Ніла Іваненко 
Протягом добрих двох мільйонів років ранні предки людини та представники Homo sapiens відмовлялися від веганської дієти, харчуючись м’ясом. Це дало їм можливість зайняти вершину харчового ланцюжка.
Згідно з дослідженням антропологів Тель-Авівського університету (Ізраїль) та Мінюського університету (Португалія), ми мали неправильне уявлення про харчування наших предків.
Йдеться зовсім не про той збалансований раціон з ягід, злаків та м’яса на вогні, який можна собі уявити, думаючи про населення Землі в епоху палеоліту.
Проаналізувавши сотні попередніх досліджень, учені виявили: ще близько 12 000 років тому ми були переважно хижаками найвищого ступеня.
Слід зазначити, що реконструкція раціону гомінідів, які жили на нашій планеті ще 2,5 млн років тому, значно ускладнювалася через те, що останки рослин не зберігаються так само добре, як кістки, зуби та панцирі тварин.
М’ясоїди за покликом природи
За словами провідного автора дослідження Мікі Бен-Дора з Тель-Авівського університету, вся екосистема планети відтоді змінилася. Він зауважив, що епоха плейстоцену стала визначальним періодом в історії для нас, людей. У ті часи ми просувалися в найвіддаленіші куточки земної кулі, поступово випереджаючи решту гомінідів на нашій гілці генеалогічного древа.
Під час останнього великого льодовикового періоду більшість території сучасної Європи та Північної Америки регулярно опинялася під товстими льодовиками. З такою кількістю води, замкненої у вигляді льоду, екосистеми по всьому світу дуже відрізнялися від того, що ми бачимо тепер.
Неоглядними ландшафтами тинялися незліченні великі тварини, зокрема мамонти, мастодонти та гігантські лінивці. Не секрет, що Homo sapiens використовував свою винахідливість та надприродну витривалість, аби полювати на них. Однак ученим було непросто вирахувати частоту, з якою древні люди впольовували цих травоїдних велетнів.
Замість того, щоб покладатися виключно на копалини або проводити неточні порівняння з доземлеробськими культурами, дослідники звернулися до свідчень, закладених у наших власних тілах, та порівняли ці дані з відомостями про наших предків.
«Ми використали інші методи для реконструкції раціону людей кам’яного віку: вивчили пам’ять, що збереглася в наших тілах, наш метаболізм, генетику та фізичну будову», – пояснив Бен-Дор.
Крізь призму харчової еволюції
Поведінка людини змінюється швидко, але тіло про ці зміни пам’ятає. Порівняно з іншими приматами нам потрібно більше енергії на одиницю маси тіла. Особливо, коли йдеться про наш енергомісткий мозок, пише Science Alert.
У сучасної людини обмежена кількість часу, яку вона може витратити на пошуки їжі. Натомість в нас чимало жирових запасів, і ми можемо використовувати їх, швидко перетворюючи на кетони (молекули, які печінка виробляє з жиру та які є додатковим джерелом енергії). На відміну від інших всеїдних, у яких жирових клітин мало, але вони великі, наші є маленькими та численними, як у хижака.
За словами Мікі Бен-Дора, наші травні системи також підозріло схожі на системи тварин, які ближчі до вершини в харчовому ланцюжку. А наявність надзвичайно сильної шлункової кислоти – це саме те, що нам може знадобитися для розщеплення білків і знищення шкідливих бактерій, які можна знайти у відбивній з мамонта тижневої давності.
Навіть наші геноми вказують на більшу залежність від раціону, багатого м’ясом. Аргументація дослідницької команди доволі потужна, вона також торкається використання знарядь праці, слідів мікроелементів та ізотопів азоту в палеолітичних останках і навіть зносу зубів.
Аналіз свідчить про те, що близько 2,5 років тому наші предки були надзвичайно м’ясоїдними, займали місце вищих хижаків у харчовому ланцюгу та залишалися такими до верхнього палеоліту (близько 11 700 років тому).
Усе це не означає, що ми повинні їсти більше м’яса. Наше еволюційне минуле не є посібником зі здоров’я людини, і, як наголосили дослідники, наш світ уже не той, що був раніше.
Але знання того, яке місце в харчовому ланцюзі займали наші предки, має велике значення для розуміння багато чого: від нашого здоров’я та фізіології – до нашого впливу на довкілля в минулі часи.
Висновки з дослідження опублікувало видання American Journal of Physical Anthropology.
Фото: pixabay.com
