Сергій Гулюк 
«Мої співвітчизники американці, я радий повідомити вам сьогодні, що підписав указ про оголошення Росії поза законом на вічні часи. Бомбардування розпочнеться через п’ять хвилин».
Готовий битися об заклад, ці слова сьогодні мріє почути, мабуть, кожен українець, а тим паче, якщо вони прозвучать з вуст самого Президента США. А між тим, вони справді лунали, і дійсно – з вуст американського президента: є навіть аудіодокументальне підтвердження цьому. Сталося це майже сорок років тому – 11 серпня 1984 року, і цю фразу промовив у американському радіоефірі 40-й Президент Сполучених Штатів Рональд Рейган.
Рональд Рейган – 40-й Проезидент США 1981-1989 рр.
Жарт з невеликою долею жарту
Сталося це під час щотижневого суботнього радіозвернення до нації. Президент тоді мав за звичку регулярно звертатися до своїх громадян, але на відміну, скажімо, від нашої країни, це відбувалося не щодня, і лише по радіо. Та заради справедливості варто зазначити, що США тоді не були у стані війни, хіба що – «холодної», і це була найвища її стадія.
Насправді Рейган мав озвучити інший текст, принаймні, так було офіційно затверджено у плані його помічників та радників. Текст був про те, що цього дня він підписав указ, який дозволяє учням, що входять в релігійні групи, отримати право збиратися в державних школах у позаурочні години (як відомо, у вільній демократичній країні мають бути враховані права кожного, особливо коли президентські вибори на носі – у листопаді, а нині діючий президент планує балотуватися на другий термін). Та під час перевірки мікрофону на готовність до трансляції містер президент промовив саме цей текст, і так сталося, що за декілька хвилин до початку звернення радіостанції США вже транслювали сигнал з Білого Дому. Тому його почули не лише жителі країни, а й у всьому світі. Існує думка, що сталося це не випадково.
Запис промови Президанта на радіо
Варто згадати соціально-політичний фон, на якому була зроблена ця заява, та геополітичний теж. 1984 рік був піком напруги у стосунках між СРСР та США: влітку того року відбулися Олімпійські ігри у Лос-Анджелесі, у яких через бойкот не взяли участь радянські спортсмени (так само, як на московську Олімпіаду 1980 року не приїхали американські, а також спортсмени з понад 60 країн світу).
У червні 1982 року у своєму зверненні до британського парламенту у королівській галереї Вестмінстерського палацу Рейган заявив, що «марш до свободи та демократії залишить марксизм-ленінізм на звалищі історії», а через деякий час назвав комунізм дивною главою у людській історії. У 1983 році американський лідер пішов ще далі, привселюдно оголосивши Радянський Союз «імперією зла». У вересні того року радянська авіація збила пасажирський літак «Боїнг-747», що виконував рейс з Нью-Йорка до Сеулу та з незрозумілих причин (можливо, з погодних чи технічних) відхилився від курсу та пролетів над Камчаткою та островом Сахалін. На борту літака перебувало 269 пасажирів, серед них – конгресмен від штату Джорджія Ларі Макдональд. Рейган знову виступив з заявою, цього разу назвавши вчинок «совєтів» «різаниною», і оголосивши, що СРСР остаточно повернувся проти миру та моральних заповідей.
Рейган під час виступу у британському парламенті
У самому ж Союзі на перших шпальтах агітаційних газет та у щоденній програмі «Врємя», яка виходила щодня о 21.00 Президента США інакше як жахливим агресором, злісним імперіалістом та розпалювачем війни не називали. Словосполучення «агресивна зовнішня політика адміністрації Рейгана» закарбувалося у моїй дитячій пам’яті краще, ніж таблиця множення чи вірші українських класиків. Ще ніколи загроза Третьої Світової не була настільки високою, як це було у 1984 році (привіт, Оруеле!), стосунки між СРСР та США з космічною швидкістю неслися кудись у прірву.
І це на тлі антивоєнних демонстрацій з виготовленими у ручний спосіб картонними ракетами «Першинг», на які силою зганяли радянських школярів, та пісень «того самого співака у перуці» про «Ядєрному взриву – нєт, нєт, нєт!». Замість зосередитись на навчанні чи обговорювати футбольні баталії, ми з однокласниками на перервах на повному серйозі обговорювали ймовірність нападу на нас Сполучених Штатів та шанси СРСР перемогти у цій війні. Хто міг тоді уявити, що не мине й двох років, як лідери двох країн зустрінуться, потиснуть одне одному руки і заявлятимуть про розрядку та припинення гонки озброєнь.
«ТАРС уповноважений заявити…»
А тоді радянська ідеологічна машина відповіла у своєму типовому стилі (ви думаєте, усі ці маші захарови та маргаритки на рівному місці з’явилися? Ні, у них були потужні пращури). Пам’ятаєте такий радянський серіал «ТАРС уповноважений заявити»? Так отож:
«ТАРС уповноважений заявити, що в Радянському Союзі з осудом ставляться до безпрецедентно ворожого випаду президента США. Подібна поведінка несумісна з високою відповідальністю, яку несуть керівники держав, насамперед, тих, які володіють ядерною зброєю, за долі своїх народів, за долі людства».
Які актуальні слова. Минуло майже сорок років, а останнє речення хоч бери, та й у золоті скрижалі розміщуй на загальний огляд.
На думку деяких журналістів, радянська пропаганда максимально «вчепилася» у той рейганівський жарт: головні ідеологічні видання країни – газети «Правда» та «Ізвєстія» назвали його «ядерним», а дехто навіть стверджував, що радянські збройні сили було приведено у стан підвищеної бойової готовності. Ще подейкували, ніби американським дипломатам доводилося виправдовуватися, що за таким специфічним гумором президента ніяких намірів не криється. І навряд чи точно відомо, наскільки цей інцидент вплинув на передвиборчий рейтинг Рейгана, але через декілька місяців він переміг у президентській кампанії свого опонента Уолтера Мондейла і знову очолив країну.
Радянська преса про жарт Рейгана
Президент – комік та стендапер
Слід сказати, що Рейган був той ще жартівник. І пасаж з можливим бомбардуванням Кремля був далеко не з перших ексцентричних випадів політика. У 1982 році за тих самих обставин, перевіряючи мікрофон перед радіозверненням, він назвав польський військовий уряд Ярузельського «купкою недолугих паршивих бомжів». У історію також увійшов його відомий вислів, який він неодноразово повторював у часи президентства:
«Я наказав у випадку виникнення загрози національній безпеці будити мене у будь-який час доби, навіть якщо я знаходжуся на засіданні уряду».
Рональд Рейган перед Конгресом США
Ну і як не згадати 8 березня 1983 року, коли президент Рейган (ні, не привітав радянських жінок зі святом ), а виступаючи перед національною асоціацією євангелістів у Флориді назвав Радянський Союз «імперією зла», а також «центром зла у сучасному світі».
А ще Рональд Рейган дуже полюбляв радянські анекдоти та іноді їх розповідав публічно під час своїх виступів, перетворюючи їх на веселі стендапи. Ось один з них:
«Як відомо, у СРСР необхідно десять років стояти у черзі, щоб придбати автомобіль. Але спочатку треба внести задаток. І ось один чоловік приносить продавцю аванс, той говорить: «Добре, приходьте через 10 років за машиною». Чоловік питає: «Вранці чи ввечері?», продавець: «А яка різниця, це ж аж через десять років буде?». Чоловік відповідає: «Зранку до мене має сантехнік прийти».
У це важко було повірити, але вже через рік лідери двох ворогуючих держав – Рональд Рейган та Михайло Горбачов зустрінуться на саміті у Женеві та потиснуть одне одному руки. Потім відбудеться історична зустріч у Рейк’явіку, все активніше звучатимуть фрази про роззброєння та припинення холодної війни. У 1988 році Рейган у притаманній йому манері заявить, що «Радянський Союз більше не імперія зла». Були небезпідставні сподівання тільки на краще, і на те, що діти країн колишньої імперії більше ніколи не боятимуться загрози війни та не обговорюватимуть на шкільних перервах авіаційні бомбардування.
Рональд Рейган і Михайло Горбачов
Не мине й сорока років, як навчання українських дітей відбуватиметься у бомбосховищах у супроводі сирен, а на майже тій самій території та з ключовим центром у Кремлі відродиться нова імперія зла. І лише одне нас має надихати: рано чи пізно вони безслідно зникають. Іноді – дуже швидко.
Фото з відкритих джерел
