Інна Тихонова 
Який таємний посил несе у собі древній талісман, і як наділити його захисною енергією?
Значення та призначення
По «нитці роду» наші предки передавали захист від зла, побажання здоров’я, плодючості та достатку. За своїм призначенням лялька-мотанка є оберегом, а за значенням – втіленням жіночої сили, яка проявляється у материнському інстинкті захищати потомство та «власне гніздо». Спочатку матері мотали ляльку нашвидкуруч як дитячу іграшку, що втішала і розважала дитину. Передаючись у поколіннях, народна лялька сконцентрувала енергію материнського піклування про добробут домівки та родини. Вважається, що цей родовий символ пов’язує живих і ненароджених. Тому найпоширенішими ляльками серед мотанок традиційно були баби-берегині, наречені та немовлята.
Переважне використання жіночих та дитячих образів є особливістю української мотанки, найдавніші зразки якої були знайдені на терені сучасної Чернігівщини. Як свідчать історики, у наших предків чоловічі образи виступали лише доповненням до головної ляльки – були частиною парної постаті зі спільною рукою або зображувалися як символічна паличка. Це зумовлено домінантним місцем жінки у давньослов’янському світосприйнятті. Лялька з 5000-річною історією уособлювала язичницьку богиню родючості. Власного імені мотанка ніколи не мала, адже пращури вважали, що воно могло потурбувати душі померлих, яким колись належало. Знеособлювали ляльку і в інший спосіб – позбавляючи обличчя, щоб у неї не вселився злий дух.
Образ без обличчя
Відсутність індивідуальних рис на мотанці дослідники пояснюють тим, що через них у ляльку, за уявою язичників, могла прокрастися нечиста сила. Люди, які боялися «злого ока», сприймали очі «дверями» між реальним світом та потойбічним. Замість непотрібної деталізації пращури переплітали голову ляльки-мотанки поздовжньою та поперечною нитками у вигляді хреста – стародавнього символу сонця у слов’ян. Хрест у мотанках Середньої Наддніпрянщини символізував веселку, тому виконувався з яскравих ниток. Хрестоподібний вигляд, що перегукувався з солярним знаком, мав і сам виріб. Вертикальні лінії у ньому позначали чоловічу сутність, горизонтальні – жіночу.
Процес створення мотанки називався «кутанням» і нагадував сповивання немовляти. Виріб мотався тканиною та нитками по спіралі (символ нескінченності життя) і по ходу руху Сонця (зі сходу на захід). Нитки та стрічки для кріплення фіксувалися на обмотаних деталях вузликом, через що лялька називається вузликовою. Всередину мотанки в образі баби-берегині закладали вовну, крупи та монети – знаки достатку. Для виготовлення народної ляльки традиційно використовувалися природні матеріали: лозу, золу, зерна з багатого врожаю, гілки плодових дерев, лікарські трави та лляні тканини. Для виготовлення волосся ляльки-мотанки традиційно використовуються лляні нитки: їхня грубувата текстура добре тримає форму і виглядає автентично.
Магія – в деталях
Голова ляльки формувалася з маленького шматка тканини, огорнутої навколо мотка з ниток або обрізків (сучасні майстрині зазвичай використовують для набивання голови вату). Заготівля обмотувалася хрест на хрест нитками, за допомогою яких голова з’єднувалася з тулубом. Туго обмотуючи корпус ляльки зверху вниз, вздовж і впоперек, майстриня формувала руки, що розташовувалися перпендикулярно до тулуба. Мотанка має виразно оформлені голову та тулуб, а руки та ноги виконувалися досить схематично. З підручних матеріалів робилося вбрання, головний убір та прикраси ляльки, де кожна деталь мала свій сенс, а будь-який елемент одягу був символічним.
Сорочка на ляльці означає зв’язок часів – минулого, сьогодення та майбутнього. Спідниця уособлює землю. Хустка, чепець або вінок символізують зв’язок із небом. Ганчіркова основа мотанки має бути строкатою та яскравою. Наші предки фарбували та розмальовували тканини натуральними барвниками. А при виготовленні мотанки своїми руками можна використовувати клаптики з улюблених речей – для виробу є важливою позитивна енергетика. Яку б ляльку ви не створювали – ігрову, обрядову чи оберегову – вона не має стати знаряддям для пристріту, як лялька Вуду, тому важливо не нехтувати дрібницями і не порушувати правил виготовлення мотанки.
Приписи та заборони
Головне правило виготовлення ляльки-мотанки полягає в тому, що вона виконується без використання швів, не колеться, не протикається і не ріжеться. У процесі її створення не беруть участь голка, шило та ножиці, щоб не обрізати життя і не поранити долю. Нитку та тканину потрібно не різати, а рвати, а вузлик допускається лише один: як при народженні дитини – на ляльковому «пупку». Його роблять на останньому обороті нитки під час завершення мотання. Майстрині треба бути в доброму настрої і встигнути завершити роботу одним світловим днем, аби вночі ляльку не зіпсували темні сили.
Правила наказують мотати оберегову ляльку у сприятливий період: найкращим сезоном вважається зима, а невдалим часом є свята, неділя, середа та п’ятниця, коли рукоділля вважалося гріхом. На молодик та місяць, що зростає, виготовляються ляльки на прибуток, у повню треба створювати оберіг для дому і мотанку на щастя, а на місяці, що убуває, можна робити ляльку від хвороб. Мотанка має тісний зв’язок з усіма аграрними святами: на Колодія майстрині виготовляли ляльок, в яких уособлювали зиму, яку спалюють, а на Івана Купала робили ляльку Марену.
Відмінність оберегу від будь-якої іншої інтер’єрної ляльки полягає в тому, що для талісману важливо підібрати підходяще місце: наші пращури розташовували мотанку-оберег навпроти вхідних дверей, де лялька відганяла від домівки негативну енергію і обеззброювала ворогів із поганими намірами.
Традиції та креатив
Сучасні майстрині, що виготовляють народну ляльку, виявляють у своїй творчості фантазію лише до тих пір, поки вона не розходиться з канонами. Наприклад, лялька-травниця, яку за старих часів прийнято було підвішувати під стелею для очищення повітря та відлякування хвороб, традиційно наповнюється ароматним збором, а її зовнішній вигляд можна варіювати, виходячи з власного дизайну (вкладіть у руки ляльці сніп або нехай вона тримає мішечок з лікарськими травами). Оберіг від негативу в домівці виконується у вигляді мотанки з віником – лялька-мітличка очистить погану енергію після сварок чи неприємних візитів. У подорож можна з собою брати компактну мотанку-мандрівницю, що поміститься навіть у кишеню: в авторських ляльках такого типу зазвичай використовуються монети, зерно та червона нитка, що символізує шлях додому.
Мотанка на щастя виконується з довгою косою (символ здоров’я, статків, краси та довголіття). Лялька-мотанка до багатства асоціюється з родючістю і дітьми, тож здоров’я й енергію символізують її пишні груди. Двоє дітей поруч із жіночою постаттю у хустці – образ подвійного прибутку та збільшення досягнень. Майже магічними ритуалами супроводжується виготовлення мотанок на вагітність і заміжжя. У першому разі символ зачаття чи немовля слід заховати під одягом ляльки-матері, у другому – змотати поряд із жіночою постаттю чоловічу ляльку. Мотанки-нерозлучники робляться зі спільною рукою: це символ міцного зв’язку. Парну ляльку дарують молодятам, а потім батьки передають її у спадок власним дітям. Відродження інтересу до самобутньої давньослов’янської культури виготовлення обрядових ляльок та родових оберегів відновлює енергетичний зв’язок поколінь і відкриває портал до захисту роду.
Фото з відкритих джерел
