельної аварії і з тих пір, на її думку, виживав на пустельному острові подібно до Робінзона Крузо. Надалі тему робінзонади Жуль Верн відобразив у своїх творах, написаних з 1867 по 1900 роки: у «Дітях капітана Гранта», «Таємному острові», «Школі Робінзонів», «20000 льє під водою» і «Другій батьківщині». А в романах «Робур-Завойовник» та «Заповіт дивака» письменник зробив прообразом героя рідного дядька Прудена Аллота – мера міста Брена, який здійснив кругосвітнє плавання.
Коралове намисто
З 8 років Жуль Верн навчався у двох семінаріях, а класичну освіту здобув у Нантському ліцеї. Канікули хлопець проводив на берегах річки Луари, де в спостереженнях за торговими суднами у нього народилася мрія про власні подорожі. Смак ранніх пригод майбутній мореплавець пізнавав із братом у вивченні околиць тихого села, де сім’я жила на заміській дачі влітку. У 1839 році 12-річний Жуль потай від батьків влаштувався юнгою на шхуну «Coralie» і відплив від рідного берега, щоб привести коханій кузині коралове намисто з Індії. Батько наздогнав підлітка в сусідньому порту і попросив мандрувати надалі лише подумки. З роками Жуль Верн шкодував, що не вибрав морську кар’єру з дитинства. «Напевно, я був народжений стати моряком», – писав він згодом.
Жуль Верн у віці 25 років (приблизно 1853 рік)
Втрати та придбання
Отримавши 1846 року в Рені ступінь бакалавра, успішний випускник поїхав до Парижа вивчати юриспруденцію: батько готував собі зміну на терені адвокатури і посилав синові обмаль грошей, щоб студента не звабили столичні спокуси. Жуль відволікався від вивчення законів лише на творчість, що лікувала його розбите серце, адже улюблену кузину Кароліну видали заміж за вдвічі старшого чоловіка, а потім і нове кохання на ім’я Роза стала дружиною заможного землевласника.
Але в романтичних почуттях був доленосний сенс: саме нерозділене кохання підштовхнуло парубка до письменства. Спочатку він присвячував дівчатам сонети, а потім написав для театру маріонеток поетичну трагедію і в 19 років замахнувся на твори великого формату в стилі Віктора Гюго. Водночас паризький студент допомагав новому другові та сусідові, композитору-початківцю Арістиду Гіньяру складати пісні-шансон і написав історичні п’єси «Олександр VI» та «Порохова змова». А тема нещасних закоханих знайшла відгук у творах «Майстер Захаріус», «Плаваюче місто», «Матіас Шандор» та ін.
Армія або параліч
Студентська молодість Верна припала на революційні події 1848 року, коли Другу республіку очолив Луї-Наполеон Бонапарт. Жуль розповідав у листах до рідних про міські заворушення і демонстрував небажання служити в армії: «Про військове життя і цих прислужників у лівреї я думаю лише одне – така робота потребує зречення будь-якої гідності». На щастя для хлопця, до армії його не пустили хвороби: з 20 років Верн мучився хронічними болями в животі (ймовірно, страждав від успадкованого від матері коліту), а в 23 роки через запалення середнього вуха пережив перший зі своїх чотирьох паралічів лицевого нерву.
Літературні амбіції
З 1849 року Жуль Верн отримав ліцензію на адвокатську практику, але не поспішав працювати за придбаною спеціальністю, бо знайшов для себе більш цікаве заняття. Ще під час навчання молодий автор познайомився у літературному салоні з Олександром Дюма-батьком, і той влаштував хлопця на роботу секретарем до свого Історичного театру та сприяв постановці у 1850 році його п’єси «Зламані соломинки».
Не секрет, що під ім’ям Дюма-батька ховалася творча корпорація: власник замку «Монте-Крісто» утримував великий штат помічників, котрі в міру своїх талантів реалізовували творчі побажання ідейного натхненника. Сам Дюма писав лише загальний план роману, тоді як детальне опрацювання сюжету було турботою «літературних рабів». Приймаючи Верна на своїй знаній кухні (кулінарія була пристрастю відомого автора рецептів), Дюма розраховував і на творчий внесок нового протеже, але Жуль мав власні літературні амбіції. Подякувавши Дюма за підтримку, Верн наважився йти в літературі власним шляхом.
Повчання та розвага
Самостійності Верна сприяла зустріч у 1851 році із земляком П’єром Шевальє, відомим у видавничих колах під ім’ям Пітр-Шевальє. Головний редактор журналу Musée des familles потребував автора, здатного популяризувати пізнавальний контент. Жулю Верну було доручено захоплювати читача текстами на теми географії, історії, науки та технологій. У стилі пригодницьких романів Фенімора Купера Жуль Верн написав цікавий текст про перші кораблі мексиканського флоту «Драма в Мексиці», за яким було опубліковано його друге оповідання «Драма в повітрі». Ці та подальші твори письменника починалися з точної дати і місця описуваних подій. Це було перше правило, якому автор слідував завжди. А друге правило письменника полягало в принципі «повчати, розважаючи». Літературний стиль Жуля Верна полягав у поєднанні авантюрного роману, пригод та історичних екскурсів.
П’єр Шевальє
Власні інстинкти
Перший успіх окрилив дебютанта. Повіривши у власні сили, він рішуче відмовився 1852 року від пропозиції батька прийняти справи в адвокатській конторі: родинний бізнес П’єр Верн сподівався передати синові. «Хіба я не маю права керуватися власними інстинктами? – запитав спадкоємець у розчарованого синовим рішенням батька. – Можливо, я не стану найкращим літератором, але точно буду найгіршим адвокатом». Перший роман «П’ять тижнів на повітряній кулі», написаний під впливом знайомства з піонером аерофотозйомки Надаром, зробив письменника відомим і фінансово незалежним. Ця праця допомогла укласти великий контракт із видавництвом, що забезпечило Жуля Верна постійним доходом упродовж кількох десятиліть.
Стимул для творчості
Видавець П’єр-Жуль Етцель спочатку публікував твори Жуля Верна частинами у своєму журналі, а потім видавав серію з кількох десятків книг. Наприклад, в «Незвичайних подорожах» з 1863 по 1905 роки вийшло 54 романи Жуля Верна, а загалом автор написав для Voyages Extraordinaires 65 романів. І якщо раніше була домовленість про здачу до друку трьох книг на рік за ціною 1900 франків за один рукопис, то з шостого роману (з 1865 року) видавець підвищив гонорар до 3000 франків за видання, доплативши письменникові 5500 франків за попередні видання. А за новим договором 1871 року Етцель подвоїв винагороду до 6000 франків за рукопис, знизивши норму виробітку до двох книг на рік.
Шлях до статків
Підвищення доходів полегшило життя письменника, який працював над творами у дві зміни (його робочий день починався о п’ятій ранку і закінчувався о восьмій вечора, а в дні творчого осяяння письменник міг писати безперервно). Щодня Верн видавав півтора друкованих аркуша тексту, тобто 36 книжкових сторінок. Одружившись із 26-річною вдовою Онориною, Жуль змушений був піклуватися про добробут дружини, двох її дочок, а потім і спільного сина Мішеля. Щоб сім’я ні в чому не зазнавала потреби, чоловік працював брокером на Паризькій біржі, а перед роботою встигав витратити кілька ранкових годин на творчість. Самозабутня праця принесла свої плоди: автор популярних книжок став заможною людиною.
Жуль Верн із дружиною Онориною близько 1900 року.
Плавучий кабінет
З 1867 року Жуль Верн здійснив дитячу мрію: тепер він міг мандрувати, куди заманеться. Уздовж і поперек вивчивши Європу, Північну Африку й Америку, у численних подорожах письменник створив більшість своїх відомих романів. Мореплавання приносило йому матеріал для роботи, дарувало творче натхнення і зрештою збільшувало статки. Письменник купив для родини просторий будинок і регулярно оновлював свої судна. На зміну першому плавзасобу «Сен-Мішель» придбав баркас «Сен-Мішель II», а наступна 28-метрова яхта «Сен-Мішель III» вже була оснащена паровим двигуном і обслуговувалася командою з 10 моряків. Несподіваний продаж за півціни дорогої в експлуатації «чоловічої іграшки» збігся з банкрутством сина Мішеля.
Хто виявився ідіотом
Нащадок завдав батькові чимало клопоту (він навіть півроку перебував у виправній установі), але Жуль Верн зумів подбати не лише про його благополуччя. Син Мішель заробляв на екранізації творів письменника, онук Жан-Жуль 40 років складав монографію про уславленого діда, а правнук Жан Верн домігся популярності як оперний тенор і зробив внесок у бібліографію поверненням втраченого раніше рукопису: не виданого за життя автора роману-антиутопії «Париж у XX столітті». Горищна знахідка виявилася унікальною реліквією, що прогнозувала неконтрольоване зростання народжуваності, містила перші описи автомобіля майбутнього, хмарочосів, факсу й електричного стільця. Цінний рукопис побачив світ лише в 1994 році, а свого часу був повернутий видавцем, який обізвав автора «ідіотом».
Реалізовані пророцтва
Натомість багато фантастичних ідей Жуля Верна згодом були реалізовані науковцями та винахідниками. Конструктори підводних човнів, батискафів, ракет та космічних кораблів вважали твори фантаста настільними книгами. Письменник «вгадав» і матеріал місячних кораблів, збудованих у майбутньому з алюмінію, і місця старту та приводнення реальних космічних апаратів (півострів Флорида та Тихий океан). Письменник позаминулого століття навіть передбачив Інтернет, створивши прообрази нинішніх комп’ютерів – групу калькуляторів, що спілкувалися між собою по мережі.
Майже всі наукові передбачення літератора-провидця вже справдилися, а нереалізованими залишилися лише 10 ідей із 108. Втім, деяким прогнозам краще не збуватися, адже не всі попередження письменника – позитивні. У пізніх творах фантаст остерігався використання наукових досягнень у злочинних цілях. У його похмурих застереженнях – небезпека націоналістичних ідей та прагнення світового панування. Антигерой роману 1878 року «П’ятсот мільйонів бегуми» – німецький професор Шульце – винаходить потужну зброю, що вбиває снарядами з отруйним газом (перше застосування бойових отруйних речовин насправді станеться лише за 37 років, а Гітлер прийде до влади через 55 років).
Увага до деталей
Незважаючи на те, що він не був науковцем, Жуль Верн дотримувався у своїй творчості наукової точності, завжди прагнучи максимальної реалістичності. І таким підходом він відрізнявся від співзасновника жанру наукової фантастики Герберта Веллса, якого іноді критикував через відсутність зв’язку з життям. Коли британський колега винайшов у романі «Перша людина на Місяці» непідвладний законам гравітації «каворит», француз попросив англійця показати де його взяти, бо інакше сюжет виглядає недостовірним. У свою чергу, Верн використовував при написанні книг навіть власні розрахунки: у романі «Навколо світу за 80 днів» він не лише співвідніс відстань зі швидкістю транспортних засобів, а й врахував географічний парадокс, що дозволяв заощадити добу.
Жуль Верн у віці 64 років (1892 рік)
Український ексклюзив
І героя роману «20000 льє під водою» капітана Немо автор бачив не просто абстрактним борцем із рабством, а заможним польським ученим, який мстився російському самодержавству за загибель власної родини під час придушення польського повстання 1863-1864 року. Проте передбачливий видавець не захотів втрачати великий ринок і наполіг на зміні фабули сюжету. До речі, виняткове право перекладу своїх текстів російською мовою Жуль Верн надав українській письменниці Марко Вовчок (колеги були один із одним особисто знайомі). А загалом твори популярного письменника перекладалися, за відомостями ЮНЕСКО, 4751 раз.
Пам’ятник Жулю Верну в Іспанії
Завершення справ
Після смерті фантаст залишив картотеку з 20 000 зошитів, у яких було зібрано інформацію з різних галузей людських знань. Помер 77-річний Жуль Верн 24 березня 1905 року в місті Ам’єн, куди переїхав із сім’єю у пошуках спокійного життя та на прохання дружини. З віком письменник-католик змінив релігію (виказав цікавість до деїзму), але не змінив своїх політичних переконань: навіть висуваючись до міської управи від республіканців, Жуль Верн залишився прихильником монархізму. Але для його 15-річної роботи у міській управі, де він опікувався діяльністю цирків, виставок та вистав, це не мало значення. Та й для письменницької діяльності так само. А працював Жуль Верн до останніх днів, диктуючи тексти через прогресуючу на тлі цукрового діабету сліпоти помічникам. «Як легко загубитися в неймовірних пригодах власних героїв, – підбив підсумок письменник. – Шкода, що не можу їх у цьому супроводжувати».
Фото: wikipedia.org
