Такт і терпіння: правила спілкування під час війни

Як не посваритися з усіма у напружений період? Вчимося толерантності та спокою, щоб не примножувати проблеми і не шкодувати про необдумані слова та вчинки.

Випробування на стійкість

Постійна небезпека, невизначеність майбутнього й очікування гіршого тиснуть на психіку й ускладнюють спілкування. Нашу доброзичливість підривають важкі переживання, незадоволеність змінами умов життя і неспроможність контролювати події. Апатія та втеча від бурхливої дійсності стають наслідком потрясінь і безсилля. У багатьох включається режим «поведінки у хитких пісках»: не рухатися, щоб не провалитися. Розповсюдженою захисною реакцією стає позиція «внутрішньої еміграції», коли люди максимально закриваються від ворожого світу, розривають колишні контакти і дратуються при вияві до них уваги.

Виснаження психіки дає про себе знати дратівливістю й агресивністю. При цьому конфліктність зростає не в моменти гострої кризи, а у стабільному стані та безпечній обстановці. Побутові сварки стають найпростішим способом фізіологічної розрядки: в одного це – агресія, у іншого – сльози. Поріг нервової збудливості знижують нестача сну та відсутність корисної діяльності. Замість з’ясування стосунків і висловлювання претензій психотерапевти радять виспатися та зайнятися справою. Спровокувати спалах агресії можуть алкоголь, голод чи, навпаки, надмірне харчування (зайві калорії). Заїдаючи та запиваючи стрес, люди шкодять своєму ментальному здоров’ю.

«Золоте» правило

«Важливим є не сказане, а почуте», – нагадує автор книги «Слова, які працюють» Френк Лунц. Півтори тисячі досліджень дозволили американському експерту вивести формулу ефективної комунікації: думайте не про те, що кажете, а про те, як це сприймається. Треба пам’ятати, що у спілкуванні під час війни сприйняття фраз змінюється: кажете одне – чують інше. Сильні емоції, підвищена тривожність і внутрішня травма призводять до непорозуміння та неадекватних реакцій: спотворення контексту сказаного, безпідставної образи, відмови почуття гумору, нетерпимості до критики, замкнутості та відстороненості.

Якщо в інший час люди благополучно б уникнули передумов для сварки або успішно подолали конфліктну ситуацію, то при виснаженні психіки на зважені реакції не вистачає внутрішніх ресурсів. Спілкування за таких умов є додатковим стресом, тому люди несвідомо його мінімізують. У небажанні контактів психотерапевти вбачають ознаку депресії, втоми й емоційного вигоряння. Додатковим ризиком у спілкуванні під час війни стає необережне влучення у внутрішню травму людини. Тому базовими рисами гармонійної комунікації у кризовий період є тактовність, ввічливість і гуманність.

Гігієна контактів

Щоб спілкування не обтяжувало, важливо вміти оцінити власний ресурс. Попередьте, що ви не готові до розмови, якщо не відчуваєте сил для контакту. Вступаючи в діалог, будьте уважними до людини, не збивайте з неї фокус і стежте за емоціями співрозмовника. Не можна ігнорувати особисті межі. Поважайте право людини на мовчання й усамітнення. Не нав’язуйте контакт, якщо хтось вибирає тишу та самотність. Більш важливими за красномовство у спілкуванні під час війни стають такт і терпіння. Пояснюйте контекст, щоб уникати непорозумінь. За браком інформації люди схильні щось додумувати. Поясніть причину чи передісторію, щоб полегшити співрозмовникові простежування вашої логіки.

Ефективність комунікації збільшує активне слухання. Уточнюйте незрозумілі епізоди і повторюйте думки співрозмовника у власних фразах. Не перебивайте і не знецінюйте сказаного. Коли можете – підтримайте. Якщо немає згоди, замість суперечки краще тактовно завершити розмову. Не протиставляйте свою думку, якщо про неї не запитують, і не давайте порад, яких не просять. Водночас не виправдовуйтесь і не вибачайтеся за власну думку. Якщо позиції розходяться – не варто злитися чи глузувати зі співрозмовника. Правило спілкування під час війни – не примножувати агресію і не посилювати розбрат. Знайдіть у собі сили сказати опонентові, що розумієте його та шкодуєте про розбіжності, адже вони для вас насправді є причиною дискомфорту. Якщо не можете зберігати спокій, припиніть спілкування.

Не піддавайтеся на провокацію

Співрозмовник може вдаватися до психологічної маніпуляції, що здійснюється не в ваших інтересах. Провокатор спонукає до імпульсивних слів чи дій із негативними для опонента наслідками. Такий співрозмовник змушує вас втрачати самовладання і в запалі демонструвати небажану реакцію або розкривати секрети. Людина, що піддалася на провокацію, потім жалкує про те, що сталося, переживаючи сором, страх чи провину. Втім, усвідомлюємо ми факт провокації зазвичай після вчиненої помилки. Запобігти їй дозволить лише емоційний спокій. Аби не втратити обличчя, холоднокровно відстороніться від розмови і обмежте подальше спілкування з провокатором.

Якщо позбутися провокатора не вдається, тримайте в голові небезпеку небажаної реакції й уникайте ескалації свідомо: змініть тему розмови й уникайте обговорення того, що може вас зачепити. Правильна перша реакція на словесну провокацію – зупинитися на хвилину і оцінити предмет суперечки, тобто усвідомити його суть. Навіть при незгоді та внутрішньому опорі важливо продовжувати спілкування у спокійному тоні. Будьте завжди ввічливими і не ображайте нікого, навіть якщо ображають вас. У спілкуванні під час війни не можна сперечатися про політику: тим більше – із незнайомцями чи малознайомими співрозмовниками. Не реагувати на токсичність допоможе засвоєння підказки психологів: позаяк це є виявом чужого внутрішнього стану, він вас не стосується.

Актуальні лайфхаки

Якщо люди налаштовані вирішити конфлікт, потрібно шукати компроміс. З’ясовувати стосунки слід у спокійному емоційному стані, висловлюючи свої претензії та вислуховуючи чужі. Важливо розуміти, що зараз важко всім, і спілкування під час війни не має посилювати ці труднощі.

Правила ігнорування провокацій:

• уникайте прямого зорового контакту;
• не відповідайте на дзвінки провокаторів і не вступайте з ними в полеміку в соціальних мережах;
• демонструйте емоційну холодність під час спроб провокаторів втягнути вас у розмову;
• зберігайте дистанцію й ігноруйте провокатора постійно, переконуючи його в тому, що це є вашою звичайною поведінкою.

Зараз питання «як ти?» чи «як справи?» недоречні. Не треба ставити їх людям, що третій рік живуть, немов на вулкані. Не дратуйте тих, хто витрачає всі сили на виживання: багато хто зараз просто не має зайвої енергії на порожнє спілкування. Вираз підтримки може бути не лише матеріальним, але він має бути дієвим.

Правила підтримки:

• не нагнітайте страхи, не посилюйте тривожність і горе;
• розряджайте обстановку;
• дозвольте людині виговоритися, якщо «накипіло»: слухайте без оцінок і осуду;
• менше емоцій і більше практичних порад;
• покажіть свою готовність допомогти;
• ні в допомозі, ні в розмові не будьте нав’язливими.

Для реальної підтримки у спілкуванні під час війни важливо мати емпатію (розуміння почуттів інших людей) та психічний ресурс для співпереживання. Щоб всім стало трохи легше, вкладіть у стосунки більше розуміння і прийняття. Пам’ятайте, що поранену війною людину контакти можуть як «добити», так і зцілити.

Фото: pixabay.com, pexels.com