Ніла Іваненко 
Дослідники стверджують, що гени, успадковані від неандертальців, зумовлюють схильність сучасної людини до ранніх пробуджень та відходів до сну. Особливо це корисно в регіонах з короткими зимовими днями.
Про це заявила команда з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (США). Вона, зокрема, виявила, що завдяки ДНК, успадкованій сучасними людьми від доісторичних родичів, деякі з нас легше прокидаються та раніше лягають спати. Таких зазвичай називають жайворонками.
«Аналізуючи фрагменти ДНК неандертальців, які залишилися в геномах сучасних людей, ми виявили разючу тенденцію», – зазначив Джон Капра, епідеміолог та провідний автор дослідження. За його словами, існує очевидний вплив ДНК неандертальців на гени сучасника, які керують його біологічним годинником. Зокрема, «підвищують схильність бути жайворонком».
Як про це дізналися науковці
Але спочатку – коротенька передісторія. Хвилі Homo sapiens мігрували з Африки до Євразії близько 70 000 років тому. Після прибуття вони зіткнулися з неандертальцями, які вже пристосувалися до життя в холоднішому кліматі, заселивши територію сотні тисяч років тому. Завдяки схрещуванню між цими двома групами, сучасні люди отримали чотири відсотки ДНК неандертальців. Зокрема й гени, пов’язані з пігментацією шкіри, волоссям, жировим покривом та імунітетом.
Хоча в ході еволюції переважна частина генів, отриманих людиною внаслідок стародавнього схрещування, була відсіяна, невеличка їх часточка все ж залишилася. Як кажуть вчені, це сталося, ймовірно, через те, що неандертальці допомогли раннім Homo sapiens адаптуватися до нових умов проживання в Євразії.
Джон Капра та його колеги проаналізували ДНК сучасних людей і неандертальців. Команда помітила, що за циркадні ритми цих двох груп відповідають різні генетичні варіанти. Оскільки предки людей спарювалися з неандертальцями, цілком можливо, що деякі з наших сучасників є носіями неандертальських варіантів, розмірковували вчені.
Щоб перевірити цю версію, дослідники звернулися до Біобанку Великої Британії, що зберігає інформацію про генетику, здоров’я та спосіб життя півмільйона людей. Зрештою науковці виявили зв’язок між наявністю неандертальських генів у наших сучасників та їхньою звичкою рано вставати.
Разом з тим, як вважають вчені, щоб стати жайворонком, не обов’язково мати гени доісторичних родичів. На цю звичку впливають сотні інших генів. До того ж для формування такої схильності існує безліч екологічних та культурних чинників. Тож загалом гени неандертальців зумовлюють її лише частково, пише The Guardian.
На думку пана Капри, бути жайворонком насправді корисно. Адже це свідчення того, що ми маємо біологічний годинник, який швидко адаптується до сезонної освітленості. «У вищих широтах корисно мати гнучкіший годинник, здатний адаптуватися до змінних сезонних рівнів освітленості», – сказав дослідник.
Результати дослідження опублікував журнал Genome Biology and Evolution.
Професор Марк Маслін з Університетського коледжу Лондона, який не брав участі в дослідженні, з іронією зазначив: «Тепер ми маємо генетичні докази того, що деякі з нас справді є жайворонками». Професор Маслін також додав: «Що далі на північ, то коротші дні взимку, коли їжі особливо бракує, тому важливо розпочинати її пошук, щойно з’явиться світло, за якого можна працювати».
Фото: pixabay.com
