Світлана Сергеєва 
Дві справи одразу не завжди є перевагою. Дослідження доводять, що люди, які пишуть текстові повідомлення під час ходьби, частіше страждають від серйозних падінь. Навіть коли учасники експерименти намагалися бути обережними при цьому, ризик падіння все одно збільшувався. До того ж швидкість і точність текстових повідомлень у них знизилася вдвічі під час прогулянок із середнім ризиком падіння.
Чому люди падають при ходьбі з написанням повідомлень?
Якщо йти вулицею, дивлячись на свій смартфон, то не дивно, що імовірність падіння зростає. Дослідники попросили 50 молодих людей пройти вздовж викладеної плиткою доріжки, на якій іноді зустрічалася рухома плитка, яка змушувала їх послизнутися. Учасники експерименту робили це або просто прогулюючись, або під час ходьби вводячи на телефоні задану їм фразу без інтелектуального підтексту.
Було виявлено, що надсилання текстових повідомлень підвищує ризик випадкових падінь у піддослідних. Було зафіксовано, що вони посковзнулися, але мали ремені безпеки, що запобігали фактичному падінню на землю.
Висновок, що пішоходи при відправленні текстових повідомлень ризикують впасти, може здатися очевидним. Проте датчики руху, прикріплені до кожного учасника, дали зрозуміти, чому саме це є потенційно такою поганою ідеєю. Коли люди писали повідомлення, їхня хода була менш стабільною, і вони не могли відновити рівновагу.
Автори дослідження припускають, що для смартфонів може бути корисною можливість «блокування текстових повідомлень», що не дозволить людям друкувати на своїх пристроях під час ходьби у місцях, де є небезпека зіткнення (наприклад, на узбіччях).
Як зазначає провідний автор дослідження, нейробіолог та інженер Метью Броді, у будь-який день здається, що до 80% людей (як молодих, так і у зрілому віці) можуть схилятися над написанням текстових повідомлень. Це спонукало його дослідити небезпеку цього явища під час прогулянки.
Ходьба з написанням повідомлень призводить до падіння та помилок у тексті
Як зазначає виданню Daily Mail пан Броді, він хотів знати, чи є небезпека реальною або вигаданою, та виміряти ризик повторюваним способом. Дослідники прикріпили датчики руху до голови, тулуба, тазу та стоп кожного учасника експерименту.
Піддослідних попросили пройти звичайною плитковою доріжкою, сказавши, що немає загрози послизнутися. Потім вони двічі пройшлися по ній, та кожний раз мали попередження, чи є ризик посковзнутися. В одному з цих випадків попередження було правдивим, оскільки плитка була відрегульована так, щоб ковзати з місця.
Ці 3 експерименти з ходьбою проводилися на людях як під час обміну текстовими повідомленнями, так і без нього. Коли учасники писали у телефоні та послизнулися, їхній торс похитнуся сильніше – імовірно, через те, що вони перейшли від нахилу вперед до ковзання назад.
Це може ускладнювати відновлення балансу. Під час звичайної ходьби, при загрозі послизнутися та реальному випадку імовірного падіння, голова, тулуб і таз у людей були менш стабільними, коли вони одночасно писали повідомлення.
Дані про рух показують, що учасники під час прогулянки з написанням повідомлень були обережнішими, коли їм казали про загрозу послизнутися. Вони уповільнювали рух та проводили більше часу, стоячи обома ногами на землі. Проте, на жаль, ця обережність, здається, не протидіяла ризику падіння.
Падіння під час ходьби з увагою на телефон – лише один неприємний наслідок цього бажання робити дві справи одночасно. Дослідники також виявили й інший негативний вплив.
Науковці зазначають, що ходьба спричиняє зниження точності текстових повідомлень порівняно з тим, коли вони надруковані людиною, що сидить. До того ж попередні дослідження показали, що пішоходи з більшою імовірністю зіткнуться з іншими людьми та перетнуть дорогу назустріч зустрічному транспорту.
Фото: unsplash.com, pixabay.com
