Ніла Іваненко 
Ссавці – від величезного синього кита до крихітної землерийки – населяють майже кожен куточок нашої планети. Їхня чудова пристосованість до різних типів довкілля давно заворожувала вчених, оскільки кожен вид розвив унікальні риси, щоб виживати та процвітати.
Попри таку величезну біологічну різноманітність, донедавна вважалося, що структура та функції серця у всіх ссавців однакові. Однак дослідники з Університету Суонсі (Велика Британія) довели: людське серце є винятком, що істотно відрізняється від сердець наших найближчих родичів – людиноподібних мавп. Зокрема шимпанзе, бонобо, орангутангів та горил.
Тож чому людське серце є винятком?
Люди відокремилися від шимпанзе (Pan Troglodytes), нашого останнього спільного предка, між п’ятьма і шістьма мільйонами років тому. Людський рід еволюціонував, щоб стояти прямо та займатися різноманітними видами діяльності, а ще розвинув значно більший мозок. Ці зміни були пов’язані зі значно вищим метаболічним попитом, що потребує більше крові для перекачування в наші м’язи та мозок, зауважила провідна авторка роботи Еймі Дрейн, старша викладачка факультету медицини, охорони здоров’я та наук про життя.
Дослідження університетської команди засвідчило, що до підтримки нашого вертикального становища та руху, а також до більшого розміру мозку людське серце адаптувалося певним чином.
Протягом десяти років команда вивчала серцево-судинну систему людиноподібних мавп по всьому світу за допомогою ультразвукового дослідження. Завдяки цьому науковці змогли адекватно оцінити структуру та функцію серця цих ссавців, його розмір і те, як скорочується, скручується та обертається його м’яз.
Команда і раніше припускала, що структура людського серця може відрізнятися, зокрема, від структури серця шимпанзе. Використовуючи УЗД, вчені виявили, що в шимпанзе лівий шлуночок – головна помпова камера серця – містить пучки м’язів, організованих у сітку за допомогою перегородок та пластинок – трабекул.
Тепер учені воліли вивчити, чи існують трабекули в інших людиноподібних мавп. Виявилося, вони є. А тим часом в людей стінка лівого шлуночка гладка. Ця відмінність особливо помітна в нижній його частині: там гладкість серця майже вчетверо більша, ніж в людиноподібних мавп.
І це ще не все
Але це було не єдине відкриття, що засвідчувало унікальність людського серця. Команда також виявила важливу різницю у функціях. Використовуючи метод, що зветься «ехокардіографія з відстеженням спеклів» та відстежує рух серцевого м’яза під час скорочення та розслаблення, вчені вивчили, як м’яз потовщується, скручується, обертається та подовжується.
Результати були разючими. Люди, в яких трабекуляція найслабша, показали значно більше скручування та обертання на кінчику серця під час скорочення. Навпаки, нелюдські людиноподібні мавпи зі своїми трабекулярними серцями показали набагато менше руху.
Дослідники дійшли висновку, що людське серце еволюціонувало від трабекулярної структури, яка спостерігається в інших людиноподібних мавп, щоб поліпшити свою здатність скручуватися і скорочуватися ефективніше. Цей посилений скручувальний рух та гладкі стінки шлуночків, імовірно, дають змогу людському серцю перекачувати з кожним ударом більший об’єм крові.
Це відповідає новим вимогам нашої фізичної активності та мозку більшого розміру, розповіло видання Science Alert.
Отже, дослідження ставить під сумнів припущення, що структура серця у ссавців однакова. Тонкі, але важливі відмінності в анатомії та функціонуванні людського серця виникли у відповідь на унікальні екологічні виклики.
Фото: pixabay.com
