Ніла Іваненко 
Таку версію висунула команда археологів з Бернського та Лозаннського університетів (Швейцарія), а також Інституту цивілізацій (Мадагаскар) під орудою професора Гвідо Шройрса.
У I тисячолітті нашої ери спільнота, що проживала на півдні Мадагаскару, вирізала у скелях великі камери та заглиблення. Понад 100 років учені губилися у здогадках стосовно авторства цих дивних архітектурних пам’яток. Адже вони не були схожі на жодні інші, знайдені раніше на Мадагаскарі та всьому східноафриканському узбережжі. При цьому подібність між архітектурою цього місця і зороастрійською архітектурою в Персії та інших регіонах досить переконлива. Ця схожість і підштовхнула науковців до нового дослідження.
Що відомо про вивчення цих скельних ніш
Отже, згідно з новою версією, такі таємничі споруди в місцині під назвою Тенікі могла залишити по собі зороастрійська громада, що мешкала на Мадагаскарі близько 1000 років тому. Розташовані в Національному парку Ісало, в центрально-південній частині острова, вирізані у скелях ніші десятиліттями привертали увагу вчених. Але археологічних досліджень було проведено замало.
Частково це пов’язано з віддаленим розташуванням об’єктів. Аби їх дістатися, археологам потрібно пройти складною місцевістю із крутими каньйонами 20 кілометрів. За словами професора Шройрса, на місце дослідження доводиться нести важке обладнання та провіант. Окрім того, ці роботи утруднює отримання численних дозволів різних місцевих інстанцій.
На початку XX двадцятого століття французькі натуралісти Альфред і Гійом Грандідьє припустили, що ніші в тутешніх скелях могли бути вирізані португальськими моряками, котрі висадилися на острові в XVI ст. Заглиблення були для них укриттями. А місцевістьз легкої руки французьких учених отримала назву: Grotte des Portugais («Грот португальців»).
Проте в 1963 році теорію було відкинуто іншими командами вчених, які вважали, що вирізування всіх цих ніш потребувало аж надто багато зусиль. Саме тоді археологи натрапили тут на черепок китайського глека XVI століття.
У 2019 році дослідження з використанням супутникових знімків високої роздільної здатності показало, що археологічний об’єкт є істотно більшим, ніж вважалося раніше. На знімках можна було побачити безліч терас, лінійних та прямокутних структур, які раніше не потрапляли в поле зору вчених. Ці відкриття спонукали Шройрса та його колег вдатися до нових пошуків.
Про що дізналися науковці
Польові дослідження та розкопки проводилися, зокрема, на об’єктах, відомих як Великий Грот і Малий Грот. Вони являють собою дві скельні камери, що їх підтримують масивні кам’яні колони. Всередині ніш є висічені лавки.
Команда також виявила десятки інших круглих і прямокутних заглиблень, що подекуди були закриті дерев’яними або кам’яними плитами. А ще – понад 30 гектарів рукотворних терас, розповіло видання IFLScience.
Аналіз деревного вугілля та керамічних черепків, знайдених під час розкопок, показав, що місцину заселили в X-XII століттях нашої ери. Деякі черепки були завезені в XI та XIV ст. із Китаю, тоді як інші походили з Південно-Східної Азії та датувалися XI та XIII ст. Це свідчить про те, що місцева спільнота була ланкою торгівельної мережі Індійського океану.
Відкриття спростувало ідею щодо створення споруд португальськими моряками, оскільки їхні перші кораблі прибули до Індійського океану лише в 1498 році.
Команда професора Шройрса взяла до уваги той факт, що населення Мадагаскару має генетичні, мовні та культурні зв’язки з Австронезією, Індією, Аравією та Персією.
«Вивчаючи літературу, я був вражений згадками про висічені в скелях ніші різних форм і розмірів у багатьох регіонах Ірану», – зазначив Гвідо Шройрс. Ці поглиблення були надзвичайно схожими на структури Мадагаскару. Тож учені припустили, що загадкове населення цього місця могло мати зороастрійське походження. А скельні ніші могли бути пов’язані, як у випадку іранських аналогів, із зороастрійськими поховальними обрядами.
І хоча ця ідея нині є поки що версією, стилістична подібність кам’яних структур у парку Ісало з відомими науці зороастрійськими нішами дуже переконлива.
Але є кілька «але»
Проте археологи мають розв’язати одну важливу проблему. Зороастрійці вважали, що мертвих не слід ховати відразу, бо це вважалося оскверненням тіла. Тому вони залишали небіжчиків у кам’яних нішах. А отже, у скельних структурах Мадагаскару вчені мали б знайти кістки та зуби. Проте їх не виявили. Можливо, останки знаходило та перепоховувало населення Тенікі, що прийшло на цю землю пізніше?
Незрозуміло також, чому зороастрійці покинули цей регіон. Команда планує повернуться сюди 2025 року для подальших розкопок. Вона, зокрема, проведе лідарне обстеження, намагаючись знайти інші пам’ятки, що допоможуть розкрити ще більше секретів про зороастрійців Мадагаскару.
Результати дослідження опублікував журнал Azania.
