Інна Тихонова 
Постійне перебування в кортизоловому стресі загрожує інфарктом, інсультом та онкологією. Поспіх шкодить здоров’ю, мисленню, стосункам і справам. Все більше людей, які пройшли через вигоряння та розчарування «культом досягнень», усвідомлюють, що «страх не встигнути» віддаляє від успіху, а не наближає до нього. Альтернативою фізичним та моральним втратам внаслідок невластивої людській природі високого темпу життя стає орієнтація на щастя. На противагу вигорянню, зносу та хворобам, прихильники модного лайфстайлу slow living (у перекладі з англійської – «повільний спосіб життя») вибирають комфортний темп, вивчення себе, зміну пріоритетів, спрощення цілей, прагнення гармонії та насолоду моментом.
Пандемія поспіху
На цю тему є жарт про папуаса, котрий лежить під пальмою, жує банани і нікуди не поспішає. «Замість того, щоб байдикувати, ти б заліз на дерево, нарвав бананів, поніс на ринок і продав», – дає йому пораду діяльний заїжджий бізнесмен. «Навіщо?» – не розуміє безтурботний острів’янин. «На отримані гроші купиш візок і наступного разу привезеш на продаж більше бананів», – повчає його обтяжений розширенням бізнесу підприємець. «А навіщо?» – ніяк не візьме до тями абориген. «Зможеш купити вантажівку і возитимеш великі обсяги, потім наймеш працівників, а сам лежатимеш під пальмою і нічого не робитимеш!» – «Але ж я і так лежу під пальмою і нічого не роблю…»
На відміну від бізнесмена з анекдоту, глобальний лідер «Руху за сповільнення» Карл Оноре радить людям протилежне: мета його мандрівок світом – навчити розвитку не через активізацію та прискорення, а через уповільнення. Відомий канадський журналіст і телеведучий популяризує нові знання на конференціях TED (Technology, Entertainment, Design), слоган яких – «Ідеї, гідні поширення». Автор книги про slow living «Без суєти: буття проти дії» є прихильником концепції, протилежної принципу «Швидше, вище, сильніше». Він пропагує стиль життя, заснований на ідеї усвідомленого, повільного та насиченого існування.
Ось як пояснює важливість свого підходу Карл Оноре: «Культура успіху велить нам постійно прискорюватися і напружуватися, щоб усе зробити швидше, а перевага уповільнення полягає в тому, що ми звільняємо час для знайомства з собою й обираємо прийнятний шлях для себе. Тиск соціуму змушує нас постійно поспішати, долаючи життя та не проживаючи його. Коли ви знижуєте швидкість, то більше зосереджуєтеся, більше об’єднуєтеся, більше створюєте і більшого досягаєте». Представник альтернативного соціального руху нагадує, що з 2019 року вигоряння визнано Всесвітньою організацією охорони здоров’я офіційним медичним діагнозом, тож настав час робити «щеплення від пандемії поспіху».
«Стоп, годі!»
Автор книги про slow living пропонує розвиватись, уповільнюючи темп. Ідею уповільнення в епоху швидкості він називає «новітнім шляхом до процвітання». Апологет усвідомленого існування закликає відповісти на питання, чи є ваш день розписаним по хвилинах? Якщо вашим звичайним станом є напруга, хвилювання, втома, стурбованість і розгубленість, то час сказати собі: «Стоп, годі!». Чим швидше ви дієте, тим менш значних цілей досягаєте. Більше того, це не ваші цілі, а чужі, нав’язані соціальними стереотипами. Культура поспіху полягає в хибному переконанні, що повільність – ознака слабкості, нестачі амбіцій або навіть особистої деградації.
Висока нагальна динаміка є вигідною корпоративному середовищу, але не людині. Якщо вже з’явився термін для позначення такого поняття, як смерть від перевтоми (в Японії це масове явище має назву «каросі»), необхідно вчитися сповільнюватися. Це вимога організму, що реагує на руйнівну швидкість життя відмовою функцій. Поспіх і стрес підривають наше фізичне та психічне здоров’я, завдають шкоди фізіології та ментальності. Можливо, минулі покоління були більш витривалими ще й тому, що жили повільніше – у ладі з собою і гармонії з природою. Кортизол – то поганий попутник: страх «не встигнути» заганяє сучасну людину в пастку «кліпового мислення» та поверхневих стосунків.
Карл Оноре доводить, що в стратегічній перспективі поспіх завдає шкоди й тій справі, якій приноситься в жертву ваше життя. Похапцем ви йдете в бізнесі второваним шляхом і, занурені в рутину, не помічаєте непередбачених можливостей. А метушливе фрагментарне мислення не може узагальнити картину чи осягнути її глибинну сутність. Зрештою поспіх не дозволяє людині насолоджуватися життям – споглядати, як кажуть філософи. А нам це необхідно: не бігти, а прогулюватися (скільки відбулося прозрінь і прийшло ідей до мислителів на прогулянках), дивитися і бачити, слухати і чути. Філософія slow living агітує перестати гнатися за продуктивністю і звертати увагу на якість.
Культурна революція
Концепція повільного життя полягає не в тому, щоб впасти в анабіоз, а в тому, щоб жити з правильною швидкістю, роблячи все не швидше, а краще. Якість має бути важливішою за кількість – у роботі та споживанні. Усвідомлений «мінімалізм домагань» дозволяє знизити навантаження, переглянувши необхідність нових придбань і знайшовши оптимальний баланс витрат енергії. Не треба намагатися встигнути все і боятися щось проґавити. Надмірну зайнятість породжують недоречні пріоритети. Ідея спрощення у філософії «без метушні» стала важливим культурним перетворенням, що позначилося на діяльності та побуті. Новаторські тенденції торкнулися всіх сфер життя: праці та відпочинку, їжі й одягу, дизайну та виховання.
Перш ніж стати трендом у «повільному відпочинку», «повільній красі» та «повільному мистецтві», концепція slow living виявилася в «повільному харчуванні» або «неквапливій їжі». Філософія slow food виникла наприкінці 1980-х років в Італії як реакція на експансію фастфуду. Відкриття першого McDonald’s викликало обурення у представників культури неспішних застільних розмов під пригощання домашньою піцою та вином. Розмірний стиль життя італійців «повстав» проти ідеї «швидкої їжі», відкидаючи її як таку, що суперечить їхній людській природі. А бельгійці та скандинави перевернули світ дизайну, інтерпретувавши японську естетику «досконалої простоти».
Японський світогляд «вабі-сабі» є заснованим на здобутті безтурботності у відстороненні від матеріального світу. Породжений такою філософією «культ простоти» світ зараз протиставляє «культу розкоші». Саме успішні люди, багатії, зірки шоу-бізнесу та політики стають взірцями «свідомого споживання», відмовляючись від надмірності у парадигмі сталого розвитку. Все більше людей замислюються, навіщо вони так поспішають, і шукають способи удосконалити своє життя, зробивши його наповненим і щасливим. Суть філософії slow living – у відмові від «культу ефективності». Не варто працювати до знемоги в гонитві за зайвими благами. Практикуючи спокійний ритм життя, можна навчитися усвідомленому підходу до розподілу сил і часу.
Принципи slow living
Замість прагнення «спробувати все» краще заглибитись у важливе, насолодитися процесом та отримати задоволення від результату. Відмова від бездумної багатозадачності на користь цілеспрямованих дій дозволяє вибратися із круговерті вічної зайнятості і відчути себе живим. Психологи наголошують, що нічого не робити – настільки ж корисно, як і складно: цьому теж треба навчатися. Дзен-буддійський монах і філософ Тіт Нат Хан підтверджує, що звільнення від заклопотаності є важким досвідом, який вважається глибокою перетворювальною практикою. Культура задоволеності передбачає вміння цінувати життя таким, яким воно є.
Практикувати уповільнення потрібно починати з концентрації на тому, що становить буденну рутину. Насолоджуйтеся пробудженням, заправкою ліжка, заварюванням кави, приготуванням сніданку і т. д. Черпайте радість від існування у кожному моменті вашого життя. Не уникайте нудьги – не соромтеся і не бійтеся її, намагаючись якомога швидше себе чимось зайняти. Прислухайтеся до себе у цьому стані: періодично треба бути доступним для внутрішнього діалогу. Проаналізуйте свій життєвий розклад і зупиніться на справах, які наповнюють вас енергією, а життя – сенсом. І передбачте у своєму графіку час для себе – на те, що надихає і приносить задоволення.
Навчіться говорити «ні»: нав’язаним зобов’язанням, виснажливим справам і непотрібним технологіям. Правильно використовуйте гаджети і дозуйте перебування онлайн, щоб не підміняти реальне життя ілюзорним. Втім, життя перед екраном так само може сприяти уповільненню, а віртуальну реальність науковці вважають технологічним майбутнім людства. Просто треба пристосовувати пріоритети до власної особистості. Визначте мотиви своїх дій і зрозумійте, чи в тому напрямку звернено вашу увагу. Уповільнити можна і споживання контенту, і роботу, і побут, і стосунки, і турботу про здоров’я – все, що заважає вам жити спокійно та свідомо.
Базові потреби
Передвоєнне дослідження показало, що дві третини працюючих українців (64%) перебувають у стані хронічного стресу й емоційного вигоряння. Зараз ці цифри, мабуть, були б ще більш тривожними. Нові інформаційні технології, соцмережі та месенджери не сприяють зниженню темпу життя і заважають відновленню енергії, якщо не дотримуватися ґаджетової екології і не дозувати спілкування. Водночас норвезький професор Гутторм Флейстад називає приналежність до спільноти однією з базових потреб людини. Вона включає необхідність бути «побаченим і оціненим», адже ми потребуємо любові, близькості, піклування та визнання. І для реалізації цих основних потреб потрібно «зупинитися і видихнути».
У прискореному темпі життя якісних відносин не збудувати. Нам нема коли відчувати, усвідомлювати емоції та працювати над розвитком стосунків. Принципи slow living дозволяють це виправити. «Інфодетокс» та практика уповільнення звільняють час і збільшують продуктивність, адже зосередженість на пріоритетному напрямі виявляється напрочуд результативною. Крім того, вони покращують відносини: зміцнення зв’язку між людьми забезпечує реальну підтримку та задоволеність близькістю. До того ж при уповільненні життя зміцнюється здоров’я: вивчення свого організму призводить до налагодження оптимального режиму й усвідомленого харчування.
Інші бонуси від зміни способу життя – заощадження грошей (філософія slow living передбачає зниження споживання, аналіз витрат і помірність бажань, оскільки в центр уваги виходить досвід, а не речі) й умиротворення. Стратегія slow living стає справжнім порятунком для людей, які втомилися бігти у справах, не розбираючи дороги, і паралельно розгрібати негативні наслідки надмірного темпу. Сьогоднішнє молоде покоління у всьому світі дедалі частіше обирає для себе гуманний лайфстайл, що дозволяє не ігнорувати завдання, а коригувати їх з огляду на власну природу. Уповільнення сприяє досягненню щастя, несумісного з поспіхом.
Фото: pixabay.com
