Інна Тихонова 
Щороку у березні світ дізнається про нових власників «голлівудського золота». Практику присудження головної кінематографічної нагороди США вивчав портал 50Plus.
Інтриги премії «Оскар»
З 17-ї години за місцевим часом нагородження у трансляції ABC побачить понад мільярд землян. Живий ефір стане перепусткою до лос-анджелеського кінотеатру Dolby для глядачів із 200 з гаком країн. Відмінність минулорічного вручення «Оскара» від попередньої церемонії полягала в оголошенні переможців у всіх передбачених розділах, тоді як до цього тріумфаторів у 8 із 23 категорій виявили заздалегідь.
Наперед дізнались про власну перемогу і перші лауреати премії: у 1929 році нагородження зайняло лише чверть години. Це виглядало як пафосний пролог до вечері, на якій 300 гостям презентували розпорядників урочистостей – новостворену Академію кінематографічних мистецтв та наук. Її експертам і надсилаються для голосування списки претендентів на перемогу й по сьогодні.
Вибір кандидатів проводиться за гільдіями, в яких академіки є знавцями: найкращого режисера визначають режисери, автора – сценаристи, виконавців ролей – актори. Для частини категорій створюються компетентні комітети. Це стосується визначення найкращих спецефектів, документального чи іноземного фільму та ін. Загальним голосуванням обирається переможець головної номінації «Кращий фільм року».
Нещодавнє анонімне опитування суддів журналом The Hollywood Reporter з’ясувало, що більшість експертів не переглядають усі роботи в номінаціях, а хтось навіть голосує за фільми, про які не має уявлення.
Голоси підраховує аудиторська компанія – два спеціалісти із чотирма помічниками. За три доби цьому обмеженому колу осіб потрібно опрацювати понад 6000 бюлетенів. Лише шістка причетних дізнається про вибір лідерів кіноакадеміками до публічного оголошення їхнього рішення. На церемонію нагородження картки з іменами переможців доставляються у запечатаних конвертах та спеціальних портфелях, із забезпеченням таємності.
Секретність вердикту має дотримуватися з міркувань неупередженості: претенденти і лобісти не мусять впливати на нього. Проте скандали з піаром номінантів на «Оскарі» – не рідкість. Та й запечатувати імена у конверти організатори почали лише з 1941 року, коли інтригу церемонії вбило попереднє оприлюднення переможців у ранковому випуску Los Angeles Times.
31-ша церемонія вручення нагород Академії, Pantages Theatre, Голлівуд, 1959 р. Фото: By Los Angeles Times
Премія «Оскар» за найкращий фільм
За правилами нагородження, при поданні заявки на «Оскар» кандидат має виконати низку обов’язкових умов. І це не лише відповідність необхідним технічним параметрам, вихід фільму в прокат у попередньому році та сеанси в Лос-Анджелесі (виняток зроблено для стрічок іноземною мовою).
З 2020 року «Оскар» присуджується за т.зв. стандартами різноманітності, які передбачають квоти недостатньо представленим групам: афроамериканцям, жінкам та ЛГБТ (зразком для такої новації став подібний стандарт у Британському інституті кіно). У визнанні професійних досягнень митців враховується факт приналежності до меншин акторів, стажистів, членів знімальної групи та керівництва компанії або присутність цієї теми у самому фільмі. Претенденти 2022-2023 років заявлялися на категорію «Найкращий фільм» із поданням звіту за цією статтею, а наступного року кандидатів зобов’яжуть відповідати хоча б половині необхідних критеріїв (двох стандартів із чотирьох).
Досліджуючи алгоритми успіху, претенденти могли помітити тематичні та жанрові уподобання кіноакадеміків. Oscar bait – термін для фільму, зробленого під присудження «Оскару». За статистикою, найбільші шанси на перемогу має драма: близько 90% володарів «Оскару» та 85% номінантів. Можна звузити «приціл» до біографічних сюжетів: після 2010 року біографії та реальні події становили основу сценаріїв семи «кращих фільмів». Наразі такі роботи пропонує до розгляду передбачуваним журі понад половина номінантів.
І якщо творців бойовиків, жахів та фантастики можуть нагородити переважно за спецефекти, то картини про права меншин виграють конкуренцію без надзатрат на технічні хитрощі. Історичні трагедії, расизм та соціальні проблеми – «благодатний ґрунт» для «Оскара» у постійному режимі. Наприклад, на темі Голокосту номінувалося 25 фільмів, і 21 картина найвищу нагороду отримала.
У 2014 році від двох кіноакадеміків преса почула визнання, що фільму «12 років рабства» вони не дивилися, віддавши йому голос за антирасистську тематику. Окрім цієї стрічки, «найкращими фільмами» у 2010-х роках експерти обрали «Зелену книгу» та «Місячне світло» (теж про чорношкірих), а «Чорну пантеру» раптово номінували на «Оскар», хоча жоден бойовик раніше не удостоювався такого визнання.
81-ша церемонія вручення премії «Оскар», Dolby Theatre, Голлівуд, 2009 р. Фото: Los Angeles Times
Історія та сенс статуетки Оскар
Нагородну статуетку створив скульптор Джордж Стенлі за дизайном художника-постановника кінокомпанії MGM Седріка Гіббонса. Моделлю для ескізу став актор Еміліо Фернандес. В образі лицаря з мечем хтось бачить схожість з єгипетським богом вогню, покровителем царства мертвих та грішників Сокаром. Окрім зовнішньої схожості статуеток, допитливі уми відзначають перестановку букв «Сокар – Оскар», натякаючи на окультний підтекст премії, назва якої з’явилася до 6-ї церемонії.
Якщо не шукати прихованих сенсів, можна вибрати одну із трьох офіційних версій появи імені. Актрисі Бетт Дейвіс людина на статуетці нагадала власного чоловіка Оскара, бібліотекарці та діловоду кіноакадемії Маргарет Херрік – рідного дядька, а оглядачеві Сідні Сколскі просто набридло писати про безликий приз, і він його якось «оживив», нагородивши «особистістю». З 1939 року премія офіційно стала називатися «Оскаром». А з 1953-го відбуваються телевізійні трансляції церемонії нагородження.
П’ять спиць-променів на котушці кіноплівки в основі статуетки асоціюються з секторами кіноакадемії: продюсерами, режисерами, сценаристами, техніками, акторами. Висота нагороди – приблизно 34 см, вага – близько 3,5 кг. Заповітна фігурка на чорному мармурі виконується із позолоченого сплаву під назвою британій (бронза та 24-каратне золото).
За час вручення «Оскара» роздано понад 3000 іменних статуеток (персональними вони стали не відразу). Організатори замовляють особистий приз для кожного претендента, а зайве відправляють у переплавку.
Скільки коштує Оскар?
Колись «Оскар» був гіпсовим і не дошкуляв лауреатам думками про фінансову вигоду нагороди. Коли статуетку почали регулярно втрачати, академіки запропонували реалізовувати її не дорожче за $10, а згодом зменшили остаточну вартість до $1. На цьому питання ціни було закрито без можливості обговорення.
Проте загублених «Оскарів» ділки неодноразово продавали за спекулятивною ціною. Зокрема, королю поп-музики Майклові Джексону втрачена статуетка продюсера Девіда О. Селзника за «кращий фільм» «Віднесені вітром» (1940) дісталася 1999 року за $1,4 млн. Згодом подвійний раритет знову зник із поля зору, а кіноакадеміки розмістили на офіційному сайті попередження, що за статутом грантового засновника продаж премії, за яку сплачено понад $1 млн, є неможливим.
Згодом престижній статуетці все ж таки склали ціну, записавши собівартістю матеріалів та виготовлення $400. При цьому матеріально премія не підкріплюється жодними сумами. Для власника нагороди вона є найдорожчою, а тому – безцінною. Премію «Оскар» слід оцінювати як заслугу-інвестицію. Вона стає найкращою рекламою фільму. Це гарантія збільшення зборів та переходу переможця у статус високооплачуваної зірки.
Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль
Першим актором, якого у 1929 році нагородила Американська кіноакадемія, став німець Еміль Яннінгс («кращим фільмом» тоді оголосили «Крила»). Артистові вручили нагороду за найкращу чоловічу роль ще до початку церемонії, оскільки переможець мав їхати додому.
За кількістю номінацій немає рівних Джекові Ніколсону. Його гру представляли до нагороди 12 разів, а перемагав актор тричі.
Джек Ніколсон. Фото: Georges Biard
Повним комплектом основних відзнак (кращий актор, актриса, сценарій, режисура та фільм) за всю історію «Оскара» було нагороджено лише три фільми-переможці: «Це трапилося якось уночі» (1934), «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975) та «Мовчання ягнят» (1991).
Славу найбільш вдалих стрічок (11 нагород) розділили «Бен-Гур» (1959), «Титанік» (1997) та «Володар кілець: Повернення короля» (2003).
Найбільшою кількістю номінацій (14) відзначено фільми «Все про Єву» (1950) і «Титанік» (1997).
Недосяжним за кількістю нагород залишився Волт Дісней: у засновника власної студії зібралося 26 статуеток, 4 з яких він отримав на одній церемонії. У 1937 році за новаторські прийоми в анімації мультфільм «Білосніжка та сім гномів» напівжартома удостоївся однієї великої статуетки та семи менших.
Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль
Перша актриса, яка отримала статуетку, – Джанет Гейнор (1929).
Три «Оскари», зокрема, за найкращу жіночу роль, отримала у своїй кінокар’єрі Елізабет Тейлор.
Головна роль у картині «Римські канікули» принесла 1954 року першого «Оскара» зірці Голлівуду Одрі Гепберн. Але додому вона його не донесла: у надлишку емоцій залишила десь на столику у вбиральні.
Схожий казус мав місце і в біографії Меріл Стріп, яка «посіяла» дорогою свою «дебютну» статуетку за роботу в стрічці «Крамер проти Крамера». У 1980 році виконавиця кращої жіночої ролі другого плану недорахувалася нагороди з неуважності.
Меріл Стріп
А Сандра Баллок виявилася першим прикладом одночасного визнання у протилежних номінаціях: найкращу та найгіршу актрису експерти побачили в ній на одному тижні. 2010 рік приніс американці «Оскара» за найкращу жіночу роль у «Невидимому боці» та водночас «Золоту малину» у «Все про Стіва».
Оскар для України!?
На «Оскар-2023» у категорії документального кіно претендує повнометражна стрічка «Будинок зі скалок» про історію дитячого будинку біля лінії фронту. Події розгортаються в Лисичанську, що переживає нині окупацію. В українських сиріт не стало домівки ще раз. У притулку вони чекають на вирішення своєї долі: куди тікати від війни?
Це спільне виробництво кінематографістів чотирьох країн за участю України. House Made of Splinters – друге на рахунку незалежної держави висування на «Оскара» (режисер Симон Леренг Вільмонт). Вітчизняні співпродюсери називають такий досвід вартим уваги. З 9 березня – українська прем’єра.
А хто з наших земляків ставав володарем американської статуетки у минулому?
1949 року «Оскара» удостоїлася художниця та кравчиня родом із Харкова Варвара Каринська. Емігрантка з України працювала на американських студіях із голлівудськими зірками Марлен Дітріх, Інгрід Бергман, Вів’єн Лі. Вищу оцінку експертів кіноакадемії отримали зворушливе історичне вбрання для «оскароносної» стрічки «Жанна Д’Арк».
1988 року інший екс-харків’янин Юджин Мамут удостоївся технічної премії Кіноакадемії як творець спецефектів. Його роботу ми бачили у світових бестселерах: «Брудних танцях», «Матриці». А заповітна нагорода знайшла майстра комбінованих зйомок у фільмі «Хижак». Кіноакадеміки були у захваті від «еластичного» прибульця, котрий демонстрував у кадрі дива розтягування. Кінотехніки оцінили вигаданий нашим колишнім співвітчизником «еластик-ефект». Він досягався 1200 смужками масок, які по черзі перекривали кадр. Такий прийом автор комбінацій застосував так само при моделюванні польоту кулі у «Матриці».
Лауреаткою «Оскара» була українська «пташка» із Нью-Йорка Квітка Цісик. Дочку західноукраїнських емігрантів було визнано виконавицею найкращого саундтреку 1978 року до картини «Ти – світло мого життя».
Квітка Цісик
1992 року свою першу статуетку «Оскара» отримав відомий голлівудський актор Джек Пеланс. Вийшовши на сцену за нагородою, виконавець ролі у комедії «Міські піжони» назвався своїм справжнім ім’ям: Володимир Палагнюк.
2006 року «Оскаром» було відзначено одразу кілька технічних досягнень на екрані від колишнього киянина Анатолія Кокуша. Творець кранів-маніпуляторів із дистанційним керуванням для славетних блокбастерів від «Форсажу» та «Таксі» до «Гаррі Поттера» і «Трої» вигадав технічні прийоми для зйомки не одного фантастичного видовища.
Фото: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org
