Учені з Університету Осло (Норвегія) вирішили з’ясувати, чи зачіпає втрата пам’яті всіх однаково, або ж її спричиняють індивідуальні фактори ризику, як-от ген APOE ε4, пов’язаний із хворобою Альцгеймера. Науковці залучили до роботи своїх колег з інших провідних дослідницьких центрів.
Про що дізналися дослідники?
Команда об’єднала та проаналізувала дані 3737 учасників з нормальними когнітивними функціями, за якими протягом декількох років велися спостереження. Вони, зокрема, включали 10 343 МРТ-сканування та 13 460 оцінок пам’яті.
«Тепер ми маємо найдокладнішу картину того, як з віком у мозку відбуваються структурні зміни і як вони пов’язані з пам’яттю», – зазначив професор неврології Альваро Паскуаль-Леоне з Інституту досліджень старіння імені Маркуса при Гарвардській медичній школі, провідний автор дослідження.
Виявлена картина насправді була вельми складною. Результати не стосувалися виключно гіпокампа – області мозку, що відіграє центральну роль у пам’яті та навчанні. Науковці виявили, що зниження пам’яті не пов’язано зі змінами в будь-якій одній ділянці, розповіло видання Science Alert.
Зменшення обсягу мозкової тканини корелювало з погіршенням епізодичної пам’яті, що не дивно, але цей зв’язок був далеко не однорідним. Він ставав значно очевиднішим із віком, особливо в людей, яким за 60, і був найбільш виражений в учасників, мозок яких зменшувався у розмірах найшвидше.
Серед носіїв гена APOE ε4 дослідники спостерігали швидшу втрату об’єму мозкової тканини та стрімкіше погіршення пам’яті порівняно з іншими учасниками.
«Зниження когнітивних функцій та втрата пам’яті – це не просто наслідок старіння, а прояв індивідуальної схильності та вікових процесів, що сприяють нейродегенеративним захворюванням», – сказав професор Паскуаль-Леоне.
На думку команди, результати дослідження важливі для розробки прогресивних методів лікування, які будуть спрямовані на вповільнення втрати пам’яті або запобігання цьому процесу. Вони впливатимуть одразу на кілька ділянок мозку і будуть найбільш ефективними, якщо лікування почнеться якомога раніше. Хороша новина полягає в тому, що одні й ті самі методи лікування, ймовірно, будуть ефективними як для пацієнтів з геном APOE ε4, так і для тих, в кого такого гена немає.
«Те, що вікове зниження пам’яті пов’язане не лише з одним регіоном або одним геном, відображає широку біологічну вразливість структури мозку, яка накопичується протягом десятиліть. Розуміння цього допоможе дослідникам виявляти осіб із групи ризику на ранніх стадіях та розробляти більш точні та персоналізовані методи втручання, які підтримують когнітивне здоров’я протягом усього життя», – наголосив професор Паскуаль-Леоне.
Результати дослідження опублікував журнал Nature Communications.
Фото: Unsplash
