Ніла Іваненко 
Нове дослідження данських та британських вчених свідчить, що прадавні предки передали європейцям гени, пов’язані з ризиком розвитку розсіяного склерозу (РС), діабету 2-го типу та хвороби Альцгеймера.
Згідно з висновками дослідників, протягом останніх 45 тисяч років великі міграції стародавніх людських популяцій до Європи сформували ризик цих захворювань в сучасних людей.
Дві статті за результатами дослідження опублікував журнал Nature. Публікації містять, зокрема, аналіз ДНК з кісток і зубів сотень стародавніх людей. Найстаріші дані належать до періоду мезоліту (або середнього кам’яного віку). Науковці порівняли ДНК цих людей з геномами сучасних європейців.
Про що дізналися вчені
Проєкт пролив світло на генетичну спадщину трьох стародавніх міграцій до різних регіонів Європи. Йдеться про прибуття з Азії мисливців-збирачів близько 45 000 років тому, неолітичних фермерів з Близького Сходу 11 000 років тому, а також скотарів з Понтійсько-Каспійського степу (регіону, що охоплює Східну Європу та Центральну Азію) близько 5000 років тому.
Загалом дослідники порівняли геноми 1750 давніх людей з геномами близько 410 тисяч білих британців. Їхні дані зберігалися у Британському біобанку. Автори дослідження підрахували, скільки давньої ДНК їм передалося, розповіло видання Live Science.
Науковці ідентифікували варіанти генів, пов’язані з РС, носіями яких були фермери Понтійського степу. Вони мігрували здебільшого до Північної Європи. Це пояснює, чому хвороба є такою поширеною серед людей північноєвропейського походження. Дослідники дійшли висновку, що ці варіанти ризику були «позитивно відібрані». Тобто вони принесли певну користь мігрантам і таким чином перебували під еволюційним тиском, що потребував їхньої появи.
Відомо, що певні варіанти генів, пов’язані з імунною функцією, підвищують сприйнятливість людей до розсіяного склерозу. До них належать варіанти гена HLA, які допомагають організму виявляти патогени. Однак, як палиця з двома кінцями, деякі варіанти HLA також тісно пов’язані з аутоімунними захворюваннями, за яких організм атакує власні клітини.
Автори дослідження припускають, що в минулому ці варіанти потенційно допомагали древнім фермерам боротися з інфекційними захворюваннями тварин. Однак у міру того, як спосіб життя людей змінювався з огляду на гігієну, харчування та медицину, ці варіанти набували нового значення.
Науковці припускають, що розуміння еволюційних сил, які керували відбором цих генів, може допомогти в лікуванні розсіяного склерозу. «Те, до чого нам потрібно рухатися, – це спроба перекалібрувати імунну відповідь, а не повністю її усунути», – зауважив провідний автор дослідження Ларс Фуггер, професор нейроімунології Оксфордського університету (Велика Британія).
Також автори виявили, що люди, котрі несуть більше ДНК від групи мисливців-збирачів, можуть мати відчутніший генетичний ризик розвитку діабету 2-го типу та хвороби Альцгеймера. Сучасні популяції людей з такою ДНК мешкають переважно у Східній Європі.
Варіанти ризику хвороби Альцгеймера могли бути обрані позитивно. Наприклад, один варіант ризику, що називається ApoE4, збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера, але водночас може підвищити фертильність у жінок.
Фото: pixabay.com
