Ніла Іваненко 
Найважливішою навичкою для дітей в такій ситуації є здатність розрізняти надійність цих джерел і таким чином розвивати критичне мислення.
Науковці із Сінгапурського університету дійшли висновку, що діти довіряли ненадійному інформатору-людині більше, ніж ненадійному інформатору-роботу. Але це було лише одне зі спостережень.
Очолили команду докторка Лі Сяоцянь та її науковий керівник, професор Йоу Вей Куїн. Разом зі своєю командою вони з’ясували, що «діти не просто довіряють тим, хто навішує їм ярлики, вони довіряють тим, на кого можна було покластися в минулому». На думку вчених, така вибірковість в соціальному навчанні відображає розвиток розуміння маленькими дітьми того, що саме є надійним джерелом інформації.
«Питання полягає в тому, як маленькі діти використовують свій інтелект, щоб вирішити, коли навчатись і кому довіряти», – зазначила Лі Сяоцянь.
Як проводилося дослідження
Команда залучила до дослідження вихованців дошкільних закладів Сінгапуру, таких як ChildFirst, Red SchoolHouse та Safari House. Середній вік учасників дорівнював 4,58 року. Він і став межею для розподілу дітей на молодшу та старшу групи.
Учасникам почергово пропонували взаємодіяти або з людиною, або з роботом-інформатором (роботом-гуманоїдом з людським, але роботизованим голосом). Ці інформатори давали або точні, або неточні визначення різних об’єктів.
Щоб виміряти рівень дитячої довіри, дослідники спостерігали, як діти сприймають нову інформацію від цих інформаторів, пише Earth.
Про що дізналася команда
Результати показали, що діти довіряли інформаторам – людям або роботам, від яких раніше отримували правдиву інформацію. Однак вони не наважувалися довіряти тим інформаторам, які в минулому надавали неточну інформацію, особливо, якщо інформатор був роботом.
Крім того, діти молодшого віку з більшою ймовірністю довіряли ненадійній людині, ніж ненадійному роботу. Тоді як діти старшого віку були схильні не довіряти ненадійним інформаторам – як ШІ, так і людині.
«Ці результати показують, що діти молодшого та старшого віку можуть мати різні стратегії виборчої довіри, особливо це стосується того, як вони використовують надійність інформаторів та сигнали ідентичності при ухваленні рішення, кому довіряти», – прокоментувала докторка Лі Сяоцянь.
За її словами, в міру того, як діти стають старшими, вони дедалі більше покладаються на сигнали надійності, щоб визначати свою довірчу поведінку.
Попередні дослідження показали, що для оцінки надійності інформатора діти враховують різні чинники, такі як вік, знайомство та мовлення. Причому діти молодшого віку більшою мірою зважають на ознаки ідентичності, тоді як діти старшого віку більше зосереджуються на змісті інформації.
Це дослідження важливе тому, що його автори спостерігали за сприйняттям дітьми інформації від роботів та людей. А також вивчали, як в малюків розвивається довірча поведінка.
Розуміння цих питань відкриє унікальний погляд на розвиток довіри та соціального навчання серед дітей, які ростуть поряд із різними джерелами інформації, зокрема й штучним інтелектом, зауважив професор Йоу Вей Куїн.
Результати дослідження опублікував журнал Child Development.
Фото: pixabay.com
