Ніла Іваненко 
У кожному людському тілі процвітає складна спільнота трильйонів мікроорганізмів. Вони є важливими для здоров’я організму, допоки людина жива. Ці мікробні симбіонти допомагають перетравлювати їжу, виробляти необхідні вітаміни, захищають від інфекцій та виконують безліч інших важливих функцій.
Своєю чергою мікроби, що зосереджені переважно в кишківнику, мешкають у відносно стабільному, теплому середовищі з постійним запасом їжі.
Але що станеться із цими симбіотичними союзниками після вашої смерті? Команда дослідників на чолі з Дженніфер ДеБрюн, професоркою екологічної мікробіології з Університету Теннессі (США), вивчає некробіоз. Тобто мікробів, що живуть усередині, на поверхні й навколо тіла, що розкладається. Дослідження команди пролило нове світло на посмертну мікробну спадщину, пише Science Alert. Воно надало докази того, що мікроби не лише продовжують жити після смерті людини, але й відіграють важливу роль у переробці тіла, аби процвітало нове життя.
Життя мікробів після смерті людини
Можна було б припустити, що мікроби вмирають разом з людиною. Мовляв, щойно тіло перестає функціонувати, мікроорганізми потрапляють у навколишнє середовище і там не виживають. Але, як засвідчили науковці, все набагато складніше.
Коли серце зупиняється, кров перестає циркулювати тілом та розносити кисень. Клітини, позбавлені кисню, починають перетравлювати себе у процесі, що називається автолізом. Ферменти в цих клітинах, які зазвичай перетравлювали вуглеводи, білки та жири для отримання енергії, починають впливати на мембрани, білки, ДНК та інші компоненти, з яких складаються клітини.
Продукти цього клітинного розпаду є чудовою їжею для симбіотичних бактерій. Вони вже позбавлені тієї імунної системи, що тримала їх під контролем, а також постійного надходження їжі з травної системи, тож звертаються до цього нового джерела харчування. Кишкові бактерії, особливо клас мікробів під назвою Clostridia, поширюються органами та перетравлюють тіло зсередини. Цей процес відомий як гниття.
Без кисню в організмі анаеробні бактерії покладаються на процеси виробництва енергії, які не потребують кисню, як-от ферментація. За словами Дженніфер ДеБрюн, з огляду на еволюцію цілком логічно, що мікроби розвинули способи адаптації до тіла, що вмирає. Як щурам на кораблі, що тоне, цим бактеріям незабаром доведеться покинути свого господаря і виживати у світі досить довго, аби знайти нового господаря для колонізації.
Використання вуглецю та поживних речовин тіла дозволяє їм розмножитися. Але що більше населення, то вища ймовірність виживання у суворіших умовах бодай кількох особин.
Мікробне вторгнення
Перебуваючи закопаними у ґрунт разом із тілом померлого, мікроби потрапляють у геть нове середовище та стикаються з геть новою мікробною спільнотою. Змішування або злиття двох різних мікробних угруповань у природі відбувається часто. Приміром, тоді, коли зростається коріння двох рослин або коли дві людини цілуються.
Залежно від того, яка спільнота домінує, які мікроби активніші та якою мірою змінилося навколишнє середовище, залежить результат такого злиття. Свого часу мікроби адаптувалися до стабільного, теплого середовища всередині живого тіла, де вони мали постійний запас їжі. Тоді як ґрунт є особливо суворим місцем для них. Це дуже мінливе середовище з крутими хімічними та фізичними градієнтами, великими перепадами температури, вологості тощо.
Ба-більше: у ґрунті вже існує різноманітна мікробна спільнота мікроорганізмів, які тут добре адаптовані та, ймовірно, ладні витісняти будь-яких новачків. У такому разі можна припустити, що мікроби помруть, щойно вони опиняться поза тілом. Однак дослідження показало, що ДНК-сигнатури мікробів, пов’язаних з господарем, можна виявити у ґрунті під тілом, що розкладається, на поверхні ґрунту і в могилах протягом місяців або років після розкладання м’яких тканин.
Таким чином науковці порушили питання про те, чи живі та активні ці мікроби, чи вони просто перебувають у сплячці, очікуючи наступного господаря. Зрештою команда Дженніфер ДеБрюн довела, що наші мікроби не лише живуть у ґрунті, але й взаємодіють з місцевими ґрунтовими мікробами, що допомагають розкладати тіло. Вчені виявили, що ці мікроби посилюють колообіг азоту та, ймовірно, відіграють певну роль у переробці великих азотовмісних молекул (таких як білки та нуклеїнові кислоти) на амоній. І врешті можуть перетворювати амоній на нітрат.
Дослідники резюмували: те, що наші власні мікроби відіграють важливу роль у всіх цих процесах, є одним із мікроскопічних способів нашого життя після смерті.
Фото: pixabay.com, pexels.com
