Інна Тихонова 
31 травня – Всесвітній день блондинок. Мета щорічного міжнародного свята, що з’явилося у календарі 2001 року стараннями американських адвокаток, – усунути несправедливість у сприйнятті світловолосих жінок. Порушення їхніх прав «стражниці закону» угледіли в дискримінації через міфи про легковажність і розумову обмеженість білявок. Хто породив хибні уявлення, що говорить з цього приводу наука, чим саме «золотоволоски» привертають до себе чоловіків, і чому їм загрожує вимирання?
Печерні традиції
Міжнародна група науковців під егідою Сент-Ендрюського університету (Великобританія) пов’язала появу блондинок із їхньою еволюційною перевагою – кращою конкурентоспроможністю у залученні сексуального партнера для продовження роду. Дослідники дійшли висновку, що вже в епоху палеоліту біляві красуні більше цікавили чоловіків порівняно з брюнетками чи шатенками. Тож своїм формуванням у Північній Європі до кінця льодовикового періоду тип зовнішності зі світлим волоссям і блакитними очима завдячує процесу еволюції і чоловічим уподобанням. У первісному суспільстві конкуренція за чоловіків була фактором виживання для жінок та умовою відтворення роду, тому зовнішня яскравість допомагала виграти суперництво і передати затребувані риси нащадкам.
На думку авторів наукової роботи, світле волосся в регіоні стало відповіддю природи на дефіцит харчових ресурсів і часту загибель їх видобувачів. Коли предметом полювання були мамонти, бізони, коні й олені, чоловіки постійно ризикували життям у небезпечній сутичці зі стадами великих диких тварин. Це спричинило диспропорцію між кількістю чоловіків і жінок, і той дисбаланс потребував генетичного вирішення. У місцевості, населеній раніше людьми з темно-русявим волоссям і темними очима (домінуючі риси у різних частинах світу), швидко поширилася популярна мутація. У появі в короткому еволюційному періоді настільки істотних зовнішніх змін учені побачили ознаки природного відбору.
За спостереженням канадського антрополога Пітера Фроста, світле волосся вказує на високий рівень естрогену в організмі їхньої власниці. За припущеннями науковця, незвичайну комбінацію нових зовнішніх характеристик слід оцінювати як розвиток найпривабливіших жіночих рис за умови високої чоловічої смертності, що посилила тиск на сексуальну затребуваність жінок. Гіпотезу, оприлюднену у науковому журналі Evolution and Human Behavior, підтримали колеги з інших наукових центрів. Аналіз генетики північних європейців показав, що мутований ген світлого кольору волосся MC1R з’явився близько 11 тисяч років тому і є представленим на континенті щонайменше сімома варіаціями.
«Карбоване золото»
Першою відомою білявкою в давньогрецькій культурі вважається світловолоса богиня кохання та краси Афродіта. Не дарма у легенді вона вийшла з морської піни: це образ незвичайного народження «неземної» краси на землях Еллади. Тоді як більшість греків були брюнетами, біляве волосся там виглядало вкрай привабливо. Гомерівські епоси зображували блондинами царя спартанців Менелая та інших античних героїв: Ахіллеса, Пелея, Агамеда, Мелеагра та Радаманта. Золотими зображували древні скульптори волосся грецької богині мудрості Афіни. А давньоримський імператор Луцій Вір розсипав золотий пил на власне волосся для сяючої краси.
І в Стародавній Греції, і в Стародавньому Римі для підвищення привабливості практикувалося знебарвлення волосся, тож світлі коси з давніх давен асоціювалися з проституцією. І навіть у біблійному сюжеті колишня розпусниця Марія Магдалина постає білявкою. У всякому разі, так її зображували середньовічні митці: наприклад, на полотні художника Карло Кривеллі (1480-і роки) мироносицю представлено власницею довгого світлого волосся. А у середньовічній Європі це був символ не гріха, а чистоти. Зокрема, скандинави вважали таку жіночу зовнішність ідеальною і нагороджували довгим світлим волоссям героїнь літературних і художніх творів – наприклад, богиню Сиф або Хельгу Прекрасну, названу в древній сазі «найвродливішою на світі жінкою, оповитою розкішним волоссям кольору карбованого золота».
Поділяла цю думку і французька письменниця Христина Пізанська. «Немає нічого кращого за світле волосся на голові жінки», – вважала авторка книги «Скарб міста дам». Довге світле волосся, на думку культурологів, у європейців означало святість і цноту.
Білявими були позитивні герої народних казок. У відомій романтичній історії Трістан покохав Ізольду лише через побачений локон її довгого світлого волосся. І перша спокусниця Єва зазвичай зображувалася європейськими майстрами живопису так само зі світлим довгим волоссям, що прикривало її спокусливу наготу. Культурні уявлення про жіночу привабливість зародили в Італії моду на фарбування волосся у світлі тони, і у XVI столітті, за часів Ренесансу, ця тенденція поширилася по всій Європі. Невипадково серед героїнь картин Сандро Боттічеллі переважали блондинки.
Історія стереотипу
Простежили дослідники і зародження образливого контексту в образі привабливої, але наївної і нерозумної любительки «рожевого та блискучого». Це теж сталося не без впливу масової культури. Початок міфу про «обмежену блондинку» було покладено… у далекому 1775 році. Прототипом героїні сатиричної французької п’єси Les Curiosités de la Foire стала відома в паризькому світі куртизанка Розалі Дюте. Позувати художникам у поверхневої білявки виходило краще, ніж про щось міркувати. Щойно вона відкривала рота, як за неї ставало незручно: красуня не знала, що сказати, тож ховала розгубленість за багатозначними довгими паузами в розмові. Першою «дурною блондинкою» прийнято вважати саме цю особу, що створила ілюзію нестачі розуму у білявок, яких «зовнішній блиск» цікавить більше, ніж особисті досягнення.
Марлен Дитріх
Розвинув цей стереотип та остаточно закріпив у культурі Голлівуд. Популяризувати тему першою почала виконавиця головних ролей у фільмах початку 1930-х років «Платинова блондинка» та «Вибухонебезпечна красуня» Джин Гарлоу, чий образ успадкувала відома американська акторка, співачка та модель Мерилін Монро. Творчиня культових образів у кінематографі збагатила світову культуру гламурним образом по-дитячому наївної, проте привабливої на всі часи та по-жіночому бажаної улюблениці чоловіків. Природна жіноча органіка секс-символу 1950-х років залишається неперевершеною і досі, хоча освітлювали волосся пергідролем і попередниці уславленої білявки, а її манеру поведінки та зовнішній вигляд продовжують копіювати послідовниці.
У західному кінематографі середини ХХ століття дослідники виділили різні типи білявок. У тому «букеті» холодна пристрасть Марлен Дитріх поєднується з аристократичною чистотою Грейс Келлі, а на зміну загадковій музі Альфреда Гічкока Тіппі Гедрен (на вигляд безневинної, але поміркованої і таємничої героїні психологічних трилерів) приходять білявки з природною сексуальністю Мерилін Монро («Джентльмени надають перевагу блондинкам», «У джазі лише дівчата») і Бріжит Бардо («І Бог створив жінку…»). У різних за характером «секс-бомбах» можна відчути однакову енергетичну складову. Такі жінки викликають у чоловіків безумовний статевий потяг, адже в бажанні домагатися, захищати і домінувати і полягає основний чоловічий інстинкт завоювання.
Бріжит Бардо
Вид, що зникає
Подальший досвід у поп-культурі в межах визначених шаблонів або продовжував традиції (Памела Андерсон, Ліндсі Лохан, Періс Хілтон, Брітні Спірс), або їх ламали (Шерон Стоун, Скарлетт Йоханссон, Мадонна). А білявка Різ Візерспун у 2001 році показала приклад «інтелектуальної Барбі» в образі героїні класичної комедії «Білявка вдоз законі». За сюжетом заможна і безтурботна дівчина слідом за коханим хлопцем вступає до Гарварду з бажанням довести, що вона не гірша за розумниць-студенток. «Жертва стереотипів» успішно освоює правничу професію, показуючи необхідність звільнення від забобонів. Сучасна голлівудська продукція (наприклад, стрічка «Барбі», яка отримала 8 номінацій на премію «Оскар») обертає хибні міфи на користь блондинок, роблячи упереджений погляд зброєю фемінізму. У наші дні «особливості» привабливості блондинок втрачають негативну конотацію і набувають ресурсного значення.
Брітні Спірс
Уявна «дурість білявок» є міфом, не підтвердженим фактами. Навпаки, доведено, що блондинки можуть похвалитися вищим рівнем інтелекту, ніж брюнетки чи шатенки. За повідомленням журналу Economics Bulletin, дослідження американськими науковцями з державного університету Огайо анкет 11000 жінок продемонструвало 3-відсоткову перевагу в IQ у світловолосих учасниць. Ми бачимо щораз більше прикладів досягнень блондинок, які домагаються визнання своїх розумових та ділових якостей всупереч мізогінії (женоненависництву), дискримінації та сексизму. Не змінюючи власної жіночої природи, білявки відстоюють право на «жіночність без осуду». Цій меті служить і День блондинок, що привертає увагу до пережитків минулого та шкідливих упереджень.
Різ Візерспун у фільмі «Білявка в законі»
Як показує практика, світловолосі жінки частіше стають об’єктами сексуального домагання і стикаються з соціальними утисками: зазнають труднощів при влаштуванні на роботу, менше заробляють тощо. Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я, середня тривалість життя власниць білявого волосся є меншою, ніж у інших людей. За останні півстоліття кількість натуральних блондинок у світі знизилася на 36%, досягнувши мінімального рівня 14%. Це пов’язано з тим, що темноволосі народи відрізняються більш активною народжуваністю, а світловолосі європейці часто обмежуються однією дитиною. До того ж для білявого потомства світле волосся має бути в обох батьків. Відзначаючи День блондинок в Україні, пам’ятаймо попередження науковців, що при збереженні поточних тенденцій люди з геном світлого волосся можуть повністю зникнути з нашої планети до 2200 року…
Фото з відкритих джерел
