Ніла Іваненко 
Газовий гігант Юпітер є найбільшою планетою Сонячної системи та п’ятою за віддаленістю планетою від Сонця. Та якщо Юпітер не має поверхні, то що в нього є? Спробуємо розібратися разом із Бенджаміном Роулстоном, професором Університету Кларксона (США).
«Як професор фізики, котрий вивчає всілякі незвичайні явища, я розумію, що концепцію планети без поверхні важко осягнути», – зауважив він. За словами пана Роулстона, багато що в Юпітері залишається загадкою, й зокрема те, що роботизований зонд NASA Juno дев’ятий рік кружляє орбітою цієї дивної планети.
Ще кілька цікавих фактів
Місце Юпітера – між Марсом та Сатурном. Ця планета така велика, що може вмістити понад 1000 Земель, і ще залишиться місце. Маса Юпітера у два з половиною рази перевищує масу решти планет Сонячної системи разом узятих.
У той час як чотири внутрішні планети Сонячної системи – Меркурій, Венера, Земля і Марс – складаються з твердого, кам’янистого матеріалу, Юпітер є газовим гігантом зі складом, схожим на Сонце. Це – штормова, дико турбулентна куля газу. У деяких місцях на Юпітері вітри дмуть зі швидкістю близько 640 кілометрів на годину, що приблизно втричі швидше за ураган 5-ї категорії на Землі.
У пошуках твердого ґрунту
Якщо почати рухатися з верхніх шарів атмосфери Землі в її напрямку, тиск повітря безперервно зростатиме. Зрештою ми досягнемо поверхні нашої планети – суходолу чи води.
За словами професора Роулстона, у випадку Юпітера все інакше. Якщо почати рух з верхньої частини його атмосфери, що складається переважно з водню та гелію, тиск теж поступово збільшуватиметься. Але ж на Юпітері він колосальний! У міру того, як шари газу дедалі більше тиснутимуть, здаватиметься, що ми на дні океану, але оточені не водою, а газом. Зрештою тиск стане таким потужним, що людське тіло вибухне.
Якщо спуститися на 1600 кілометрів, гарячий, щільний газ почне поводитися дивно. Зрештою, він перетвориться на рідку форму водню, створивши те, що можна вважати найбільшим океаном у Сонячній системі, хоч й безводним.
А якщо спустись ще на 32 000 км, водень стане більше схожим на текучий рідкий метал, матеріал надзвичайно екзотичний: вчені лише недавно та з великими зусиллями відтворили його в лабораторії. Атоми в цьому рідкому металевому водні стиснуті так міцно, що його електрони можуть вільно переміщатися.
Ці переходи шарів поступові, а не різкі. Перехід від звичайного газоподібного водню до рідкого, а потім до металевого відбувається повільно та плавно. У жодній точці немає різкої межі, твердого матеріалу чи поверхні.
Випромінювання Юпітера у гамма-діапазоні
Страшно до глибини душі
Зрештою ми досягнемо ядра Юпітера. Це центральна область його надр – не слід плутати її з поверхнею. Науковці все ще сперечаються про точну природу матеріалу цього ядра. Оптимальна відповідь: це не тверда речовина, як скеля, а скоріше гаряча, щільна і, можливо, металева суміш рідини та твердої речовини.
Тиск в ядрі Юпітера надзвичайно великий – 100 мільйонів земних атмосфер, що зіставно з тиском двох Емпайр-Стейт-Білдінгів на кожен квадратний дюйм нашого тіла.
Але тиск не є єдиною проблемою. Космічний корабель, що спробує досягти ядра Юпітера, розплавиться від екстремальної спеки – 20 000 градусів за Цельсієм. Це втричі гарячіше, ніж поверхня Сонця, розповіло видання Science Alert.
Юпітер захищає нашу Землю
Юпітер – дивне і відразливе місце. Але якби його не було, люди, можливо, не існували б. Це тому, що Юпітер діє як щит для планет Сонячної системи, зокрема Землі. Завдяки своєму величезному гравітаційному тяжінню Юпітер змінював орбіту астероїдів та комет протягом мільярдів років.
Без втручання Юпітера частина цього космічного сміття могла б врізатись у Землю, пояснив професор Роулстон. А якби зіткнення було катастрофічним, воно спричинило б вимирання. Як тоді, коли вимерли динозаври.
Порівняльні розміри Землі та Юпітера
Однак хоча Юпітер і захищав Землю, він усе одно залишався непридатним для життя – принаймні такого, яким ми його знаємо.
Зовсім інакша справа з Європою, супутником Юпітера, який, можливо, є нашим найкращим шансом знайти життя в іншому місці Сонячної системи. Автоматизований зонд NASA Europa Clipper, запущений 14 жовтня цього року, має здійснити близько 50 прольотів над цим супутником, аби вивчити його величезний підземний океан.
Цікаво, чи є життя у воді Європи? Вчені не дізнаються про це ще деякий час. Через віддаленість Юпітера від Землі зонд НАСА прибуде до нього не раніше квітня 2030 року.
Фото: wikipedia.org
