Юлія Кириленко 
Хто така Ярославна? Це одна із знаменитих жінок України, яку іноді називають першою емігранткою до Західної Європи. Анна є онукою хрестителя України Володимира Великого, племінницею Бориса і Гліба – руських князів, що були одними з перших святих, канонізованих церквою, та донькою головного «тестя Європи» Ярослава Мудрого. Вона гідно представила Київську Русь на своїй новій батьківщині – у Франції, довівши європейцям, що слов’яни не варвари і дикуни, а освічені люди.
Анна Слов’янська, як її зобразив Якоб де Бі, бл. 1640 р.
Анна Ярославна – донька Ярослава Мудрого
Історики стверджують, що найбільшого розквіту Київська Русь зазнала саме за часів правління Ярослава Мудрого. Завдячуючи йому, у державі розширилося та значно закріпилося християнство. У ті часи почалася епоха літописів, іконопису, відкривалися школи та книгозбірні. Багато книг перекладалося і переписувалося церковнослов’янською мовою.
Цілком символічно, що в ці часи розквіту Русі народилася одна з найвідоміших дочок правителя – Анна Ярославна. Приблизний період народження дівчинки – 1024-1036. Він вираховується логічним шляхом, беручи до уваги той факт, що заміж князівна виходила в 15-25 років.
Вона була наймолодшою серед своїх братів та сестер і мала дуже гарну, як на той час, освіту. Князівна не лише вміла читати та знала математику – вона досконально володіла грецькою мовою та вивчила латину. У ній гармонійно поєднувалися неймовірна краса, гострий розум та лагідна вдача.
Фрагмент фрески з собору Святої Софії в Києві. Вважається, що на ній зображені дочки Ярослава Мудрого. Анна – наймолодша.
Чутки про вродливу князівну швидко поширилися по всій Європі. А коли вона виросла, Ярослав почав думати про те, хто б міг скласти його доньці вигідну партію. Анна Ярославна, як і будь-яка дівчина, мріяла про гарного та шляхетного принца. Натомість її батько Ярослав Мудрий міркував як правитель Київської Русі, бажаючи закріпити зв’язки у зовнішній політиці. Кандидатура зятя знайшлася дуже швидко: Генріх І, досить підтоптаний вже король Франції, який втратив дружину, теж чув про принади молодої князівни і загорівся бажанням одружитися з нею. Рішення віддати свою улюблену доньку заміж в іншу країну далося Ярославові непросто. Проте Генріх І був надто наполегливим і врешті-решт виборов собі право взяти Ярославну за дружину.
Від’їзд Анни, гравюра П. Клодта, ХІХ ст.
Анна Київська – дружина французького короля
Шлях до Франції у князівни забрав майже два місяці – за цей час вона проїхала близько двох тисяч кілометрів. Дорогою вона старанно вивчала французьку мову. Місцем призначення майбутньої дружини короля стало маленьке містечко Санліс. Всі сподівання дівчини виявилися марними, бо король виявився похмурим товстим чолов’ягою 40 років. Проте, побачивши свою наречену, він усміхнувся, подавши їй руку.
Із собою князівна привезла багатий посаг – хутра, дорогоцінне каміння, коралі і багато книг, інкрустованих коштовностями. Одну з них вона планувала подарувати своєму чоловіку. Але він не оцінив такого подарунку, сказавши, що не є священником, а тому не збирається так багато читати. А між тим, саме на цій книзі, яку зараз у світі знають як Реймське Євангеліє, кілька століть потому будуть присягати своєму народу французькі королі.
Анна Ярославна була шокована умовами, в які вона потрапила: про її думки з цього приводу можна дізнатися з листів, які вона писала своєму батькові. До речі, читати та писати у Франції в ті роки вміли лише священнослужителі. Париж не мав каналізації, всюди був бруд і мерзенні запахи. Жителі майже не милися, бо вважали це смертним гріхом, та їли руками.
Проте, незважаючи на такі реалії, весілля Анни та короля таки відбулося. Це сталося 19 травня 1051 року в Реймському соборі Святого Хреста. На церемонію зібралося більше тисячі підданих. Коли пара молодят з’явилася біля собору, в юрбі пронісся захоплений шепіт – «прекрасна Агнеса Руда». Під час церемонії Анна не захотіла присягати на латинській Біблії, сказавши, що православна людина має присягати на Євангелії, яке вона привезла з собою. Оточуючим це дуже не сподобалося, але король пішов їй назустріч, розуміючи, що йому конче потрібний цей шлюб.
Шлюб Анни і Генріха (мініатюра «Хроніки Сен-Дені», XIV ст.)
Анна – королева Франції
Варто зазначити, що з часом Анна Ярославна під впливом обставин стане католичкою, проявивши свою мудрість як матір майбутнього короля Франції. А поки, з отриманням золотої корони, вона сама стала правителькою цієї країни. Цікаво, що під час укладення шлюбу вона власноруч поставила в документі свій підпис, у той час як Генріх І просто намалював хрестик.
Щовечора, засинаючи, вона мріяла, що назавтра обов’язково втече з цієї непривітної держави. Проте кожного наступного ранку вона прокидалася і знову мала виконувати свою місію, покладену на неї батьком та долею.
Анна Ярославна запровадила обов’язкове навчання грамотності для придворних та самого монарха. Вона примусила їх використовувати виделки, привчила щодня митися.
Пройшло зовсім мало часу, і Анна стає правою рукою свого чоловіка в державних справах. Про те, який авторитет мала королева, свідчить офіційний дозвіл для неї підписувати важливі документи. Інколи на деяких паперах короля за його вказівкою робилися приписки на кшталт «з дозволу моєї дружини» або «у присутності королеви Анни Ярославни». На той час такий факт був просто унікальним з точки зору французького двору 11 століття.
Грамота 1063 року з підписом Анни
Успадкувавши найкращі риси характеру свого батька, Анна Ярославна стала активним державним діячем: роль лише дружини короля її не влаштовувала. Вона спілкувалася і листувалася з багатьма видатними особистостями тих часів, зокрема з Папою Римським.
А влітку 1053 року жінка фактично врятувала династію Капетингів, народивши своєму чоловіку первістка – сина Філіпа, якому судилося потім стати королем Франції. На честь його появи на світ у Санлісі було побудовано монастир Святого Вікентія. Згодом королева стала матір’ю ще одного сина – Роберта, який помер, не доживши до 6 років. Ще один син – Гуго, будучи графом Вермандуа, пізніше отримав славу завдяки участі в перших хрестових походах. Анна забезпечила своїм дітям гарну освіту, а сини на все життя зберегли любов і пошану до своєї матері.
У подружжя також народилася ще й донька – Едінга. Коли вона досягла повноліття, король хотів видати її насильно заміж. Дівчина втекла з Парижу, добравшись аж до Баварії, де її прихистили селяни. Там вона і прожила все своє життя, навчаючи сільських дітей грамоті та лікуючи жителів від хвороб. Після смерті жінки католицька церква канонізувала її як блаженну.
А тим часом чоловік Анни продовжував виконувати своє завдання з возз’єднання земель франків. Він постійно бував у походах, продовжуючи експансію на схід. Поки король був на війні, Ярославна займалася дітьми і керувала країною. Невдовзі помирає її батько у Києві, але поїхати на похорон жінка не змогла, бо в ті дні тяжко хворів її середній син, який згодом теж помер.
Повернувшись з військового походу, Генріх наказав готувати до коронації свого старшого сина. Таким чином правителі Франції укріпляли свою владу, залучаючи наслідника до владарювання. Окрім того, сам король відчував свою близьку смерть, яка наступила буквально через рік після коронації Філіпа в 1060 році. Король помер у результаті серцевого нападу, а його остання воля дуже здивувала всіх оточуючих. Опікуном свого сина він призначив королеву, віддавши таким чином всю королівську владу своїй жінці. За законами того часу, такий хід був неможливим, бо управляти країною мали право лише чоловіки.
Тому Анна залишилася королевою, ставши регентшею, а опікунство над сином короля доручили шурину Генріха I графу Фландрському Бодуену.
Королева Анна – матір французького короля
Після смерті чоловіка вдова, якій було всього 28 років, вибрала місцем свого проживання Санліс – невеличкий замок на північ від Парижа. Саме звідти вона продовжувала керувати країною. Там за власні кошти вона розпочинає будівництво костелу і жіночого монастиря Святого Вінсента. У 17 столітті на портику місцевої церкви було зроблено зображення князівни в повний зріст. У підніжжя є напис – «Анна Руська, королева Франції, яка заснувала цей собор 1060 року».
Подальші події стали схожими на лицарський роман. Через два роки Анну викрав із замку граф Рауль де Валуа, який кохав її всі роки, з першого дня появи князівни у Франції. Пізніше вони обвінчалися у місцевій невеличкій церкві. Проте ця подія викликала страшенний скандал у Європі, адже граф, маючи законну дружину, не розлучився з нею перед шлюбом з Анною. За цей вчинок його засудила церква, закликаючи анулювати новий шлюб. Проте Рауль, який чекав Анну 10 років, не збирався відмовлятися від неї. І тоді Папа відлучив його від церкви, що на той час вважалося страшною карою.
Проте сімейна пара не зважала ні на що, продовжуючи жити щасливим життям у невеличкому родовому замку Рауля. За цей час Анна добудувала монастир і продовжувала допомагати Філіпу керувати країною. Разом з чоловіком вона супроводжувала маленького короля у всіх його поїздках. Її сімейне життя можна було б назвати повністю щасливим, якби не діти другого чоловіка. Сини Рауля, Сімон і Готьє, не приховували своєї ненависті до мачухи.
Всього разом вони прожили 10 років, аж поки Валуа не помер, як і її перший чоловік, від хвороби серця. Не бажаючи залежати від його синів, Анна повертається до свого сина Філіпа. Він прийняв її як королеву-матір, оточивши жінку турботою. На той момент їй було вже більше 40 років. Анна знову повернулася до державних справ. Останній документ з її підписом датується 1075 роком. Після цього будь-які згадки про неї просто зникли. Ніхто з істориків достеменно не може сказати, де вона провела останні роки свого життя, де померла і де була похована.
Скульптура у монастирі святого Вікентія, м. Санліс, XVII ст. Напис на постаменті «Анна Руська, королева Франції» у 1996 р. замінили на інший – «Анна Київська, королева Франції». Фото: P.poschadel
Анна Ярославна: цікаві факти
- Ще живучи в Києві до заміжжя, Анна Ярославна переписувала книжки для книгозбірні.
- До неї сваталися найсильніші світові правителі. Але пощастило королю Франції, який виявився найбільш затятим: він отримав згоду лише з третього разу, заславши послів після двох відмов.
- Французькі монархи перший час навіть не знали, якою мовою було написане Євангеліє, привезене Анною з Києва.
- Її вважали відьмою за писемність і грамотність.
- Анна вважається прабабусею майже 30 французьких королів з династій Капетингів, Валуа, Бурбонів.
- Підпис про руську Анну у містечку Санліс замінили в 90-х роках минулого століття на інший – «Анна Київська, королева Франції».
- Щороку у травні у місті Санліс відбуваються дні Анни Ярославни, у яких традиційно беруть участь французи та українці.
Романтична доля князівни, яка стала королевою Франції, чиї сестри були королевами інших європейських країн, доводить, що гени українців – це гени розумних, вродливих, гордих та сміливих людей. І нашому народу є ким пишатись не лише у сьогоденні, а й у далекому минулому. Будьмо ж варті таких пращурів!
Фото: wikipedia.org
