Наталія Рамусь 
Позіхання спостерігається не лише у людей, а й у іншіх ссавців, тож вчені вважають, що воно має важливу функцію для нашого мозку. І дослідження з Університету Парми (Італія) додає ще один несподіваний штрих: здається, що ефект «зараження» цим процесом може починатися ще до народження.
Автори нагадують, що дитина в утробі матері починає позіхати досить рано — вже близько 11-го тижня вагітності. Але до цього часу невідомо було, чи це відбівається лише за власним «графіком» плоду, чи може також синхронізуватися з материнським позіханням.
У дослідженні взяли участь 38 жінок віком від 18 до 45 років, кожна — з нормальною вагітністю на третьому триместрі (28–32-й тиждень).
Як проходив експеримент
Майбутні матері сідали в тиші перед екраном, їхні обличчя відеозаписували, а плоди контролювали ультразвуком. Спочатку показували хвилину нейтрального ландшафту, щоб отримати базовий рівень поведінки в стані спокою. Далі йшли три 6-хвилинні відеосесії:
- відео з людьми, що позіхають;
- відео з людьми, які відкривали і закривали рот рухом, схожим, але не ідентичним позвханню;
- відео з нейтральними обличчями.
Більшість жінок під час перегляду відео з позіханням робили те саме. Ба більше, до них приєднувалася і ненароджена дитина. У половині випадків матері й плоди позіхали синхронно.
Що це може означати
Автори роблять висновок, що «зараження» позіханням проникає глибше, ніж ми припускали, — воно може починатися ще в утробі. Водночас вони визнають обмеження: вибірка невелика, усі учасниці — пацієнтки італійського пологового відділення, а дослідження охоплює лише вузький інтервал вагітності (28–32 тиждень). Ми ще не знаємо, коли саме починається ця синхронізація впродовж вагітності і чи виражена вона постійно в різних популяціях.
Крім того, дослідження не встановлює фізіологічного шляху, через який материнське позіхання впливає на поведінку плода. Це повертає нас до більш загального питання: навіщо ми взагалі позіхаємо?
Найміцніша на сьогодні гіпотеза каже, що це слугує для охолодження мозку. Але сучасні методи нейровізуалізації дають підказки й про інші функції. Також досі не зовсім зрозуміло, чому саме позвхання так «заразне».
«Швидше за все, ці результати узгоджуються з формою внутрішньоутробної фізіологічної синхронізації матері і плода, — пишуть Д’Адамо. — Контактне позіхання можна розуміти як соціально залучений прояв моторного патерну, який уже має міцну наявність і доступний на ранніх етапах розвитку».
Стаття опублікована в журналі Current Biology
