Ніла Іваненко 
У 1909 році Лулу Хант Пітерс досягла рідкісного статусу для жінки свого часу. Вона здобула ступінь докторки медицини в Каліфорнійському університеті, коли лише менш ніж п’ять відсотків американських студентів-медиків складали жінки. Пітерс була першою жінкою, яка стажувалася в лікарні загального профілю округу Лос-Анджелес. Деякий час вона керувала патологоанатомічною лабораторією, а потім очолила комітет охорони здоров’я Каліфорнійської федерації жіночих клубів. Пані Пітерс часто читала лекції з питань оздоровлення та дитячого харчування.
Але в історію вона увійшла зовсім з іншої причини – швидше, з особистої. І це був її справжній тріумф. Коли Лулу Хант Пітерс виповнилося 40 років, вона серйозно взялася за свою фігуру, яка сильно змінилася за той час, поки жінка будувала кар’єру. Зрештою, пані винайшла лайфхак для схуднення та позбавилася 30 зайвих кілограмів. Її метод десятиліттями доводив свою життєздатність. Його суть полягала в суворому підрахунку калорій, розповіло видання Smithsonian Magazine.
Як це було
Нині про цей спосіб боротьби із зайвою вагою знають навіть школярі. Та мало хто нині замислюється, звідки він узявся. Понад сто років тому теорія підрахунку калорій вийшла з лабораторій та стала надбанням громадськості.
І все завдяки пані Пітерс. Вона щосили прискорювала еволюцію свого вчення, і врешті трансформувала його в одну з найстійкіших і найзначніших концепцій здоров’я наших днів. Ця концепція запропонувала людям по всьому світу глибше уявлення про продукти, які вони їли, та надала взірець правильного харчування.
Зрештою докторка Пітерс втілила свою пристрасть до підрахунку калорій у довіднику, що побачив світ 1918 року та став першим в історії бестселером про дієту. Книга під назвою «Дієта і здоров’я з ключем до калорій» була сповнена гумору та грайливості. Жінка залучила до створення довідника свого 10-річного племінника, і він намалював химерні ілюстрації, на яких зобразив сатиричних персонажів так званого «дружнього братерства товстунів» (щоправда, нині такі словесні пасажі вважають неполіткоректними).
Від першої до останньої сторінки Лулу Хант Пітерс вклонялася її величності калорії. «Ви повинні використовувати слово «калорія» так само часто чи навіть частіше, ніж слова «фут», «ярд», «кварта», «галон» тощо», – писала авторка. І ще: «Коли ви споживатимете калорійну їжу, замість того, щоб сказати «один шматок хліба» чи «шматок пирога», ви скажете «100 калорій хліба» чи «350 калорій пирога»». Ідея була такою простою, що її одразу хотілося випробувати на собі.
1922 року ця книга-дороговказ потрапила до списку бестселерів і залишалася в ньому чотири роки, конкуруючи з творами Марка Твена.
Отже, епопея підрахунку калорій розпочалася з однієї особистої історії. Втративши 30 кілограмів, пані Пітерс захотіла допомогти схуднути й іншим людям. «Я врятую вас так, як колись врятувала себе і багатьох, багатьох інших», – написала вона.
