Новий рік: 13 цікавих фактів про ялинку

• Прикрашати ялинку – давня традиція північних народів. Європейці відродили цю практику у ХІХ столітті.
• За легендою, святого Боніфація, який залучав німецькі народи до християнства, гнівила традиція язичників вклонятися дереву. Він наказав об’єкт поклоніння зрубати. Могутній дуб звалився, а тоненька ялинка вистояла і перетворилася на вічнозелену красуню. Люди сприйняли це як знак непохитності устоїв та відродження життя: після зимового сонцестояння, за яким настає Новий рік, сонце, що померло, починає відроджуватися. У цьому витоки прикраси ялинки вогниками.
• Через «не християнське» походження «язичницької» ялинки Ватикан ставився до цього звичаю прохолодно. У католицизмі головним і більш популярним є інше зимове свято – Різдво Христове, і його символ – не ялинка, а ясла. З прикрашанням ялинки церква не поспішала: велика різдвяна ялина на площі Святого Петра у Римі встановлюється лише з 1982 року. Цікаво, що Папа Римський просто ритуально запалює ялинку і ніколи не звертається з промовою до пастви.
• За короля Вестфалії Жерома Бонапарта ялинка при дворі вбиралася яскравими конвертами особисто братом Наполеона І. Знімати листи з побажаннями традиція наказувала придворним. А перше французьке різдвяне дерево в саду Тюїльрі було прикрашене розмальованими яєчними шкарлупками. Цей прованський звичай дожив до наших днів.
•  У 1516 році при дворі Генріха VІІІ ялинку із золота прикрасили трояндами та гранатами.
• Англійці прикрашають домівки до Різдва зеленими гілками: згідно з повір’ям, плющ, омела та гостролист відлякують нечисту силу.
• У скандинавських країнах теж прийнято прикрашати житла омелою, але там гілки ще й покривають червоною або срібною фарбою і підвішують на них серця. Є звичай цілуватися під омелою: вважається, що вона охороняє закоханих від зурочення.
• В США прикрашати ялинку почали у 1747 році: цей звичай з’явився в Пенсильванії завдяки моравським поселенцям. У Білому домі у Вашингтоні ялинка з’явилася 1856 року за президента Франкліна Пірса. Зараз у президентській резиденції до свят вбирають два десятки новорічних ялинок.
• Найпопулярнішим видом вічнозеленого дерева на батьківщині ялинки німці зробили нормандську ялицю. До Німеччини її поставляють данці. Різдвяний товар, що експортується, вирощується в Саарланді та Шлезвіг-Гольштейні.
• До появи іграшок зі скла ялинку прикрашали мереживами та намистами, кольоровими стрічками та парчовими тканинами, живими та штучними квітами, свічками та ласощами. На ялинку вішали горіхи та солодощі, якими потім пригощали бідняків. У заможних сім’ях поряд із перлами та дорогоцінними металами на ялинку вішали канитель – попередниками сучасного «дощика» були нитки зі срібла та золота.
• Виробництво перших скляних ялинкових куль розпочалося у німецькому місті Лауш у ХІХ столітті (називаються дві дати: 1830 і 1848 роки). Спочатку дорогі ялинкові іграшки навіть було прийнято брати напрокат, а дітей із побоювань розбити щось до вбраного дерева взагалі не підпускали.
• За радянських часів ялинку в домівках не ставили з 1925 по 1935 роки. Повернули народу свято за особистим розпорядженням йосипа сталіна після пропозиції секретаря компартії України П. Постишева. У повоєнні роки новорічне дерево вбирали розфарбованими лампочками, що перегоріли. Через бідність їх не викидали: в артілі інвалідів лампочки розмальовували в ялинкові прикраси.
• Правилами Міжнародної організації колекціонерів Golden Glow раритетами вважаються старовинні ялинкові іграшки до 1966 року випуску. Рідкісні екземпляри можуть коштувати у колекціонерів до $1000. А найдорожчу ялинкову іграшку невідомий поціновувач купив на аукціоні за 128 тисяч фунтів: ялинковий шедевр від Лондонського ювелірного будинку інкрустований коштовним камінням та металами.

Фото: pexels.com, pixabay.com