Ми всі пам’ятаємо ті літа, що тягнулися, здавалось, вічно: до самого моменту, коли новий рюкзак і яскраві зошити витісняли бажання залишатися в басейні. У дорослому ж житті літо минає швидко — ми плануємо відпустки, рахуємо дні до робочого понеділка, дивуємося, чому акції «До школи» починаються ледве не в липні.
Що каже наука
За словами наукового співробітника Інституту проблем міждисциплінарних досліджень у галузі психології та ментального здоров’я у Фрайбурзі (Німеччина) д-ра Марка Віттманна, справа не в календарі, а в пам’яті: якими моментами ми насправді заповнюємо певний період. Нові враження, несподіванки й усе, що вибиває мозок із рутини зберігаються найнадійніше. А в дитинстві таких моментів значно більше – майже все відбувається вперше.
«У дитинстві все здається новим: перша прогулянка верхи на поні, перший похід у цирк, перша відпустка на морі — усе це перші рази. Тож ми зберігаємо ці спогади як щось особливе», — каже Віттманн.
До того ж дитячий мозок розвивається: не тільки досвід новий, а й людина, яка його переживає, щороку змінюється.
«Кожного року дитина стає іншою людиною», — додає Віттманн.
Чому час «прискорюється» в дорослих?
Популярне пояснення зводиться до пропорцій: рік у п’ять років — це п’ята частина життя, а в п’ятдесят — лише п’ятдесята. Віттманн визнає привабливість цієї ідеї, але застерігає, що нема доказів, ніби розум дійсно обчислює прожитий час саме так.
«Це проста арифметика й дуже інтуїтивно приваблива думка. Але питання в тому, чи реально мозок обчислює прожитий час у такий спосіб, і доказів цього немає», — каже він.
Натомість, за його словами, важливіша інша динаміка: в якийсь момент дитинство закінчується, розвиток уповільнюється, мозок стабілізується, і світ перестає здаватися таким новим. Ми вже бачили ці літа і менше нового відкладаємо в пам’яті — тому в ретроспективі періоди здаються коротшими.
Як змінюється пам’ять з віком
Віттманн і колеги нещодавно опублікували дослідження, опубліковане у журналі Memory & Cognition, у якому вивчали пам’ять і сприйняття часу в дорослих віком від 20 до 90 років. Результат виявився несподіваним: старші дорослі не описували свої спогади як менш яскраві чи бляклі — навпаки, збережені епізоди часто були більш насичені емоційно й відчувалися яскравіше, ніж у молодших учасників.
Те, що справді зменшувалося з віком, — це здатність кодувати непомітні, рутинні моменти повсякденного життя. Віттманн пов’язує це зі спектром когнітивних змін, які можуть починатися вже у тридцяті роки.
«Починаючи з 30 років, у нас уже є невелике зниження, а в 50 і 60 воно стає виразнішим, а в дуже похилому віці — різким. І це, здається, корелює саме з відчуттям, що останні десять років пролетіли дуже швидко», — пояснює він.
Як зробити літа «довшими» сьогодні
Погана новина: повернути дитячу безкінечність неможливо. Хороша новина: ми можемо впливати на те, як переживаємо час. Віттманн радить шукати нові враження — подорожі, незнайомі місця, знайомства — навіть невеликі порушення щоденної рутини сприяють кращому кодуванню подій у пам’ять. Також варто підтримувати фізичну активність, соціальні зв’язки і розумову стимуляцію: ці звички одночасно збагачують життя і допомагають уповільнювати когнітивні зміни, пов’язані зі старінням.
«Дуже часто люди думають, що треба набити суботу справами. Але коли ви надто зосереджені на переліку пунктів, час знову пролітає швидко. Натомість спробуйте жити ранок суботи: почніть день без планів, зверніть увагу на свої відчуття, на те, чого хочете, і залишайтеся відкритими до того, що з’явиться», — радить Віттманн.
Він також підкреслює роль емоцій у закріпленні спогадів.
«Емоції по суті — клей для пам’яті. Якщо подія спричинила сильні емоції, вона може залишитися з вами на все життя», — каже він.
Дитячі літа здавалися нескінченними не лише через ностальгію, а через те, як працює пам’ять: безліч подій, що відбуваються вперше і швидкі зміни в мозку створювали густу мапу спогадів. Доросле життя приносить стабілізацію й менше нових вражень, тож минулі роки в ретроспективі здаються коротшими. Однак ми маємо вплив: шукаючи нового, підтримуючи тіло й розум і приймаючи емоції, можна зробити свої дні багатшими й пам’ятнішими — і відчути, що час розгортається повільніше, зазначає Popular Science.
Фото: pexels.com
