Світлана Сергеєва 
Вчені повідомляють приголомшливу новину, що після Великого вибуху час у Всесвіті спливав у п’ять разів повільніше, ніж зараз. Цей висновок був зроблений науковцями при спостереженні за квазарами – найяскравішими випромінювачами світла та радіохвиль у космосі.
Квазари як «годинники» для виміру часу у минулому
Як стверджує керівник дослідження, астрофізик Герайнт Льюїс, люди не дуже розуміють час та його обмеження. Для людства подорожі у часі все ще залишаються фантастичними мріями. Проте нове дослідження наближує до розуміння процесів розширення Всесвіту після Великого вибуху.
Вчені використали квазари як «годинник» для вимірювання часу у глибокому минулому. Як відомо, ці астрономічні об’єкти, розташовані у центрах галактик, у трильйони разів яскраві за Сонце.
У дослідженні під керівництвом професора Льюїса вчені вивчили яскравість 190 квазарів по всьому Всесвіту – від порівняно нових (2,45 млрд. років тому) до найдавніших, що виникли незадовго після Великого вибуху (12,17 млрд. років тому). Дані в діапазоні довжини хвиль збиралися протягом двох десятиріч.
Для кожного з цих квазарів було проведено до 200 спостережень. Із порівнянням яскравості від цих об’єктів на різних довжинах хвиль виявилося, що певні коливання у найдавніших квазарах відбувалися у п’ять разів повільніше, ніж у найновіших.
Час – складна субстанція навіть для фізиків
Ейнштейн у своїй загальній теорії відносності стверджував, що час і простір взаємопов’язані, а Всесвіт розширювався назовні в усіх напрямках після Великого вибуху. Професор Льюїс зазначає, що це безперервне розширення пояснює, як час минав повільніше раніше в історії Всесвіті порівняно з сьогоднішнім.
Проте, за словами астрофізика, це зовсім не те, що відбувається за уповільненого знімання. Якби можна було переміститися у новонароджений Всесвіт, то одна секунда тоді здавалася б однією секундою.
З нашої позиції сьогодення, той ранній час, здається, тягнеться. Тому з точки зору сьогоднішньої людини, секунда тоді розгорталася б за 5 секунд. Пояснюючи це, професор Льюїс додає, що у сучасній фізиці час – доволі складна річ.
У повсякденному житті взаємозв’язок часу та простору не дуже помітний. Хоча наочний приклад можна навести. Слід згадати, як розтягується звук сирени швидкої допомоги, коли швидка їде на виклик. У цьому випадку машина є аналогом далекої галактики, а звук сирени – світла.
Випромінювання у своєму джерелі є нормальним, але з нашої точки зору воно стає розтягнутим. Щось подібне відбувається з часом. При спостереженні віддалених об’єктів вчені заглядають у минуле через те, що світло долає космічні відстані через певний час.
Наднові та квазари при вивченні часу у космосі
Як зазначає видання Daily Mail, раніше науковці задокументували уповільнення бігу часу приблизно 7 мільярдів років тому, коли спостерігали за вибухами наднових зорь. Час спливає звичайно як для нас, так і для тих, хто міг би бути біля епіцентру цього явища, коли воно відбувалося. Проте через відносну швидкість між двома точками нам тут здається, що процес там відбувається як в уповільненому зніманні.
Знання, скільки саме часу потрібно для спалаху та згасання наднових, дозволило вченим виявити їх вибухи на великих відстанях від Землі у минулому. Виявилося, що ці події розгоралися повільніше, ніж з точки зору нашого часу.
Проте вибухи окремих наднових неможливо побачити на певній відстані. Тому їх використання у вивченні раннього Всесвіту є обмеженим.
Квазари настільки яскраві, що їх можна спостерігати аж до початкових стадій Всесвіту. Проте, як пояснює професор Льюїс, якщо наднова – це як спалах світла, то квазари більш схожі на безперервний феєрверк, а зміну їх яскравості можна порівняти з невеликими, але інколи різкими коливаннями на фондовому ринку.
Підтвердження теорії Ейнштейна щодо часу
Раніше вважалося, що мінливість квазарів не демонструє ефекту затягування часу. Але тоді дослідження не було таким масштабним, як зараз, а спостереження велися протягом набагато коротшого періоду.
Наразі можна стверджувати, що давнішні квазари дійсно мерехтять у сповільненому зніманні порівняно з більш сучасними. Завдяки цьому можна стверджувати, що вони поводяться так, як передбачає теорія відносності Ейнштейна. Саме тому, яскравість квазарів – найкраще, що може спостерігатися з плином часу, пояснює професор Льюїс.
Фото: pixabay.com
