Самолікування: ми дуже розумні чи зарозумілі?

Згідно з результатами дослідження, проведеного в рамках проєкту USAID «(Без)коштовна медицина» та благодійного фонду «Пацієнти України», майже 70% українців схильні до самолікування, ставлячи діагнози та самостійно «призначаючи» собі медичні препарати.

Але самолікування – це процес, який фаховими лікарями зазвичай сприймається в більшості випадків негативно. Вважається, що воно може призвести до багатьох непередбачуваних наслідків зі здоров’ям. Разом з тим самолікування може розглядатися і як здобуття власної незалежності від загальноприйнятої медичної системи та як право людини на відмову від професійного лікування.

Є певний перелік захворювань, боротися з якими українці намагаються самостійно. До них відносяться головні болі, зниження чи підвищення артеріального тиску, печія, легкі опіки та невеликі травми, алергія, кандидоз, ОРВІ тощо. По суті, ліки, які допомагають владнати всі ці проблеми, маються у вільному продажу в аптеках.

Тим не менш, є багато інших випадків, пов’язаних із самолікуванням, які нерідко призводять до негативних наслідків. Наскільки це шкідливо та які передумови того, що багато хто з наших співвітчизників свідомо відмовляється від послуг лікарів – саме про це й піде розмова надалі.

Відповідальне самолікування – офіційна концепція системи охорони здоров’я: близько 50 років тому був розроблений формат відповідального самолікування. Практично це реалізувалося у вигляді двох груп лікарських засобів – ті, які відпускаються за рецептом та без нього. Остання група препаратів передбачає можливість придбання їх без попередньої консультації з лікарями. У цьому випадку відповідальне самолікування передбачає участь цьому у процесі фармацевтів, які дають гарантію безпеки таких призначень.

До так званих бонусів даного виду самолікування відносять зменшення витрат держави на обслуговування сфери охорони здоров’я. Окрім того, пацієнти отримують можливість економити свій час, а також гроші, які не треба сплачувати за відвідування лікаря.

До негативних моментів такого формату відносять деякі інші чинники – саме вони дають відповідь на запитання, чому не можна займатися самолікуванням. Досить часто пацієнти піддаються впливу реклами ліків та приймають небезпечні препарати в неправильних дозах, після чого вони вимушені звертатися до лікаря з більш складними захворюваннями.

Чому люди вдаються до самолікування?

Зазвичай майже кожен потенційний пацієнт лікаря обирає для себе шлях найменшого супротиву. Одні не хочуть або не можуть чекати свою чергу до лікаря-спеціаліста, інші просто вважають свої симптоми не надто серйозними для того, щоб відвідувати лікаря. Окрім цього, на зростання чисельності тих, хто надає перевагу самолікуванню, значним чином впливають наступні фактори:

• дуже дорогі ліки – часто після призначення вартісного медикаменту пацієнти в аптеці просять провізора підібрати для них більш доступний за ціною аналог;
• високе навантаження сімейних лікарів та лікарів-спеціалістів – інколи в Україні чекати свою чергу до лікаря доводиться тижнями;
• недовіра до компетенції лікарів – соціологи стверджують, що у 43 відсотках випадків пацієнти повторно перевіряють поставлений їм діагноз;
• погане оснащення лікарень у селищах та невеличких містечках;
• висока ціна за відвідування комерційних медичних закладів;
• бюрократія в медичній системі сімейних лікарів та складнощі прив’язки до лікарні.

Окремо треба виділити і психологічний момент. Як вказує практика, переважна кількість тих, хто займається самолікуванням – чоловіки. Вони не люблять відвідувати лікарів, до останнього ігноруючи свої симптоми, бо не хочуть показувати себе слабкими та немічними.

У чому полягає загальна шкідливість самолікування?

Проводити досліди над собою, «призначаючи» самостійно собі ліки, сучасній людині дуже просто. Для цього у неї є інтернет, де завжди можна знайти розгорнуту інформацію про причини, симптоми та перебіг певного захворювання. Дуже часто така інформація включає в себе схему лікування – на жаль, не завжди правильну та дієву. Іншими «джерелами» визначення діагнозу можуть бути знайомі, родичі та колеги по роботі, які вже лікувалися. Проте при цьому варто пам’ятати, що навіть досвідчений лікар навряд чи визначить самостійно діагноз без лабораторних та інших досліджень. А тому краще не займайтеся самолікуванням через наступні причини:

• Несумісність лікарських засобів – багато їх видів не допускають паралельне вживання з іншими. Шкідливість лікарських препаратів у такому випадку може проявитися у сильних побічних ефектах, а в кращому випадку вони просто перетворяться на «пустушку».
• Наявність високих ризиків отримати алергічні реакції. Неправильне дозування або несприйняття ліків організмом може призвести до кропив’янки, закладеності носа, чхання, бронхоспазмів, набряку Квінке та навіть анафілактичного шоку.
• Відсутність ефективності. Дуже часто людина «ставить» собі неправильний діагноз і починає приймати ліки, які зовсім не підходять для її випадку. Тому ніякого ефекту від такого лікування не буде.

Окремо треба зазначити про небезпеку самолікування антибіотиками. Більша частина пацієнтів вважає, що будь-який прояв ОРВІ треба обов’язково лікувати вживанням антибіотиків. І тому починають пити їх «про всяк випадок». У цьому випадку самостійне лікування є надзвичайно шкідливим.

В чому небезпека самолікування антибіотиками

Мета призначення антибактеріальних препаратів – боротьба зі шкідливими мікроорганізмами. До речі, дослівний переклад терміну «антибіотик» звучить як «проти життя». Терапія з їх застосуванням передбачає лише наявність гострих симптомів. Зазвичай вони необхідні при бактеріальних інфекціях, які тягнуться вже дуже довго, супроводжуючись стабільним підвищенням температури тіла в межах  37,1-38,0 °C. Лікування ОРВІ та ГРЗ антибіотиками не має сенсу, навіть коли проходить під контролем спеціаліста, адже ці хвороби мають вірусну природу, а на віруси антибіотики не діють.

Всі препарати цього класу, на жаль, не безпечні та не універсальні. Кожен з них має свій спектр дії, тобто впливає лише на певний вид мікроорганізмів-бактерій І чим ширший спектр дії, тим «сильніший» удар по організму ви наносите. Самолікування інфекційних захворювань у цьому випадку може викликати отруєння організму токсинами, порушення роботи шлунково-кишкового тракту та великі проблеми з печінкою. Також порушується мікрофлора кишківника та робота імунної системи. Саме тому паралельно з прийомом антибіотиків лікарі призначають пробіотики та лактобактерії.

Побічні ефекти нерідко виявляються у вигляді тахікардії, болю в серці, можуть проявитися симптоми підвищення згортання крові. Людина може отримати інфаркт або інсульт. Інші ліки, навпаки, викликають розрідження крові, що значно підвищує ризики виникнення кровотечі. У результаті в людини може розвинутися анемія, лейкопенія.

Та найбільше, чим небезпечне самолікування антибіотиками, – це антибіотикорезистентність, тобто стійкість бактерій до самого препарату. У свою чергу, це значно збільшує терміни лікування з підвищенням ризиків ускладнень, у тому числі і з летальними результатами. Врешті-решт людина може просто померти від запалення легень або від іншої хвороби, викликаної інфекцією, на яку антибіотики вже не мають ніякого впливу. Ця загроза на сьогоднішній день є найбільш актуальною для здоров’я людини у всьому світі.

Неконтрольований прийом таких ліків лише провокує покращення стійкості бактерій до антибіотиків. У результаті цілком можливою стає реальність, коли ці препарати повністю втратять свої властивості, і людство повернеться до часів, коли хвороби типу туберкульозу чи сифілісу вважалися невиліковними.

Щоб уникнути подібних проблем, варто прислухатися до порад фахівців:

• антибіотики треба приймати лише за рецептом від лікаря;
• необхідно суворо дотримуватися вказаного дозування – тоді ліки не зможуть завдати шкоди;
• не можна припиняти курс лікування антибіотиками, навіть якщо відчувається покращення стану здоров’я після перших прийомів;
• не треба допивати ліки, навіть якщо вони залишилися після проходження курсу;
• не можна радити антибіотики друзям та знайомими на основі того, що «вони вам допомогли» – у кожної окремої людини своя специфіка лікування.

Також варто зазначити, що терапія препаратами цієї групи вважається «останнім засобом» у спеціалістів. Зазвичай вона проводиться не більше одного-двох разів на рік під контролем лікаря. Інакше проблем з імунітетом буде не уникнути.

Коли категорично не можна вдаватися до самолікування?

Сподіваємося, ми переконали вас, давши розгорнуту відповідь на запитання, чому шкідливе самолікування кишкових захворювань антибіотиками та іншими препаратами. Окрім цього, не менш важливо знати і ситуації, коли допомога лікаря буде вкрай важливою для вас. Для того, щоб уникнути розвитку гострих та запальних процесів, до лікарів неодмінно треба звертатися у таких випадках:

• якщо є проблеми з диханням;
• спостерігається параліч та оніміння окремих частин тіла;
• температура тіла піднімається і тримається вище позначки 37,5 – це вказує на сильний запальний процес в організмі;
• болі будь-якої локалізації, які не проходять протягом 3 днів;
• втрата крові у великих обсягах;
• гострі болі внизу живота праворуч;
• підвищення артеріального тиску на 30-40 показників вашого звичного параметру;
• відсутність випорожнення протягом 7 днів;
• наявність крові у фекаліях чи сечі;
• втрата свідомості;
• запалення лімфовузлів;
• болі в серці;
• кашель з кров’ю.

Не треба ігнорувати і проблеми психологічного характеру. До спеціаліста треба звернутися у випадку появи думок про суїцид, надмірної тривожності, проявів панічної атаки.

Людині ХХІ століття пощастило: ми можемо обрати лікарів, ліки, засоби традиційної або нетрадиційної медицини, надбання східних народів тощо. Але в будь-якому випадку, перш ніж розпочинати лікування, треба встановити правильний діагноз, і лише після цього, зваживши всі «за» і «проти», порадившись з досвідченими лікарями, обирати траєкторію власного лікування. Будьте здорові!

Фото: pexels.com, pixabay.com