Інна Тихонова 
Вже немає тих держав, де він народився і помер (Священної Римської та Австрійської імперій), а ім’я Бетховена у XXI столітті означає не менше, ніж у XVIII. Не чуючи нот, геній віртуозно грав на кількох інструментах, писав симфонії та диригував оркестром. Відібравши фізичний слух, доля залишила йому слух музичний, якого вистачило для створення безсмертних шедеврів у всіх жанрах.
Не другий, а перший
З нього не вийшло, як бажали батьки, «другого Моцарта», натомість вийшов «перший Бетховен». А великий австрійський попередник, почувши унікального послідовника у Відні, передбачив, що про нього дізнається світ. Так і сталося, причому за життя легендарного композитора. А відміряно йому було лише 56 років, 30 із яких він прожив у глухій тиші, наодинці з внутрішнім камертоном. Як не парадоксально, саме ці роки стали ключовими у неперевершеній творчості музиканта, коли він подарував людству свої найкращі симфонії, оперу, хорові твори, музику до театральних імпрез, сонати, увертюри, квартети та концерти.
Один із найбільш цікавих виконавцям всіх часів та народів авторів класичної музики наділив власним «голосом» фортепіано, дозволивши йому відрізнятися від клавесину. Саме цей легендарний німецький композитор став творцем «фірмового» фортепіанного стилю: з драматичними можливостями протиставлення крайніх регістрів (на клавесині гра обмежувалася середніми), форсуванням гучності і глибини звуку (раніше не прийнято було постійно користуватися педаллю) і застосуванням потужного акордного співзвуччя.
Син тенора, онук басу
Народилася феноменальна дитина 16 грудня 1770 року в Бонні – у родині потомствених музик. Людвіга назвали на честь діда (вихідця з південних Нідерландів), який дослужився до керівника придворної капели в ерцгерцогстві Австрії. Батьки майбутнього композитора були співаками придворної капели: дід – басом, батько – тенором (мати – дочка придворного шеф-кухаря).
З ніжних років Людвіга-молодшого познайомили зі скрипкою, органом та клавесином, і вже у 8 років хлопчина дав свій перший публічний виступ у Кельні. Вчителі налаштовували талановитого учня на виконання «темперованих клавірів», тож юний Бетховен ріс на нотах Баха, Моцарта та Гайдна. У 12 років у репертуарі помічника придворного органіста з’явився перший власний твір: варіація на тему відомого маршу. У дитинстві Людвіг ван Бетховен написав три сонати та низку пісень, одну з яких – «Сурок» – сучасні діти вивчають у школі.
Батьки Бетховена: Йоганн і Марія Магдалена
Бетховену ж після погіршення матеріального становища родини (у зв’язку зі смертю діда) школу довелося рано залишити і займатися самоосвітою. Крім музики, він захоплювався літературою, мовами та філософією: читав німецькою, французькою, італійською та латиною, з дитинства намагаючись, за його словами, пізнати сутність вчення найвідоміших мудреців різних епох. І не було в цьому багажі творів, які виявилися б для Бетховена надто складними: включаючи праці Гомера, Плутарха, Шекспіра, Гете і Шиллера.
Титул не є досягненням
А ось навчатися у Моцарта Бетховену не довелося. Захопивши корифея імпровізацією («Про цього юнака говоритимуть усі!», – сказав 1787 року Моцарт), 17-річний Людвіг залишив Відень через смерть матері. У турботі про молодших братів Бетховену було не до занять: довелося влаштуватися альтистом в оркестр, де він грав твори того, хто міг стати його вчителем. І вже за два роки музикантові вдалося відновити навчання.
Він відвідував лекції в університеті в Бонні, коли Європу струсила революція у Франції. Традиційно передові університетські викладачі були прибічниками «лівих» ідей, і Бетховен під впливом збірки революційних поезій одного із професорів написав свій твір про соціальну справедливість. У його «Пісні вільної людини» був такий вислів: «Вільним є той, хто не вважає перевагою походження та титул».
Молодий Бетховен (1801), картина Карла Т. Ріделя
У цьому сенсі Бетховен міг вважати себе вільним. Він дозволяв собі не лише «неформальну» зачіску та недбалий одяг, а й різкі судження та незалежну поведінку. Припиняв виступ через розмови у залі: «Не варто метати бісер перед свинями». Відмовляв у проханні господаря прийому розважити гостей, якщо сам був одним із них. Коли високопоставлений князь Ліхновський оголосив виступ Бетховена у своєму світському салоні, непохитний композитор пішов із вітальні і усамітнився у зачиненій кімнаті. Князь наказав зламати замок, і Бетховен голосно грюкнув дверима, негайно покинувши палац аристократа, який його так образив. Вранці композитор надіслав Ліхновському записку: «Своїм ім’ям я завдячую самому собі. Князів багато, а Бетховен один».
У світі немає гармонії
Навіть зустрівши на вулиці імператора Франца, Бетховен не схилився в шанобливому поклоні, а розштовхав, за спогадами Гете, натовп челяді, ледь торкнувшись свого капелюха. Після зневажання Наполеоном ідеалів Французької революції розчарований 34-річний Бетховен відмовився присвячувати самопроголошеному імператорові свою «Третю симфонію». Автор викреслив присвячення з титульної сторінки біля назви «Героїчна» і пояснив своє рішення сміливим звинуваченням: «Тепер ця пересічна істота розтопче громадянські права та перетвориться на тирана».
Титульний лист «Героїчної» симфонії, відредагований автором
Колегам довелося спалити частину «розмовних зошитів», за допомогою яких відбувалося їхнє спілкування з глухим Бетховеном, через його неприязні відгуки про імператора, спадкоємного принца та інших правлячих осіб. Композитор постійно критикував антинародні дії влади, несправедливі закони та обурливі ухвали. «Ви закінчите на ешафоті», – закликали до обережності друзі, попереджаючи іноді про шпигунів у компанії. Песимістичне світовідчуття Бетховена не могло не вплинути на його образ і творчість, що інколи відлякувало від нього людей. Зокрема, Гайдна: вчитель назвав учня талановитим, але «похмурим і дивним» і відмовився з ним працювати через радикальні погляди.
Хто вбив генія?
Але попри зовнішню суворість, Бетховен ніколи не відмовляв родичам і друзям, котрі потребували допомоги. Він сам ледве подолав суїцидальні настрої у зв’язку з ранньою глухотою (втрачати слух композитор почав у 26 років, і погіршити цей процес, як показало дослідження останків у 2007 році, могли «свинцеві примочки» проколів очеревини лікарем Бетховена під час відкачування рідини). Він знайшов у собі сили жити далі: заради призначення, яке вбачав у створенні музики та підтримці близьких.
Після смерті брата Бетховен узяв турботу про племінника на себе. І те, як син брата розпорядився його підтримкою, підірвало Бетховену здоров’я. Навчання родича в найкращих пансіонах і з найкращими викладачами музики минуло даремно. Невдячний юнак більше цікавився не мистецтвом, а більярдом та картами: вліз у борги і намагався застрелитися. Куля залишила на голові племінника подряпину, а у дядька від стресу відмовила хвора печінка. Бетховен помер на 57-му році життя у березні 1827 року. Композитора особисто ховали 20 тисяч шанувальників його безсмертної музики.
Похоронна процесія Бетховена: акварель FX Stoeber
Фото: en.wikipedia.org, pl.wikipedia.org
