Наталія Рамусь 
Дослідницька група з Сіднейського університету зафіксувала: звичайний цвіркун (Acheta domesticus) після уколу підігрітою голкою цілеспрямовано обробляв і вилизував ушкоджене вусико, а не просто рефлекторно сіпався.
Оцінити відчуття болю складно: навіть у людей найпряміший спосіб — це попросити оцінити його за шкалою від 0 до10. Проте суб’єктивний досвід болю важливий для визначення чуттєвості — здатності мати відчуття та емоції, а не лише фізіологічні реакції. Оскільки цвіркуна не запитаєш напряму, вчені шукають поведінкові ознаки, які можна інтерпретувати як імовірний досвід болю.
У 2022 році група фахівців із поведінки тварин запропонувала набір із восьми критеріїв, які допомагають оцінити, чи може тварина мати суб’єктивний досвід болю. Первісно ці критерії застосовували до ракоподібних (краби, лангустини та ін.), але тепер їх використовують ширше. Якщо тварина відповідає будь-якому з пунктів, це дає підставу вважати, що її реакції можуть виходити за межі простого відштовхування.
- Ноцицепція — наявність рецепторів, які виявляють шкідливі стимули.
- Сенсорна інтеграція — здатність мозкових відділів синтезувати інформацію з різних джерел.
- Інтегрована ноцицепція — нейронні шляхи, що поєднують рецептори ушкодження з інтегративними відділами мозку.
- Анальгезія — знеболювальні змінюють реакцію тварини на шкідливий стимул.
- Мотиваційний компроміс — здатність зважувати можливу шкоду й винагороду, тобто гнучке прийняття рішень.
- Гнучкий самозахист — після травми тварина виявляє догляд за раною, охоронну поведінку, вилизування чи тертя ураженого місця.
- Асоціативне навчання — повʼязування шкідливих стимулів із нейтральними або вивчення способів їх уникати.
- Перевага анальгетиків — наприклад, здатність самостійно приймати знеболювальні або віддавати їм пріоритет навіть перед їжею під час травми.
Деякі комахи вже відповідали ряду цих критеріїв: мухи й таргани виконали шість пунктів, бджоли, оси й мурашки — по чотири. Цвіркун є однією з найпоширеніших у світі комах, вирощуваних для харчування людей, корму для тварин та досліджень — нині щороку вирощують понад 370 мільярдів цвіркунів.
Щоб перевірити, чи виявляють ці комахи поведінку самозахисту, команда з Університету Сіднея під керівництвом ентомолога Томаса Уайта (Thomas White) і філософа-біолога Кейт Лінч (Kate Lynch) провела експеримент: піддослідних цвіркунів легенько доторкалися до вусиків або ж губили теплою голкою, нагрітою до 65 °C (149 °F).
Виявилося, що цвіркуни не просто рефлекторно відсмикувались. Обоє статей значно частіше й цілеспрямовано вилизували те вусико, до якого торкалися нагрітою голкою — у два рази частіше, ніж при торканні не підігрітою або при відсутності контакту. Температура була достатньою, щоб активувати «рецептори болю», але надто низькою для довгострокових ушкоджень.
Після кожного подразнення вчені спостерігали за комахами протягом десяти хвилин. Як писали Уайт і Лінч у статті для The Conversation: «Вони обробляли саме підігріту сторону, а не рбидва вусика. І це не була коротка рефлекторна реакція: активність була підвищеною від початку й поступово спадала протягом хвилин, подібно до того, як ми потираємо обпечену руку, доки пекуче відчуття не вщухне».
Дослідники додають, що раніше для цвіркунів уже були продемонстровані ноцицептори, централізована сенсорна інтеграція, здатність вчитися на неприємних подіях і модулювати реакції на шкідливі стимули після анальгезії. Тепер до цього переліку додався й пункт «гнучкий самозахист», тобто цвіркуни виконують щонайменше п’ять із восьми критеріїв.
За словами авторів, сукупність цих ознак — ноцицепція, інтегративна обробка інформації, навчання та цілеспрямований самозахист — дає підстави серйозно розглядати питання про можливу чуттєвість цвіркунів.
Результати опубліковано у журналі Proceedings of the Royal Society.
Фото: Unsplash
