Інна Тихонова 
Розрив зв’язків без пояснення причин турбує і ранить того, хто до цього не готовий. Психологи підказали екологічний шлях завершення контактів і дали поради, як підтримувати інтерес у довгострокових відносинах.
«Кат» та «жертва»
Термін ghosting походить від англійського слова ghost – «привид». Мало не кожна людина має свій досвід знайомства з «примарою»: це явище поширилося з появою соціальних мереж. Залучаючись до масових контактів, люди інколи важко з них виходять, звільняючись від обтяжливих діалогів блокуванням співрозмовників або ігноруванням їх в особистому листуванні. Якщо для іншої сторони такий розвиток подій стає несподіваним, це може спричинити переживання.
Різким закінченням стосунків без попередження і видимих мотивів можуть завершитися і довге спілкування в мережі, і знайомство з побаченнями, і навіть тривалі стосунки. Одного разу ініціатор гостингу раптово перестає виходити на зв’язок і відповідати на повідомлення: рано чи пізно він несподівано стає недоступним. Одностороння зупинка спілкування вводить іншу сторону у стан жертви. Гостинг породжує питання, викликає сум’яття, непорозуміння та розпач. Жертва прагне пояснень, що трапилося, і звинувачує у припиненні спілкування себе. Натомість ініціатор розриву вчинив так на власний розсуд, хоча так само відчуває дискомфорт через те, що міг своїм рішенням образити людину (так буває, зокрема, при відмові у додаванні до контактів у соцмережах, що автоматично долучають до своєї бази коло спілкування з електронної пошти).
Техніка психодрами
Самодопомога для жертв гостингу полягає в завершенні травмуючої ситуації для досягнення прийнятного фіналу. Психологи «перепрошивають» враження пацієнта його власними зусиллями.
Наприклад, треба допомогти впоратися з негативними емоціями дівчині, від якої втік коханий хлопець просто під час знайомства з батьками. «Серйозність моменту» іноді змушує молодих людей (як хлопців, так і дівчат) усвідомлювати не готовність до важливого рішення, лякатися відповідальності тощо. Реакція уникнення проявляється як захисний механізм у стані стресу. І якщо у покинутої сторони немає можливості обговорити з «втікачем» (чи «втікачкою») те, що сталося (людина ховається від контактів), психологи пропонують відтворити неможливий діалог технікою моделювання. За допомогою інструменту психодрами можна прожити тривожну ситуацію з прийнятним результатом. У рольовій грі людині належить від імені двох осіб розіграти уявну розмову на тему, що турбує, і розставити в ній крапки над «і», що змінять «післясмак» від травмуючої події. В даному випадку важливо проговорити мотиви кривдника («Пробач, я до наступного кроку не готовий»), висловити розуміння його позиції і завершити спілкування умовним примиренням («Тож я тебе відпускаю, бо маю потребу в зрілому супутнику, якого ще зустріну»).
Оновлення нейронних зв’язків
Суть такої терапії полягає в тому, щоб відкрити шлях для нових етапів життя. Ми залишаємося недоступними для змін, поки зберігаємо напругу, аналізуємо минуле і розмірковуємо про те, що треба було зробити не так, аби все склалося інакше. Для завершення ситуації і можливості рухатися вперед потрібно поставити крапку на тому, що зависло без завершення. У процесі психодраматичного моделювання у мозку виникнуть нові нейронні зв’язки, що змінять спогади та допоможуть почуватися краще.
Простим варіантом самодопомоги при гостингу може стати написання листа людині, яка стала недоступною. Так ви можете пояснити і з’ясувати те, чого не встигли в реальності. Дати вихід почуттям та емоціям є дуже важливо, адже несподіваний обрив стосунків психологи порівнюють із зупинкою потягу, що розігнався, але змушений загальмувати через закінчення рейок. Лист перечитуйте, додавайте нові думки, проте не надсилайте адресатові. Коли емоції вщухнуть, роботу буде завершено. Ефект психодрами полягає в тому, що фінал вашої власної п’єси в будь-якому випадку буде щасливим. Цілющість такої казки – у зміні сценарію, коли хвороблива історія перетворюється на скоригований сюжет із прийнятним фіналом.
Підтримка стосунків
На певному етапі особа може втратити інтерес до людей взагалі. До психологів приходять пацієнти зі скаргами: «Якщо раніше мене приваблювали нові знайомства, хотілося знайти друзів і т. д., то тепер подібного настрою немає, уникаю нових знайомств і віддаляюся від старих друзів». У прагненні до ізоляції від товариства фахівці вбачають зміни в емоційній сфері. Частою причиною депресивних розладів стає гормональний збій – наприклад, у підлітків, у період «кризи середнього віку», під час менопаузи та ін.
Іншою причиною уникнення контактів стає неправильне ставлення до поняття «боргу». Ви усуваєтеся від спілкування, якщо відчуваєте, що «всім винні», або маєте справу з людьми, котрі вважають, що «їм усі винні». Обидві установки – наслідок певної психотравми, стверджують психологи. Проблеми з особистими кордонами формують психологію жертви, коли людина не відчуває довіри до інших людей та обставин. Психологи заявляють про парадокс: саме «жертва» часто поводиться неприпустимо стосовно інших людей. Від того, які сторони своєї особистості людина демонструє у стосунках, залежать їхні перспективи. Відносини можуть розкрити і непізнані грані власного характеру: егоїзм, дратівливість, неготовність прощати та миритися з чужими вадами.
Довіра до партнера
В основі гармонійних взаємин – закон балансу між «давати» та «брати». Якщо баланс порушено, хтось із партнерів змушений витрачати більше особистої енергії на збереження відносин. У страху втратити прихильність така людина погоджується з тим, що суперечить її інтересам або навіть шкодить їм. Дії проти свого бажання призводять до пасивно-агресивної поведінки, коли накопичене роздратування розвиває конфліктну готовність. Зрештою, сварка та утримання від спілкування можуть статися «на рівному місці». А якщо агресія не знайде виходу на те, що її спровокувало, її буде скеровано на самого себе. У такому разі напруга скидається через різні залежності.
Інтерес у стосунках підтримується разом із визначенням кордонів. Особисті кордони можуть змінювати свої контури залежно від ситуації та характеру взаємодії з конкретною людиною. Спілкування з різними людьми вибудовується по-різному, і кожен визначає його формат на власний розсуд. Формування індивідуальних кордонів – звичка, що здобувається у будь-якому віці: з урахуванням пізнання власної особистості та усвідомлення своїх потреб. Варто навчитися говорити «ні» самому і визнавати право на відмову за своїм партнером. Привабливість стосунків – у свободі самовираження, натхненні та довірі. Інтерес до спілкування підтримується не відсутністю конфліктів, а реакцією на потреби одне одного. Увага у стосунках є обов’язковою умовою їхнього розвитку.
Еволюція почуттів
Психологи виділяють у розвитку стосунків кілька послідовних стадій: за емоційною напругою настає оніміння, далі приходить радість, а згодом вона змінюється на втрату. Прихильність у стосунках виявляється у використанні конфліктів як можливості для налагодження взаєморозуміння. У здоровому союзі прагнення бути разом – не потреба, а бажання. Міцні стосунки закладаються там, де між партнерами є довіра. Ви обидва маєте бути впевненими у своїх відносинах.
Дуже важливим показником психологи вважають той факт, чи надихають вас розмови з партнером на нові звершення. Зацікавленість у стосунках є там, де пара спроможна на взаємну підтримку, коли люди піклуються одне про одного, є вірними один одному, вільно спілкуються, приймають успіхи та невдачі партнера. У тривалих відносинах потрібно залишатися привабливим для коханої людини, і це залежить не лише від вашого зовнішнього вигляду, а й від внутрішнього світу так само.
Збереження зв’язку
Стимулювати інтерес у довгострокових відносинах психологи радять за допомогою п’яти рекомендацій.
Передумови зацікавленості у стосунках:
- зверніть увагу на себе (привабливість партнера залежить від того, наскільки ви є щасливими і впевненими у собі);
- не нехтуйте можливістю скучити (надлишок спілкування в епоху гаджетів робить людей постійно доступними, і це позбавляє нас чарівності «зустрічей після розлучень» – займайтеся своїми справами і вчиться добре почуватися окремо один від одного);
- налаштуйтеся на ліричну хвилю (зберігайте флірт у стосунках і бережіть захоплення партнером – знаки уваги працюють обопільно);
- витрачайте сексуальну енергію на партнера (цей обмежений ресурс заощадьте для людини, з якою хочете бути разом надовго);
- замислюйтеся про можливість втрати (як шкодують люди про те, чого вже не повернути: будьте ніжнішими, адже відносини і життя мають властивість закінчуватися).
Розвиток стосунків – це результат особистого вибору та інтелектуальної роботи. Шукайте у партнері переваги, а не вади. Вчіться толерантності, розвивайте чуттєвість, не припиняйте милуватися тим, що вам здалося привабливим, не перенасичуйтеся задоволеннями і надихайтеся стосунками, хоч би скільки вони не тривали. А якщо доведеться розлучитися, зробіть це з вдячністю за минуле. Психологи запевняють, що це можливо: за їхніми спостереженнями, на теплі спогади про «колишніх» люди стають здатними вже за півроку після хворобливого розриву стосунків.
Фото: pixabay.com
