Ніла Іваненко 
26 вересня 2022 року апарат NASA DART зіткнувся з потенційно небезпечним астероїдом Діморфос, аби змінити напрямок його руху.
Як засвідчив сайт NASA, місія DART (Double Asteroids Redirect Test) стала «першою в історії, що була присвячена дослідженню та демонстрації одного з методів відхилення астероїда за допомогою зміни його траєкторії внаслідок кінетичного удару». Отже, йдеться про цілком дієву стратегію захисту Землі від потенційно небезпечних астероїдів (ПНА).
До слова, Діморфос – невеликий супутник, що обертається навколо більшого астероїда Дідім.
Та хоча два роки тому Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA, НАСА) і засвідчило можливість успішної зміни траєкторії астероїдів, що потенційно загрожують Землі, при використанні цього методу утворюються уламки, які можуть досягти нашої планети та інших небесних тіл.
У недавньому дослідженні міжнародна команда науковців вивчила, як саме це сміття може досягти Землі та Марса, розповіло видання Science Alert. Провівши серію динамічних симуляцій, вчені дійшли висновку, що уламки астероїда можуть долетіти до Марса та системи Земля-Місяць вже протягом десятиліття.
Потенційно небезпечні шматки астероїда
Дослідницьку команду очолив доктор Елой Пенья-Асенсіо, науковий співробітник Групи досліджень та технологій астродинаміки далекого космосу Політехнічного інституту Мілана. До нього приєдналися колеги з Автономного університету Барселони, Інституту космічних наук (ICE-CSIS), що входить до складу Національної дослідницької ради Іспанії, Каталонського інституту космічних досліджень (IEEC) та Європейського космічного агентства (ESA).
У своєму дослідженні команда спиралася на дані, отримані за допомогою легкого італійського супутника CubeSat для візуалізації астероїдів (LICIACube). Він супроводжував місію DART та став свідком кінетичного ударного випробування.
Ці дані дали змогу команді обмежити початкові умови викиду, зокрема його траєкторію та швидкість: від кількох десятків метрів за секунду до близько 500 м/с. Потім вчені використали суперкомп’ютери в навігаційному центрі та допоміжній інформації НАСА (NAIF) для моделювання того, що стане з уламками.
Результати симуляції показали, що деякі з частинок розміром від 30 мікронів до 10 сантиметрів досягнуть Землі та Марса протягом десятиліття або більше, залежно від того, як швидко вони рухатимуться після зіткнення.
Наприклад, частинки, викинуті зі швидкістю нижче 500 м/с, можуть досягти Марса приблизно за 13 років, тоді як ті, що викинуті зі швидкістю понад 1,5 км/с, можуть досягти Землі за сім років. Проте моделювання показало, що, швидше за все, мине близько 30 років, перш ніж якийсь із цих уламків долетить до Землі.
«Якщо ці фрагменти Діморфоса наблизяться до Землі, вони не становитимуть жодної небезпеки», – заспокоїв пан Пенья-Асенсіо. Через малий розмір та високу швидкість вони просто згорять в атмосфері.
Як повідомив Міхаель Кюпперс, науковий співробітник проєкту Hera Європейського космічного агентства (ЄКА), «унікальним аспектом місії DART є те, що це контрольований експеримент з удару, тобто удар, за якого точно відомі властивості ударника (розмір, форма, маса, швидкість)».
За словами дослідника, «це дає можливість тестувати та покращувати наші моделі та закони масштабування процесу удару та еволюції викиду». Тож учені сподіваються найближчим часом якомога більше дізнатися про ризики, які приховують стратегії перенаправлення ПНА, спрямовані на захист Землі.
Статтю про результати дослідження затвердило до друку видання The Planetary Science Journal.
Фото: NASA
