Інна Тихонова 
«Бог у рожевому костюмі» – унікальне явище американської сцени. Рок-н-рол Елвіса Преслі як культурна альтернатива з танцями, веселощами та еротизмом став у тодішніх душних реаліях сенсацією. У 1950-60 роках виразник нових суспільних настроїв став втіленням нонконформізму. Природа феномена «короля рок-н-ролу» полягала у вродженій незалежності і непокорі правилам, бунтарському єстві та месіанській харизмі. Один із найуспішніших виконавців популярної музики XX століття подарував Америці власну музичну естетику: саме в його творчості консерватизм «білого» кантрі вперше був поєднаний із чуттєвою енергією «чорного» ритм-енд-блюзу. Талановитого вихідця із соціальних низів критики назвали «першою ідеальною рок-зіркою в історії музики». Для багатьох шанувальників їхній кумир не помер, і американський журнал Rolling Stone підтвердив це в 2004 році «офіційно»: разом із The Beatles та Бобом Діланом Елвіс Преслі очолив список «Безсмертні: 50 найвидатніших артистів усіх часів».
Гітара замість велосипеда
Елвіс Преслі народився 8 січня 1935 року в Тьюпело (штат Міссісіпі). Його предки по батьківській лінії були вихідцями з Шотландії та Німеччини, а мати хлопчика мала шотландсько-ірландське коріння. У родоводі матері, до якої Елвіс відчував глибоку прихильність, були ще нормандці і навіть індіанка з племені черокі. Маючи домінуючу вдачу, Гледіс Преслі, уроджена Сміт, була очільницею родини, а Вернона Преслі тривалий час обтяжувала відсутність постійного заробітку, через що він не міг забезпечити сім’ї належного достатку. Через три роки після народження сина важке становище сім’ї посилив тюремний термін батька: 1938 року його ув’язнили за підробку чеків.
Жодна жінка в житті майбутньої зірки не мала на нього такого впливу, як улюблена мати. Між ними був особливий зв’язок, коли спілкування велося «дитячою секретною мовою». Втративши мертвонародженого брата-близнюка Елвіса, Гледіс із подвоєною турботою оберігала від життєвих негараздів єдиного сина, який виріс вдячним і відданим. Хлопчик сформувався в любові до музики та релігії: парафіянин церкви Асамблеї Бога змалку співав у церковному хорі. Батьківським подарунком Елвісу на 11-річчя стала гітара. Перший у його житті музичний інструмент був куплений після того, як Елвіс переможно заспівав народну пісню на ярмарку й отримав приз за свою вокальну перемогу. А ще гітара виявилася дешевшою за велосипед, на який тоді просто не вистачило грошей.
За рік Елвіс навчився азам гри на гітарі, спостерігаючи за технікою музикування своїх дядьків та пастора. Навчившись вилучати з інструменту красиві звуки, хлопчина соромився під ті акорди співати на людях (сцени він боятиметься навіть на піку музичної кар’єри, хоча за задиристою манерою співу ніяк того не показуватиме).
У школі Елвіс був одинаком. Кращою за шкільні пустощі він вважав зосереджену гру десь у куточку на гітарі: інструмент брав із собою на уроки і займався музикою в перервах. Виконував він ті ритми, які чув по сусідству – тоді родина водія вантажівки (батьківську професію успадкував після повноліття і син Елвіс) жила в дешевому районі для чорношкірих. Більш свідомо займатися музикою аматор-самоучка став після переїзду до Мемфісу (штат Теннессі): у батька там було більше шансів знайти роботу.
Король рок-н-ролу
Свої перші дві пісні Елвіс Преслі записав у 1953 році як сюрприз для матері. У $8 обійшлася йому «експериментальна» платівка, записана на студії Memphis Recording Service. Захопившись процесом, невдовзі Елвіс переступив поріг студії знову, щоб зафіксувати на звуковій доріжці дві нові композиції. Новачка взяли на замітку і влітку 1954 року вже сама студія запросила його на запис у якості вокаліста. І хоч той досвід не був надто вдалим, згодом були зроблені пробні записи з музикантами місцевого аматорського гурту Starlight Wranglers. Коли власник студії показав запис на місцевій радіостанції, його поставили в ефір кілька разів за годину. Виконавця з незвичною для білої людини манерою співу запросили на інтерв’ю, під час якого у нього з’ясовували назву школи, щоб запевнити слухачів у тому, що співак не належить до афроамериканців (у період сегрегації практикувалося роздільне навчання дітей із різним кольором шкіри).
Преслі повірив у себе. Адже ще місяць тому він безуспішно прослуховувався для квартету Songfellows, а до цього провалив пробний виступ у мемфіському клубі. Скрізь йому казали, що співати він не вміє, і радили продовжувати працювати водієм вантажівки. Від «Співати – не твоє» до «У цьому щось є» минули лічені місяці. До середини літа 1955 року записи Преслі вийшли за межі провінційної популярності: журнали «Біллборд» і «Кешбокс» назвали дебютанта «найперспективнішою зіркою кантрі». Посередництво у справах нового партнера Тома Паркера призвело до підписання наприкінці 1955 року контракту, за яким Елвісу призначалося 5% прибутку від продажу платівок.
Перші диски 1956 року – Heartbreak Hotel і дебютний альбом Elvis Presley – зайняли перші місця в американському хіт-параді, а їх продажі перевершили мільйон екземплярів. Преслі став частим гостем на національному телебаченні, а до кінця 1950-х років його популярність здолала навіть «залізну завісу»: про захоплення американським співаком молодого покоління в СРСР 1957 року повідомила газета «Нью-Йорк Таймс». Пісні Преслі закріпилися на верхніх рядках хіт-парадів Канади, Великобританії, Італії, Південної Африки й Австралії. Після укладання ексклюзивного контракту на управління професійними справами з Томом Паркером Елвіс Преслі з’явився у телевізійному шоу Френка Сінатри, й американський журнал «Вар’єте» написав про нього як про «короля рок-н-ролу».
Елвіс роздає автографи (1956 р.)
Армія чи кар’єра
Поряд із досягненням успіхів у музиці Преслі реалізував мрію стати кіноактором. Після першого фільму 1956 року «Кохай мене ніжно» вийшла картина 1957 року «Любити тебе», де сюжет будувався на біографії самого Елвіса. Для ролі в першій з дев’яти кінострічок з Преслі, знятих продюсером Paramount Pictures Гелом Воллісом, Елвіс пофарбував своє русяве волосся в чорний колір і до кінця життя не повертався до натурального тону, зробивши перерву в фарбуванні лише на час служби в армії. На військову службу Преслі був покликаний 20 грудня 1957 року, але через чергові зйомки в кіно отримав відстрочку. На момент військового призову артист встиг переселити членів родини у новий маєток Грейсленд у Мемфісі (він придбав його у 1957 році). Того ж року Елвіс дав кілька концертів у Канаді – то були перші й останні виступи Преслі за кордоном.
Військове відомство збиралося використати молоду зірку для пропаганди військової служби. В інтерв’ю ефектний молодий американець (зріст Елвіса Преслі в армійських документах вказаний як 182 см) з ентузіазмом розповідав про своє бажання стати солдатом, але в глибині душі не міг не турбуватися про можливий крах кар’єри, що так блискуче почалася. В армії він жодного разу не виступив як співак. А звістка про поганий стан матері виснажила його дух ще більше. Смерть Гледіс наклала на Преслі важкий відбиток, а причиною її передчасної смерті стали переживання за сина. Незважаючи на те, що Елвіс мало не щовечора телефонував матері, вона так і не змогла впоратися з необхідністю відпустити його у «небезпечний світ». Її турбували його стрімкий зліт, нове оточення, концертні тури, а тепер ще й армійська служба далеко від дому. Через неспокій жінка стала вживати алкоголь та амфетаміни, що прискорило її смерть у 46 років від серцевого нападу і тяжкого ураження печінки.
Прилетівши до Мемфісу, Елвіс був невтішний. Прощався з матір’ю 23-річний солдат їхньою дитячою «пташиною мовою», обіймаючи Гледіс, як він це робив маленьким, і прохаючи маму його не покидати. Після смерті матері він втратив опору, повторивши її шлях у тому сенсі, що так само став залежати від пігулок. Колишня дружина Елвіса та мати його дочки Лізи Марі Прісцілла Преслі, з якою молодий солдат познайомився під час служби в Німеччині (вона була дочкою офіцера ВПС США), розповіла пресі в 2018 році, що під час нічних маневрів та вахти в чатуванні Елвіс вживав препарати для фізичного тонусу. «Їх видавали солдатам, щоб вони не спали, – цитувало Прісциллу видання People. – А в низці виступів таблетки, що дають енергію, чергувалися зі снодійним. Він був на незвіданій території, намагаючись подолати проблему поодинці».
З танку – до Голлівуду
Служив Преслі на базі 3-ї бронетанкової дивізії, дислокованої у м. Фрідберг (у Західній Німеччині). Елвісові дозволили жити в орендованому будинку в Бад-Наугеймі, куди переїхали батько, родичі та друзі, які виконували функції концертних менеджерів, акомпаніаторів, охоронців та обслуги (армійське оточення зірки хтось назвав «Мемфіською мафією»). Під час військової служби у Преслі вийшли чотири довгограючі диски. Після звільнення в запас у званні старшого сержанта запис нового матеріалу продовжився. Альбом 1960 року Elvis Is Back вважається однією з кращих робіт Елвіса Преслі, а сингли Stuck on You, It’s Now or Never і Are You Lonesome Tonight зайняли перші місця в хіт-парадах. Телевізійний дует із Сінатрою гарантував непритомність прихильниць, але, крім кількох благодійних концертів 1961 року, Преслі не давав виступів до 1969 року.
Зробивши акцент у кар’єрі на кіно, Преслі переїхав до Лос-Анджелеса, але однотипні ролі переїзду до Голлівуду не виправдали. Однозначно успішної критики назвали лише першу музичну комедію «Солдатський блюз», де обігравалася тема служби самого артиста у Німеччині. Перше місце посіла і звукова доріжка до фільму – її номінували на дві нагороди «Греммі». Лише віддалення від формату музичної комедії у картині 1961 року «Блакитні Гаваї» принесло виконавцеві заслужену сатисфакцію після прохолодного прийому кількох проміжних кіноробіт. Фільм, у якому Преслі виконав 14 нових пісень, включаючи хіти Blue Hawaii (номінація на «Греммі») та Can’t Help Falling in Love, став одним із лідерів касових зборів 1961–62 років.
Постер фільму «Солдатський блюз», 1960 рік
За контрактом зі студією Metro-Goldwyn-Mayer, за кожен фільм Преслі отримував $500 000, що на сьогодні становить близько $4 млн, а також половину доходів від прокату (і від Paramount Pictures артист отримував $175000 за картину). Продуктивність Преслі під патронатом вимогливого менеджера била всі мислимі та немислимі рекорди: за його участі знімалося по три картини на рік. Конвеєр шаблонних фільмів та схожих саундтреків призвів до пересичення публіки: з альбомом 1967 року Clambake пов’язані найнижчі продажі. Стагнація музики Преслі на тлі «британського вторгнення», започаткованого The Beatles, вимагала нових підходів. Одночасно, на двох роботах 1969 року завершилася і кінокар’єра Елвіса Преслі.
Новий імідж
Артистові й самому так остогидили тодішні проєкти, що він вирішив повернутися на сцену з програмою, що не мала нічого спільного з мотивами його фільмів. Замість традиційної для передноворічних виступів різдвяної композиції, новий телеконцерт завершувався нехарактерним для Преслі закликом до соціальної справедливості в пісні 1968 року If I Can Dream. Глядацький рейтинг визнав шоу «Елвіс» найпопулярнішим телепроєктом сезону, що спричинило подальше оновлення музичного стилю та іміджу виконавця. Нові записи 1969 року в Мемфісі на стику кантрі, естради та ритм-н-блюзу були високо оцінені рецензентами. Тоді ж Преслі уклав договір на ангажементи в Лас-Вегасі: виступи в новоствореному готелі «Інтернаціональ» (через два роки його перейменували на «Лас-Вегас Хілтон») оцінювалися в безпрецедентну суму $500000.
Шоу «Елвіс»
Від старого рок-н-ролу Елвіс Преслі відійшов свідомо: попри повернення цього напряму до тогочасної музичної моди. За чотири тижні він дав 58 концертів, виходячи на сцену двічі на день. Понад 130 тисяч відвідувачів стали рекордом для концертних майданчиків Лас-Вегасу. Цей успіх змусив співака повністю перейти на концертну діяльність: контракт на виступи з готелем було укладено на п’ять років. У 1970 році він з’явився перед публікою в білому розкльошеному комбінезоні з яскравою пряжкою та оздобленням макраме, а з кожним новим виступом дизайн сценічного костюма щоразу ускладнювався. Преслі виходив на сцену з прикрасами з металу, стразів і коштовного каміння, а його концерти, за спостереженням очевидців, перетворилися на серію церемоній та обрядів. Щойно доспівавши останні рядки, артист квапливо залишав під барабанний гуркіт сцену, а конферансьє оголошував, що «Елвіс щойно покинув будівлю».
Президент США Річард Ніксон і Елвіс Преслі
Але й ангажементи невдовзі почали викликати у співака нудьгу. Після зустрічі наприкінці 1970 року в Білому домі з президентом США Річардом Ніксоном Елвіс Преслі отримав почесне звання офіцера по боротьбі з наркотиками. Це було парадоксально, адже сам співак цього зла не цурався. Хоча препарати, прописані лікарем, сам артист злом не вважав – призначені пігулки допомагали йому підтримувати за такої щільної завантаженості відповідну працездатність. У 1969-1977 роках він дав у США близько 1100 концертів. На чергових сеансах у студії Преслі записав 44 нові композиції і випустив у 1973 році третю релігійну збірку (He Touched Me), що отримала премію «Греммі» як найкращий духовний альбом. Його перше у світі шоу з глобальною супутниковою трансляцією було показане 1973 року в 38 країнах, а гонорар $900000 і весь прибуток від продажу квитків було перераховано Елвісом Преслі до благодійного фонду боротьби з раком.
«Що сталося, Елвісе?»
Тим часом, проблеми власного здоров’я найчастіше за все залишалися поза увагою співака, який страждав на залежність від ліків. У 1970 році Елвісу діагностували глаукому на двох очах, через що йому довелося носити темні окуляри, а у переліку його хвороб фігурували хронічний гепатит, цукровий діабет, виразка шлунку, шлункова кровотеча, гіпертонія, легенева недостатність і біль у хребті. Коли він не міг підвестися з ліжка, то погоджувався на госпіталізацію й очищення організму. Але повертаючись у круговерть роботи, Елвіс забував про необхідність дотримання дієти і знову об’їдався калорійними стейками та смаженими бутербродами з беконом, бананом і арахісовим маслом (т. зв. «сандвічі Елвіса»), до яких мав слабкість із юності.
Не в силах позбавитися харчової залежності, Преслі навіть просив лікарів ввести його в медикаментозну кому, щоб хоч якийсь час утримуватися від шкідливої їжі. Стрімке сходження Елвіса від бідності до багатства та слави до 1970-х років здавалося втіленням «американської мрії», але в останні роки життя через подвійний набір ваги та млявість під час виступів від секс-символу, якого люди пам’ятали по фото Елвіса Преслі на початку кар’єри, не залишилося і сліду.
Елвіс з дружиною і дочкою
Власну сім’ю він так само не зберіг. Чому Елвіс Преслі розлучився, здогадувалися всі, хто бачив його спосіб життя. Охолодження подружніх стосунків після народження доньки переросло у взаємні зради. У дружини короткий зв’язок із власником танцювальної школи змінився на роман із інструктором з карате Майком Стоуном, і в 1972 році вона оголосила Елвісу, що йде до іншого. Часта зміна подруг-старлеток, з якими потім з’являвся на публіці розлучений співак, змушувала людей сумніватися, що всі ці жінки для нього щось означали. Останню його пасію батько та друзі взагалі вважали «найгіршою з його супутниць», дорікаючи їй, що вона не супроводжувала Елвіса в турах і відмовлялася ночувати з ним під спільним дахом.
Одне з останніх фото Елвіса
Спав Преслі у холоді (кондиціонер працював у спальні на повну потужність), а прокидався по обіді, бо засинав лише вранці. Перерви між концертами Преслі коротав у своєму маєтку за читанням книг зі спіритизму та звичною обжерливістю. До 42 років, скільки прожив Елвіс Преслі, його вага становила блиько 160 кг – наполовину більше, ніж 10 років тому. У 1975 році він навіть перестав митися, внаслідок чого на тілі з’явилися виразки. У кімнатах будинку та готелів, де зупинявся співак, панувала напівтемрява. Скрізь були камери стеження та цілодобовий зв’язок із охороною. Звільнені ним охоронці Ред і Сонні Вест помстилися співакові за втрату добре оплачуваної роботи публікацією книги «Що трапилося, Елвісе?», де розкрили неприємні секрети повсякденного життя зірки. Це викликало шок у шанувальників і в самого «короля рок-н-ролу». Преслі накрила депресія через зраду друзів дитинства.
Маєток Елвіса, де 1970-ті роки він проводив весь свій вільний час
Як помер Елвіс?
У 1977 році особистий лікар виписав артистові майже дві сотні рецептів на понад 10 000 доз наркотичних, амфетамінових і седативних препаратів. Після смерті в організмі Преслі патологоанатоми нарахували 10 рецептурних фармакологічних засобів – знеболювальних, протитривожних та седативних. Погіршення здоров’я і спричинило смерть Елвіса Преслі 16 серпня 1977 року. Приїхавши додому від стоматолога далеко за північ, він поспілкувався з подругою Джинджер Олден, яка була з ним в останній рік, і вранці ліг спати, прийнявши дві заспокійливі дози (друга стала критичною). Подруга, що прокинулася вдень, виявила бездиханного Елвіса на підлозі у ванній кімнаті. За дві години було оголошено про його смерть.
Зі вживанням наркотиків можливу причину зупинки серця Елвіса лікар, що зробив заяву до отримання результатів токсикології, офіційно не пов’язував. Він допускав анафілактичний шок від пігулок кодеїну, виданого дантистом (Преслі мав на той препарат алергію). Один із подальших медичних звітів вказував на збільшене серце Преслі та вміст у його тканинах 14 наркотиків, 10 із яких були наявними в організмі у великій кількості. І хоча судовий процес зняв з особистого лікаря Преслі кримінальну відповідальність, медичну ліцензію у нього все ж таки відібрали. Закритість розслідування породила й інші версії причини смерті, а також створила легенду про те, що співак не помер насправді, а просто інсценував смерть, зайнявшись духовними справами (періодично в пресі з’являлися нібито фото Елвіса Преслі, зроблені у різних куточках світу).
Похорон Елвіса Преслі
Через нездоровий ажіотаж навколо цієї теми (люди намагалися зламати труну і перевірити, чи справді їхній кумир помер) прах співака довелося перенести із цвинтаря на приватну територію – у маєток Грейсленд. 2006 року американські ЗМІ опублікували історію про «таємне життя» Елвіса Преслі, який нібито дожив до середини 1990-х років. А з кінця 1980-х років у США «розплодилися» псевдорелігійні організації, програмою яких стало обожнювання Преслі та очікування його «другого пришестя». Для шанувальників же Елвіс був «божеством» ще за життя. Лауреат трьох премій «Греммі» став одним із перших музикантів, включених до «Зали слави рок-н-ролу» – шість його композицій увійшли до переліку «Пісень, що сформували рок-н-рол». Виходять не видані раніше записи культового співака ще й досі. А кількість проданих його платівок вже перевершила мільярд.
Фото: wikipedia.org
