Ніла Іваненко 
Німецький фотохудожник Улі Вестфаль кілька років поспіль виступає не лише як митець, а й як дослідник. Щоразу прогулюючись берлінськими вуличними ринками, Улі Вестфаль був зачарований різноманіттям форм і кольорів сільськогосподарських культур. Серед звичних сортів овочів та фруктів він помічав такі, які раніше ніколи не бачив, зокрема, в супермаркетах.
Улі Вестфаль замислився: чому ці рослинні продукти стали рідкісними? Роздуми про сорти, яких на планеті стає дедалі менше, підштовхнула фотографа до авторського дослідження, розповіло видання Designboom.
Воно розтягнулося на більш як 10 років. І супроводжувалося появою свіжих фотодобірок для глобальної серії «Сорт» (Cultivar). У ній Улі Вестфаль відобразив барвисте розмаїття сільськогосподарських культур: звичних для нашого ока та рідкісних.
Але спочатку фотохудожник написав листи фермерам з усього світу, котрі й допомогли йому в його копіткій праці. Аграрії з Європи, Латинської Америки та США надсилали йому стиглі зразки або ж насіння, з якого Улі власноруч вирощував овочі та фрукти незвичних сортів. А потім їх фотографував.
Зрештою, на світ з’явилися варіації на тему гарбуза, помідора, огірка, кукурудзи, картоплі, капусти, перцю, груші тощо.
Найбільшу кількість сортів людство втратило за останні півстоліття
Як написав Улі Вестфаль в анотації до серії, коли сільське господарство лише зароджувалося, люди вивели величезну кількість сортів рослин для своїх щоденних потреб. Вони постійно дбали про збереження цих культур та їх розповсюдження на великі відстані. Але внаслідок комерціалізації сільського господарства увага аграріїв перемкнулася на групу «високоврожайних, міцних, «гарних», однорідних та передбачуваних сортів». Тобто передусім таких, що швидко дозрівають, дають очікувано гарні врожаї та мають естетично правильний вигляд.
Поступово ці сорти витіснили величезну кількість традиційних рослин, які споживали наші пращури. Більшість сортів, які здебільшого зникли, нині можна побачити хіба що на фотографіях Улі Вестфаля. Коли люди дивляться на його роботи, зізнаються, що навіть не знали про таку кількість різновидів овочів та фруктів.
У своєму дослідженні фотохудожник встановив: більшість сортів, що коли-небудь вивели люди, зникли з глобальної аграрної мапи протягом останніх 50 років.
А це означає скорочення нашої генетичної різноманітності, втрату культурної та кулінарної спадщини. Про відродження рослин, що зникають, дбають лише деякі фермери на своїх ділянках. Тож віддаючи їм належне, митець невпинно поповнює свою колекцію фотографій для серії Cultivar, що демонструють приголомшливе різноманіття сортів.
Відновити його в умовах глобального потепління надміру складне завдання. А ще Улі Вестфаля надзвичайно турбує синтетична біологія і генна інженерія, що повертають в екосистеми значно змінені рослини. Як написав фотохудожник на своєму сайті, загалом він не проти фундаментальних досліджень в галузі генетики. Проте вважає, що не можна поспішати із синтетичною біологією як з інструментом дизайну або швидким технологічним рішенням. Особливо, коли йдеться про виробництво харчових продуктів.
Фото: Uli Westphal
