Ніла Іваненко 
Попередні дослідження пов’язували інтервальне (переривчасте) голодування з такими перевагами, як зниження ваги та ризику розвитку деменції. Однак нове дослідження міжнародної команди науковців під орудою вчених Массачусетського технологічного інституту (MIT) показало: голодування цього типу може збільшувати ризик розвитку раку.
Відкриття стало продовженням попередньої роботи команди, в ході якої вона встановила, що голодування мишей сприяло підвищенню регенеративних здібностей їхніх стовбурових кишкових клітин. А водночас – захисту їх від травм і запалень. Тепер дослідники дійшли доволі тривожного висновку.
Про що дізналися науковці?
Команда визначила, що виробництво стовбурових клітин в мишей пришвидшується, коли гризуни відновлюють нормальне харчування після переривчастого голодування. При цьому їжа може вводити в організм мутагени – сполуки, такі як гетероциклічні аміни в засмажених м’ясних продуктах. Ці сполуки можуть спричиняти генетичні мутації, які збільшують ризик виникнення ракових пухлин.
«Висока активність стовбурових клітин корисна для регенерації, але надлишок цього корисного фактора з часом може мати менш сприятливі наслідки», – зазначив Омер Йілмаз, біолог із MIT та провідний автор роботи.
За його словами, «голодування дуже корисне, але якщо вам не пощастило і ви відновлюєте сили після нього, а потім піддаєтеся впливу мутагену, наприклад, обвугленого стейка», є ймовірність розвитку раку.
Кишкові стовбурові клітини – одні з найзавантаженіших в організмі. Вони постійно діляться та розростаються, щоб кожні 5-10 днів перебудовувати кишківник. Цей високий рівень активності також означає, що аберації, які спричиняють рак, є найімовірнішими. Ця ймовірність ще більше зростає протягом надзарядженого періоду після голодування, розповіло видання Science Alert.
Команда визначила біологічний шлях, званий mTOR, через який працюють стовбурові клітини. Цей шлях бере участь у зростанні та метаболізмі клітин, а після голодування збільшує вироблення малих молекул, званих поліамінами, які стимулюють проліферацію клітин.
Ці молекули відіграють ключову роль у відновленні та регенерації організму після позбавлення під час голодування поживних речовин та енергії. Однак дослідження показало, що ймовірність розвитку ракових пухлин також зростає.
Які висновки?
Попередні дослідження показували, що голодування та дієти можуть бути корисними для зниження ризику розвитку раку й навіть підвищувати ефективність протиракової терапії. Однак ті дослідження були здебільшого зосереджені на власне утриманні від їжі та нехтували його потенційними наслідками.
Команда готується до нових досліджень, що допоможуть визначити способи підвищення ефективності інтервального голодування за одночасного обмеження ризиків.
Як це часто буває в таких дослідженнях, моделі тварин можуть демонструвати лише обмежену кількість інформації. Тож наступні дослідження плановано проводити на людях.
Результати дослідження опублікував журнал Nature.
