Сергій Гулюк 
Чи знали ви, що ще у тридцяті роки минулого століття хокей на Галичині називали «гаківкою»? А клюшки (чи «ключки»), відповідно, звалися «кривулі», бо мали вигнутий вигляд і були подібні до гачків. Саме так цей досить популярний, особливо – за океаном, вид спорту та його складові називали у наших краях до радянського вторгнення, яке сталося у 1939 році. Стверджують, що авторство цього терміну належить викладачеві Львівської академічної гімназії Іванові Боберському, який ще на початку двадцятого століття вигадав українські відповідники назв масових видів спорту. Футбол таким чином став “копаним м’ячем”, баскетбол – “кошиківкою”, волейбол – “відбиванкою“, а бокс – “стусаном”.
Та насправді ця сама гаківка прийшла у наші краї із-за далекого океану, а конкретніше – з Канади. Паралельно тому, як чоловіки там у дев’ятнадцятому столітті вперше взували ковзани, надягали наколінники, ставали на лід та брали до рук клюшки, у Канаді та США почали з’являтися перші українські емігранти. Більшість з них заселялися у нечисленних гірничих районах канадських провінцій та американських штатів, здебільшого працюючи на гірничих копальнях та у сільському господарстві.
Важка праця у нових умовах, чи, як би сказали нині – під час релокації, потребувала компенсації у вигляді розваг, і окрім традиційних свят та спільних зібрань, українці відкривали для себе нові види спорту, досі невідомі для них – регбі, канадський футбол, бейсбол. Згодом хокей на льоду, або ж гаківка стали найбільш популярною зимовою розвагою серед емігрантів, а вже через деякий час вихідці з наших країв почали досягати у цих змаганнях значних успіхів.
Спочатку дерев’яним гаком по льоду ганяли бляшанку та каучуковий диск, і такі розваги на замерзлих водоймах найбільше подобалися малечі. А коли нове покоління стало дорослішим, а потім його змінило інше, у світових спортивних хроніках все частіше почали з’являтися екзотичні для заокеанських вух прізвища – Бандура, Босий, Господар, Гуцул, Федерко, Яремчук та інші. Багато хто з них ставали чемпіонами НХЛ (Національної Хокейної Ліги), були володарями світової хокейної нагороди – Кубка Стенлі – на ньому міститься 57 українських прізвищ, а ще дев’ять – закарбовано у справжній хокейній «святині» – Залі Слави НХЛ.
Таким чином у Північній Америці з’явилася фактично нова національність – «Uke» («Юкі»), від «Ukrainians» – так називали гравців з українським корінням у Національній Хокейній Лізі. Їх у різні часи було багато, а ми пригадаємо декілька найяскравіших.
Білл Мосієнко: три шайби за двадцять одну секунду
Батько Вільяма Мосієнка свого часу залишив Україну і працював зварювальником у Вінніпезі, місті з найбільшою українською громадою у Канаді. До вищої хокейної ліги гравець потрапив фактично через випадок: у 1942 році клуб «Чикаго» викликав двадцятирічного Мосієнка на підміну своїх гравців, яких призвали до війська під час Другої Світової. Білла не взяли до армії через зріст, але у хокейній команді «Чикаго» він добряче згодився.
Згодом тренер клубу, теж український емігрант, організував швидкісну ланку гравців, що складалася з братів Бентлі та Мосієнка, її назвали «Поні-лайнс» через низький зріст усіх трьох. Цікавий факт: окрім високої результативності, гравець відрізнявся джентльменською поведінкою і 1945 року отримав «Леді Бінг Трофі» – престижний хокейний трофей, який щорічно вручається гравцю, який демонструє взірець чесної спортивної боротьби та джентльменської поведінки (кубок було названо на честь його засновниці – Евелін Бінг, дружини генерал-губернатора Канади). Мосієнко отримав нагороду за те, що протягом сезону жодного разу не опинявся на лаві штрафників.
Та найголовніше і досі неперевершене досягнення хокеїста полягає у іншому: 23 березня 1953 року у легендарній залі Madison Square Garden у Нью-Йорку у складі команди «Chicago Blackhawks» у грі проти «Нью-Йоркських Рейнджерів» Мосієнко зробив неймовірне – закинув у ворота суперників 3 шайби протягом 21 секунди. З тих пір це абсолютний рекорд НХЛ, який навряд чи коли-небудь буде перевершено. А ще цікавіше, що усі три гольові передачі зробив інший український хокеїст Гус Боднар.
Після завершення кар’єри у НХЛ Білл повернувся до Вінніпегу, де створив власну хокейну команду, а згодом відкрив боулінг-клуб, яким досі володіє його сім’я.
Террі Савчук: 600 шрамів на обличчі
Рідні звали Теренса Савчука Тарасом – він народився у сім’ї коваля з Галичини. Для багатьох взагалі було загадкою, як він зміг стати професійним спортсменом: Террі мав вроджене захворювання спини, крім того, кістка правиці невірно зрослася після перелому, внаслідок чого була коротшою. Але у історію світового хокею Савчук увійшов, перш за все, як мужній та надзвичайно хоробрий воротар, який провів у Національній Хокейній Лізі 21 сезон. Чотири рази він ставав володарем Кубку Стенлі, стільки ж разів його визнавали кращим воротарем НХЛ. А ще йому належить досі неперевершений рекорд ліги – він провів 115 матчів, не пропустивши жодної шайби.
Головна фішка Савчука – гра без захисної маски, і така безстрашність українця по-своєму давалася взнаки: стверджують, що на його обличчі загалом було близько 600 шрамів після потрапляння у нього шайб. Та кожного разу, немовби забуваючи про біль, Террі ставав у ворота після переломів, артриту і навіть апендициту. Якщо «Юкі» – це була загальна назва хокеїстів українського походження, то у НХЛ Савчук мав прізвисько «Юк». Його доля була трагічною: казали, що після останнього сезону, коли вже підходив час завершувати кар’єру, Террі страждав від серйозної депресії, і у 1970 році, коли йому виповнилося сорок, загинув після п’яної бійки зі своїм одногрупником по команді «Нью-Йорк Рейнджерс» Роном Стюартом.
Дейв Семенко: український Котигорошко проти Мухаммеда Алі
«Через поле, через гай – все розрулює тафгай» – так перефразовуючи відомого поета можна було б сказати про канадського хокеїста українського походження Дейва Семенка. Тафгаями (від англійського словосполучення «Tough Guy», що означає «жорсткий», або «крутий») у хокеї називають гравців, функціями яких є перешкоджання дій суперників силовими прийомами, бійки на льоді, «виведення з ладу» найбільш небезпечних суперників і навіть залякування гравців іншої команди. А ще ці силовики захищають, а точніше – охороняють найцінніших гравців своєї команди, будучи, ледь не «дахом» для них.
Фото: Connor Mah
Так от українець Семенко був тілоохоронцем найкращого хокеїста усіх часів Вейна Грецкі. На початку 1980-х років йому навіть належав титул неофіційного чемпіона з боксу на льоду. І що цікаво, Дейв не лише взував ковзани, а й по-справжньому виходив на ринг. І його суперником був не абихто, а прославлений та легендарний Мухаммед Алі.
Відбувалося це двічі, один раз на справжньому ринзі – тоді поєдинок завершився внічию, а вдруге спортсмени вже зустрілися на льоду, і Семенко у тому самому «стусані» здолав знаменитого боксера.
У складі команди «Edmonton Oilers» український тафгай Семенко двічі ставав володарем Кубку Стенлі – у 1984 та 1985 роках.
https://www.facebook.com/watch/?v=1233559306807447
Той самий двобій між Семенком та Мухаммедом Алі
Вейн Грецкі: найтитулованіший хокеїст усіх часів
Щодо походження та кількості «національної» крові у найвидатнішого хокеїста світу усіх часів досі ведуться палкі дискусії серед білорусів, поляків та українців. Тому просто пропоную відслідкувати факти, а ви вирішуйте, хто ж є за походженням цей видатний спортсмен.
На початку двадцятого століття дід Вейна – Терентій Грецький, що проживав у Гродненській губернії (нині – це територія Білорусі) емігрував до Канади. Там він одружився на українці Марії, яка була родом з міста Підгайці, що на Тернопільщині. Під час Другої Світової війни Терентій служив у канадській армії. Батько Вейна – Волтер рідною мовою вважав українську, і майбутній чемпіон не просто чув її у родині, а засвоював з малих літ. За спогадами самого Вейна, він мав близькі стосунки із дідом, і у дитинстві щоліта приїжджав до нього на ферму. А коли малий Грецкі почав грати у хокей, батько з дідусем підтримували його захоплення та наміри, та регулярно відвідували тренування.
2014 року Грецкі взяв участь у благодійному вечорі «United for Ukraine» у Торонто на підтримку канадської медичної місії в Україні. А у лютому 2022-го, після початку російсько-української війни прославлений спортсмен висловився на підтримку нашої країни, заявивши про необхідність ізолювати росію від світового хокею. «Ми бажаємо усім в Україні найкращого та молимося за них», – сказав Грецкі.
«Юкі» – документальна історія перемог
Найрозлогіше тему канадських українців у світовому хокеї та їхні досягнення було розкрито у документальній стрічці українського режисера Володимира Мули «Юкі», яка вийшла у нас під гаслом «Історія перемог вільних українців». Фільм став найкасовішою документальною стрічкою за усю історію вітчизняного прокату. Іноземні глядачі мали змогу побачити його одразу на чотирьох світових платформах.
Цікаво, що у цій картині батько хокеїста Грецкі Волтер називає його Іваном, а режисер Мула одного дня провів чотирнадцять годин у лобі готелю «Ritz-Carlton Toronto» в очікуванні зустрічі з Вейном Грецкі, та зрештою хокеїст номер один прослизнув повз режисера та відмовив йому у спілкуванні.
І нині Національна Хокейна Ліга продовжує поповнюватися українськими прізвищами, крім того, історія цього виду спорту налічує також і хокеїсток з українським корінням.
Офіційний трейлер фільму «Юкі»
Фото: en.wikipedia.org, uk.wikipedia.org
