Наприклад, дитинчата шимпанзе полюбляють падати з дерев у вільному падінні. Зважаючи на численні подібності між людьми та шимпанзе, можна припустити, що обидва види однаково схильні до ризикованої поведінки в тому самому віковому діапазоні. Але якщо люди найчастіше дозволяють собі ризикові вибрики в підлітковому віці, то серед шимпанзе це притаманно саме дитинчатам. Тобто особинам у віці від народження до п’яти років, пояснило видання Popular Science.
Вивчивши відеозаписи з життя 119 диких шимпанзе, команда помітила, що ризикована поведінка цих тварин досягає піка в дитинстві, а потім знижується в міру дорослішання. Науковці задокументували, що дитинчата втричі частіше, підлітки у 2,5 раза частіше, а молоді особини у 2,1 раза частіше, ніж дорослі, здійснюють ризиковані вчинки.
А отже, один із головних висновків роботи полягає в тому, що дитинчата шимпанзе полюбляють небезпеку більше, ніж підлітки та молоді особини. «У людей такого не спостерігається», – зазначила Лорен Саррінггаус, провідна авторка дослідження.
Її команда також звернула увагу на те, що поведінка шимпанзе не залежала від статі та висоти на деревах. Іншими словами, ймовірність здійснення ризикових трюків у дитинчат чоловічої та жіночої статі була однаковою на будь-якій висоті.
Учені помітили, що чи не найпопулярнішим видом шаленої поведінки маленьких шимпанзе був вільний політ, коли вони навмисно падали з гілки або перестрибували з однієї гілки на іншу без опори. Звісно, що ризик вільного падіння полягає у високій імовірності отримання травми.
Чим відрізняється ризиковість дітлахів шимпанзе та людей?
Вивчати ризиковану фізичну поведінку людей складніше, ніж шимпанзе. Попри це попередні дослідження, які ґрунтувались на спостереженнях або даних опитувань, засвідчили, що такі відчайдушні вчинки людські діти зазвичай не повторюють в дорослому віці.
Нове дослідження наголосило на ще одній різниці між ставленням до ризику в людей та шимпанзе. Якщо матері-шимпанзе можуть стримувати від цієї поведінки своє потомство доти, доки фізично перебувають поряд з ним, людські батьки досить довго продовжують ретельно стежити за своїми дітлахами. Але, як вважають вчені, якби люди не практикували таке тривале спостереження, їхня ризикована поведінка не відкладалася б до підліткового віку, а завершувалася б раніше.
Згідно з результатами попередніх досліджень, ігри допомагають шимпанзе не лише розвивати рухові навички, але й розуміти наслідки ризикованої поведінки.
Як пояснили біологи, дитинчата шимпанзе часто йдуть на ризиковані дії під час ігор, аби набути фізичних навичок та впевненості, що необхідні для життя на деревах. Адже самовідчуття дорослої тварини багато в чому залежить від досвіду, отриманого в ранньому віці.
Результати дослідження опублікував журнал iScience.
