Інна Тихонова 
Популярна ароматна трава, без якої українці не уявляють засолювання овочів, приготування окрошки, супів та салатів, є предметом гастрономічного нехтування в іноземців. Виразний запах і яскравий смак цієї ніжної прянощі, що вдало відтіняє в ансамблі смак огірків, помідорів, редиски, картоплі чи буряків, закордонні кухари вважають надмірними та нав’язливими. У головних кулінарних державах Франції й Італії духмяний кріп має репутацію другосортної зелені, котру там визнають у статусі лікарської рослини, але не використовують як харчову культуру. Прикро за таке ставлення до трав’янистого однорічника на батьківщині, адже Середземномор’я, Єгипет і Мала Азія – регіони його походження.
Невибагливий чи примхливий?
Кріп і сьогодні зустрічається у дикому стані у південно-західній і центральній Азії, Ірані, Північній Африці та Гімалаях. А в Україні це одна з найбільш затребуваних городніх культур. Вирощується у нас їстівна зонтична рослина скрізь, але не завжди городники її культивують зі знанням справи. Щоб не виростити бур’ян, життєздатне протягом 3-10 років насіння потрібно висівати в родючий і пухкий ґрунт, але не кислий і не піщаний: в піщаному ґрунті кріп виросте несмачним, а в кислій землі почервоніє, стане «худим» і сухим. Для доступу до свіжої зелені протягом усього сезону з настанням стійкого тепла кріп можна висівати з рівним інтервалом кожні два-три тижні.
Травень є найкращим часом для першої посадки, якщо хочете отримати користь від кропу. Для успішної культивації рослині потрібно багато тепла та сонячного світла: вимоглива культура любить спекотне літо, а затінення суттєво знижує врожай. Водночас кріп є вологолюбною рослиною, і його не варто садити поряд з огірками та сливою. Не можна висівати кріп між буряком і полуницею: без належного простору рослина не відрощуватиме пухнасту зелень. Поганими сусідами через спільних шкідників стануть інші зонтичні культури: наприклад, морква або селера. Безпечним є сусідство із горохом, листовим салатом, цибулею, капустою, картоплею та малиною.
Цілющий склад
Лікувальні властивості кропу дозволяють використовувати його в народній медицині й у виробництві фармацевтичних препаратів. Ця зелень містить корисні жири, білки, пектини, рибофлавін, тіамін та каротин. Крім того, пряна трава є багатою на залізо, калій, кальцій, магній і фосфор. Користь кропу визначається наявністю в ньому ефірних олій (вони і надають рослині специфічного запаху), флавоноїдів і цінних кислот: олеїнової, петрозелінової, пальмітинової, лінолевої, аскорбінової та нікотинової.
Такий набір елементів пояснює протизапальні лікувальні властивості кропу: ефірні олії борються з вірусами та хвороботворними бактеріями, а вітамін С у його складі підвищує імунітет. У домашній косметології використовують настій листя кропу для компресів на очі при їх запаленні та почервонінні. Жирне й ефірне масло з насіння кропу, спиртові та масляні екстракти цієї рослини використовуються у виробництві мила, кремів, одеколонів, зубних паст, консервів, напоїв і ліків.
Лікувальні властивості
Кріп – цінна лікарська та фармацевтична сировина. Для лікарського використання насіння потрібно збирати на початку дозрівання. За технологією збору зрізані суцвіття слід помістити у паперовий пакет догори дригом і відправити в сухе тепле місце. За тиждень підсушене насіння без докладання зусиль відокремиться від стебел. Зберігати його треба у герметичній тарі. Лікувальні властивості насіння кропу здавна використовуються у народній медицині. Але застосування препаратів із кропом протипоказано при зниженому кров’яному тиску.
Антибактеріальна функція
Настій насіння кропу є протигемороїдальним та ранозагоювальним засобом. При геморої застосовується внутрішньо, у другому випадку – зовнішньо, як і для лікування алергічного свербіння.
Спазмолітична дія
Сухий екстракт кропу продається в аптеках як засіб спазмолітичної та седативної дії: його застосовують при спазмах органів черевної порожнини і неврозах із коронароспазмами.
Захист серцево-судинної систем
Настій насіння кропу попереджає напади стенокардії та лікує хронічну коронарну недостатність. Настій із стебел та листя кропу показаний для лікування гіпертонічної хвороби. Антиоксиданти свою роботу знають: захист серця та судин забезпечується за рахунок зниження рівня холестерину в крові.
Розрідження крові
Залізо та вітамін К в кропі сприяють кровотворенню (утворенню нових кров’яних тілець). Ароматна зелень розріджує кров і насичує її киснем.
Зниження цукру в крові
Регулярна присутність у раціоні кропу знижує рівень глюкози в організмі та зменшує ризик розвитку цукрового діабету.
Зміцнення кісток та суглобів
За здоров’я кісткової тканини й еластичність суглобів відповідають кальцій, калій, марганець і магній, що містяться в кропі.
Відділення секрету залоз
Кріп є відомим як сечогінний засіб. А ще його ефірна олія м’яко подразнює секреторні клітини бронхіальних залоз, полегшуючи виділення бронхіального слизу.
Протидія старінню
Антиоксиданти та вітамін С – то вороги вільних радикалів, що прискорюють процеси старіння. Кріп у щоденному раціоні обіцяє молодильний ефект.
Поліпшення обміну речовин
Вживання кропу активізує травлення, підвищує апетит і нормалізує обмінні процеси в організмі. Це важливий компонент дієтичного харчування при метеоризмі, гастриті, нирковій і печінковій недостатності.
Позбавлення зайвої ваги
Кріп є ефективним засобом для схуднення, тому дієтологи зазвичай залучають його до програм боротьби з ожирінням. Найбільш ефективним у цьому завданні є настій насіння кропу: 1 ст. ложка насіння заливається склянкою окропу, настоюється 15 хвилин і проціджується. Пити настій потрібно перед їжею для регуляції метаболізму.
Кулінарне застосування
Ароматна зелень кропу використовується в їжу у свіжому, солоному чи сушеному вигляді. Молоде листя пряної рослини слугує смаковою приправою до холодних і гарячих страв. Зелень і насіння знаходять застосування в чаях і маринадах, їх використовують для приготування квашеної капусти та різних солінь. Кріп містить фітонциди, завдяки яким запобігає появі в маринадах плісняви й оберігає консервовані продукти від псування. У консервуванні овочів і приготуванні запашного оцту кріп потрібно використовувати в пору плодоношення або цвітіння. Сушений кріп зручно вживати у сумішах прянощів при приготуванні різних страв.
Корисним інгредієнтом маринадів, салатів чи навіть випічки стане самостійно приготовлений ароматизований оцет із кропом. Зробити його в домашніх умовах нескладно – достатньо настояти кислу рідину на запашній траві. При холодному способі приготування ферментованої заправки насіння та мелені сухі гілочки кропу потрібно всипати у звичайний чи винний оцет і залишити у темному місці щонайменше на три тижні. Гарячий спосіб потребує менше часу для ферментації, а смак виходить менш гострим і більш стійким. В цьому разі 9-відсотковий оцет треба налити в емальований посуд, довести до кипіння і відразу ж додати мелений кріп. Ароматизовану суміш слід перелити у пляшку або банку, щільно закрити й поставити в темне місце на два тижні.
Комбінований рецепт
Ароматизований оцет на пряних травах готується з 9-відсоткового оцту (простого чи винного), сухого меленого кропу, базиліка, лимонника, м’яти, меліси, розмарину, естрагону, чебрецю, коріандру, настурції, огіркової трави та часнику. Додатковою приправою може стати насіння кропу, лимонна шкірка та стручковий перець. На 500 мл оцту використовуємо 50 г запашних трав.
Розмелюємо сухі листочки та стеблинки, поміщаємо всі інгредієнти у скляну посудину і заливаємо оцтом. Настоюємо три тижні, фільтруємо і переливаємо у пляшку, в яку кладемо свіжу гілочку пряної трави. У процесі обробки ферментами оцет втрачає властиву йому різкість і насичується ароматом. Позбутися зайвої кислоти допоможе додавання до оцту 1 ч. ложки меду. Використовуємо пляшку з пробкою або кришкою із пластмаси. Безпечно зберігатися ароматизований оцет може кілька років.
Фото: pixabay.com/
