Ніла Іваненко 
Дослідники зі США створили найдокладнішу карту функціональних мереж мозку, використавши дані про людей, які переглядали уривки з популярних фільмів. Таких як «Початок», «Один вдома» та «Ерін Брокович».
Для багатьох перегляд кінофільму у зручній позі на дивані є довгоочікуваним розслабленням після напруженого дня. Але мало хто здогадується, що протягом цього сеансу без нашого відома активуються понад два десятки мозкових мереж.
Нове дослідження Массачусетського технологічного інституту (MIT), опубліковане в журналі Neuron, показало: коли ми дивимося фільми, наш мозок є неймовірно активним.
Про що дізналися вчені?
Науковці створили найточнішу на сьогодні функціональну карту мозку, виявивши конкретні ланцюги, які активуються для підтримки різних аспектів пізнання.
Дослідники використали дані функціональної МРТ з проєкту Human Connectome Project – скани мозку 176 молодих людей, котрі переглянули 60-хвилинне відео, що складалося з уривків відомих голлівудських кінофільмів.
Варто пояснити, що фМРТ побічно вимірює активність мозку, відстежуючи, в які ділянки мозку надходить кров. Якщо частина мозку активна, приплив крові до неї зростає.
Під час своєї роботи вчені зуміли визначити мозкові мережі, необхідні для обробки різних типів сцен, розповіло видання Live Science.
«Наша робота – перша спроба отримати схему розташування різних ділянок та мереж мозку в природних умовах», – зазначив провідний автор дослідження Реза Раджимехр, нейробіолог у MIT. За його словами, «кіностимул – це потужний стимул, але, з другого боку, це не дуже добре контрольований стимул». До того ж не всі реагують на фільми однаково.
Тому Раджимехр та його команда усереднили дані про активність мозку учасників та виявили, які нейронні мережі були активними під час перегляду різних за напругою сцен.
Загалом під час перегляду фільму активувалися 24 різні мозкові мережі. Дослідники визначили функції кожної мережі, пов’язуючи їх із певними когнітивними процесами, як-от розпізнавання людських облич, спостереження за взаємодією людей, спостереження за знайомими місцями та пам’ятками тощо.
В результаті цього аналізу науковці отримали найповнішу на сьогодні функціональну карту мозку. За її допомогою дослідники виявили зворотний зв’язок між так званими ділянками виконавчого контролю (тими, що беруть участь у плануванні та прийнятті рішень) та частинами мозку, що виконують інші функції.
Коли сцена фільму була складною для сприйняття, наприклад, коли герої стрічки «Одинадцять друзів Оушена» планували пограбування в Лас-Вегасі, в мозку активувалися ділянки, що відповідають за планування та розв’язання проблем. Однак під час простих сцен, приміром, діалогу героїні Джулії Робертс у фільмі «Ерін Брокович», домінували області мозку, що пов’язані з обробкою мовлення.
А після того, як уривок різко закінчувався, під час 20-секундної паузи спостерігалася активація ділянок мозку, що відповідають за пам’ять. Ймовірно, учасники намагалися згадати зміст побаченого.
Функціональна карта мозку з таким рівнем деталізації може допомогти в подальших дослідженнях нейронних мереж мозку як здорових людей, так і пацієнтів із такими захворюваннями, як шизофренія або аутизм.
З результатами дослідження не зайве ознайомитися й кінематографістам, вважає Реза Раджимехр. Знання про те, як мозок реагує на фільми, допоможе їм створювати захопливіший контент.
Фото: pexels.com
