Ніла Іваненко 
У Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) пообіцяли, що за 18 місяців кільця Сатурна раптом зникнуть. Однак це не привід для суму. Адже їх просто не буде видно із Землі. Астрономи знову зможуть їх роздивитися лише у жовтні 2038 року.
Щоправда, колись ці гігантські обручі таки зникнуть назавжди. Зонд NASA «Кассіні», який пролетів крізь кільця Сатурна 22 рази, виявив, що його кільця «гинуть» з колосальною швидкістю. Щосекунди вони втрачають від 400 до 2800 кг своєї маси. Але до того, як їх не стане зовсім, мине кілька сотень мільйонів років.
Чому кільця Сатурна щезнуть з поля зору землян?
Як розповіли в NASA, Сатурн нахилиться до Землі під таким кутом, що його кільця перетворяться на майже невидиму лінію.
Ці кільця являють собою величезні структури завширшки від 70 000 до 140 000 км. При цьому їхня товщина дорівнює в середньому 10 метрам. А в деяких місцях вони тонкі, як папір. Тому якщо дивитися на кільця під певним кутом, вони можуть бути геть невидимими.
Через нахил орбіти Сатурн злегка коливається у бік Сонця і від нього протягом періоду обертання навколо зірки (він становить 29,5 років). Кожні 13,7–15,7 року земляни чудово бачать планету збоку. На відстані 1,2 млрд км кільця здаються нам такими, що зникають.
У нинішньому вигляді кільця Сатурна нахилені до Землі під кутом 9 градусів. А до 2024 року цей кут зменшиться до 3,7 градуса, розповіло видання Daily Mail.
Востаннє видиме зникнення кілець Сатурна спостерігалося у вересні 2009 року, а до цього – в лютому 1996-го.
Після чергового щезання 2025 року кільця ставатимуть дедалі помітнішими з 2032 року. А 2038-го їх можна бути роздивитися якнайкраще.
Ще трохи про Сатурн та його кільця
Сатурн – шоста планета від Сонця та друга за величиною планета нашої Сонячної системи після Юпітера. Відстань від Сатурна до Сонця – 1,434 млрд км. Площа поверхні – 42,7 млрд км². Радіус – 58 232 км.
Завдяки яскравим кільцям цю планету називають «перлиною Сонячної системи». Хоча Сатурн – не єдина планета з обручами. Однак в жодної з них немає такої складної та дивовижної системи кілець, як в Сатурна.
Вони складаються переважно зі шматків льоду, каменю та пилу, що потрапили в пастку гравітаційного тяжіння планети. Хоча деякі часточки зовсім крихітні – не більші за піщинки, деякі шматки льоду бувають розміром з будинок чи навіть з гору.
Вважається, що кільця утворилися з останків комет, астероїдів і супутників, які розкололися під впливом потужної гравітації Сатурна.
Фото: pixabay.com
