Ніла Іваненко 
За словами дослідників, дивний вираз котячої морди є результатом аналізу хімічних сигналів довкілля.
Багато тварин, зокрема диких та домашніх кішок, виділяють феромони – хімічні сигнали, які використовуються для спілкування між представниками одного виду. Щоб виявити та розшифрувати ці невидимі повідомлення, котики покладаються на спеціальний сенсорний орган у небі, що називається вомероназальним органом або «органом Якобсона».
Він відокремлений від нюхової системи, яка вловлює запахи, але не феромони, розповів виданню Live Science консультант з поведінки кішок Алекс Тейлор.
За його словами, коли кішка стикається з феромонами, вона обробляє їх інакше, ніж запахи. Тварина інстинктивно злегка відкриває рота, демонструючи поведінку, що називається «реакцією Флемена». Цей вираз полегшує феромонам просування до вомероназального органу.
«Може здатися, що кішка гримасує, але в такій поведінці немає емоційного аспекту – тварина просто виявляє та обробляє феромони», – зазначив Тейлор.
Кішки використовують феромони для передачі різних повідомлень: наприклад, мітять територію, не вступаючи в бійку, або зміцнюють зв’язок між матерями та кошенятами. Феромони також передають інформацію про статевий статус, приміром, вказують, коли у кішки тічка, сказав Мікель Дельгадо, старший науковий співробітник Ветеринарного коледжу Університету Пердью (США).
За словами Алекса Тейлора, феромони виділяються спеціалізованими залозами, які розташовані в різних ділянках котячого тіла, як-от підборіддя, щоки, краї губ, основа хвоста, простір між очима, вухами, лапами тощо.
Коли кішки труться мордами об меблі, дряпають поверхні, розбризкують сечу або випорожнюються, вони залишають хімічні повідомлення для інших кішок. А ті використовують свій вомероназальний орган, щоб проаналізувати виявлені запахові мітки та зібрати інформацію, розповів Дельгадо.
Під час реакції Флемена молекули феромонів потрапляють до рота кішки – або через облизування, або через вдихання – та розчиняються у слині. Потім вони минають два проходи в небі, відомі як носопіднебінні протоки, що ведуть до пари заповнених рідиною мішечків вомероназального органу, розповів Тейлор.
Коли молекули феромонів його досягають, вони запускають нервові сигнали, які потрапляють до певних ділянок мозку. А саме – до мигдалеподібної області гіпоталамуса та області, що контролює сексуальну, харчову та соціальну поведінку. Таким чином хімічні сигнали, які вловив вомероназальний орган, безпосередньо впливають на поведінку кішки.
Згідно з дослідженням, опублікованим у виданні Journal of Comparative Physiology A, хоча реакції на феромони є автоматичними, на них все одно можуть впливати такі фактори, як розвиток кішки, її оточення, минулий досвід та рівень гормонів.
Вомероназальний орган не є унікальним для котів. Чимало тварин, від гризунів до рептилій, також використовують його для виявлення феромонів.
«Перевага органу Якобсона полягає в тому, що тварини можуть виявляти ширший спектр молекул у навколишньому середовищі», – пояснив Джонатан Лосос, еволюційний біолог з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
«У кішок в органі Якобсона втричі більше різних детекторів запахів, ніж у собак», – додав він. Для кішок вомероназальний орган є потужним інструментом, що допомагає їм інтерпретувати важливу соціальну інформацію.
«Кішки – загадковий народ. У їхніх головах відбувається більше подій, ніж ми думаємо», – писав свого часу Вальтер Скотт.
Фото: pixabay.com
