Інна Тихонова 
Червоні ягоди калини – немов яскраві намистини з традиційного вбрання українок. Це популярний елемент народної вишивки і предмет декоративного розпису українських хат та печей. За старих часів назву ошатної місцевої рослини слов’яни навіть запозичили для власних імен Калина чи Каленик, від яких походять і відповідні прізвища. Впродовж століть калина вважається нашим національним символом і оберегом, про який складено пісні та приказки. Чому ж калина отримала в українців таку високу оцінку?
Кущ чи дерево?
Калина формується у вигляді високого чагарника або невеликого дерева: вона належить до роду деревних квіткових рослин або листопадних дерев і кущів. Найпоширенішою у нас є калина звичайна – це гіллястий кущ або дерево заввишки від 1,5 до 4 метрів. У декоративному чи харчовому вирощуванні садівники можуть за допомогою обрізки зайвих гілок штучно надавати калині форми компактного деревця. Такого «тюнінгу» кущова калина потребує не лише з естетичних міркувань: ця процедура дозволяє отримати більше ягід. Водночас народні повір’я забороняють рубати калину чи зрізати її гілки. Пращури вважали, що калина має душу, тож на її кривдника чекають нещастя. Щоб не накликати біду, за старих часів калину не обрізали і не пересаджували з місця на місце.
Калина та родина
В українській культурі калина завжди уособлювала родові зв’язки – це давній символ народного єднання: тих, хто жив, живе і житиме. Коли цвіте калина, вона стає схожою на вбрану у білосніжні шати наречену, а червоні ягоди калини – причина її порівняння з жіночою красою та плодючістю. У фольклорі ця рослина символізує все рідне: домівку, батьків, материнство. У народній уяві дерево чи кущ калини є образом матері, а плоди та суцвіття асоціюються з дітьми. Водночас у народі калину пов’язують із непростою жіночою долею, родинними суперечками, невірністю та самотністю. Цій рослині приписується здатність залучати злих духів, що можуть зіпсувати життя людям чи завдати шкоди майну. Щоб калина не викликала розколу між подружжям, її не садили біля хати та навіть на городі. І виявляється, це виправдано біологічними особливостями рослини. Розростаючись, кущ із сильною та густою кореневою системою формує суцільну дернину, що підриває фундамент будівлі і позбавляє вологи сусідні насадження.
Де росте калина?
Назва цієї вологолюбної рослини походить від праслов’янського слова kalъ – воно позначало «мокру землю», «багнюку», «трясовину», «болото». У природі калина полюбляє болотисті місця. Дику калину можна зустріти по берегах водойм і в лісах. Недаремно калина символізує силу духу: її міць проявляється в активному споживанні вологи з ґрунту та підвищеній морозостійкості. Дорослу рослину не вкривають на зиму: вона не вимерзає при температурі до –25 ° C. Калина виживає навіть на неродючих ґрунтах – хіба що буде гірше плодоносити. Але два українські види калини відрізняються за умовами зростання, немов «нерідні» (загалом велике сімейство калинових налічує від 150 до 175 видів). Тоді як звичайна калина росте на вологих, але добре освітлених ділянках (вона є поширеною переважно в північній півкулі – в Європі, Північній Америці й Азії), калина цілісна або гордовина може з однаковим успіхом прижитися і на сонячному боці лісу чи саду, і в півтіні.
У чому користь калини?
Кора й ягоди калини знаходять застосування в косметології та фармакології. У народній медицині використовують також її коріння, гілки, листя, квіти та насіння. Основними активними речовинами всіх частин калини є органічні кислоти, вуглеводи, флавоноїди, стероїди та сапоніни. Коріння є джерелом вітамінів С, К, дубильних речовин та ефірної олії з тритерпеноїдами (вони забезпечують протизапальну, жарознижувальну, болезаспокійливу, седативну, гепатопротекторну та кардіотонічну дію). У корі та листі калини міститься багато ефірної олії з вищими жирними кислотами, а також дубильних речовин, сахарози, пектинів, кумаринів, алкалоїдів, сапонінів, лігніну, катехінів і вітамінів. Плоди калини містять селен, кальцій, калій, залізо, мідь, цинк, магній, нікель та інші важливі для людського здоров’я елементи. Калина підвищує опірність інфекціям, лікує застуду, нервові захворювання, активізує мозкову діяльність, покращує пам’ять, загострює увагу, нормалізує сон та піднімає настрій.
Які хвороби лікує калина?
Препарати калини мають в’яжучу, заспокійливу, судинозвужувальну, кровоспинну та сечогінну дію. Вони підвищують тонус м’язів матки і допомагають при судомах. Ягоди, перетерті з цукром, мають кардіотонічну, бактерицидну і фітонцидну дію. Калиновий сік є корисним при гіпертонії (знижує підвищений тиск), атеросклерозі, нервовому збудженні, хворобах печінки, кашлі, захриплості та гастриті зі зниженою кислотністю. У зовнішньому застосуванні калина показана для відбілювання шкіри обличчя, лікування екземи чи фурункулів. Плоди калини борються із збудниками дизентерії та черевного тифу, трихомонадами і лямбліями, а настій з листя застосовується як антигельмінтний засіб. Відвар квіток калини відомий своїм відхаркувальним та потогінним ефектом: він допомагає при респіраторних інфекціях. Як в’яжучий засіб, настій квіток калини усуває діарею, а зовнішньо використовується для позбавлення від діатезу чи фурункульозу. Калину застосовують також при водянці, диспепсії, виразці шлунку та внутрішніх кровотечах.
Як їсти калину?
Рецепт калинового напою з медом передбачає таку кількість інгредієнтів (на 4 порції): 250 г ягід калини, ½ склянки цукрового піску, 3 ст. ложки меду і 1,5 л мінеральної води. Зібрані після перших морозів ягоди калини треба відокремити від гілочок, промити, засипати цукровим піском і поставити у прохолодне місце на 6 годин. Сік, що виділився, відіжміть і змішайте з медом. Співвідношення соку та газованої води є довільним, на смак. Перед подачею за бажанням можна покласти у келихи з напоєм кубики льоду. А якщо хочете зігрітися чи лікуєтеся від застуди, тоді зробіть гарячий чай із ягід калини з медом. Потрібно пів чашки розім’ятих ягід залити гарячою водою, змішати з медом, настояти 10 хвилин і процідити. Калину можна висушити, заморозити чи вжити її свіжою, додавши до йогурту чи в кашу. З «морозних ягід» готують сік, сироп, кисіль, компот, мус, варення, джем, желе, пастилу та соус до м’яса.
Пісня про калину
І насамкінець – про роль цієї ягоди у пісенній творчості. Символ Батьківщини та родини не раз надихав українців у розпачі, тузі чи протистоянні злу. Калина є героїнею авторської пісні, що стала народною і пережила останніми роками гучне відродження. Це твір 1914 року «Ой у лузі червона калина». Написана була ця пісня для вистави Українського театру «Руська бесіда» «Сонце Руїни» – нею тоді завершувалася трагедія про гетьмана Дорошенка. За схожою строфою дослідники визначили, що це літературна переробка давньої козацької пісні «Розлилися круті бережечки». Її зробив або автор п’єси Василь Пачовський, або режисер та керівник театру Степан Чарнецький (є дві версії). Зі сцени пісня про калину пішла до людей, ставши гімном українських січових стрільців. Три строфи до тексту додав галицький чотар Григорій Тух. Тож пісня колективної творчості насправді стала народною.
Фото: pixabay.com, pexels.com
