Команда дослідників з Університету Франсіско Маррокіна (Гватемала) вивчила три зразки оздоблених нефритом зубів, що належали представникам цивілізації мая. Науковці виявили, що такий стоматологічний декор призначався не лише для дорослих членів спільноти.
У доіспанському суспільстві мая дуже полюбляли зубні аксесуари. У класичний та посткласичний періоди (250–1550 роки н. е.) люди зазвичай прикрашали зуби декоративними вкладками, пломбами та гравіюванням. Щоб досягти бажаного ефекту, дантисти використовували кам’яний інструмент, яким вирізали в зубі порожнину. Потім в неї поміщали оброблений коштовний камінь або мінерал, наприклад, обсидіан. Вставку запечатували органічним цементом.
Раніше археологи знаходили такі оздоблені зуби, що належали дорослим та підліткам, розповіло видання Popular Science. Однак під час нового дослідження вчені дослідили три прикрашені нефритом зуби, що, як виявилось, належали дітям. Команда припустила, що йдеться про одних з наймолодших носіїв цього зубного декору, про яких знають вчені.
Свого часу єдина відома дитяча зубна вкладка була виявлена в Белізі. Але тоді експерти з’ясували, що дитина отримала цей аксесуар посмертно – як частину поховального інвентарю. Пригадавши цей приклад, біоархеолог Андреа Кучина, співавтор нового дослідження, припустив, що останні знахідки можуть бути прикладом геть іншої тенденції. Можливо, нефритові вставки знаменували перехід дитини до більш дорослого життя.
«З огляду на те, що досі в Мезоамериці не було археологічних даних щодо інкрустації зубів у малих дітей (зуби починали прикрашати, як правило, з 15 років), думаю, що нині йдеться про регіональну, локальну традицію», – сказав учений.
Гіпотеза Кучини підкріплюється тим, що останки скелетів мая допідліткового віку є археологічною рідкістю. На думку авторів нової роботи, ці зуби належали кільком дітям. Можливо, одна дитина померла у віці 9 чи 10 років, а два інших зуби належали як мінімум ще одній дитині 8-9 років. Хоча команда все ж схиляється до думки, що зуби належали трьом дітям.
Аналізовані зразки продемонстрували відмінності в майстерності стародавніх дантистів. Найточніше робота була виконана на лівому бічному різці: майстер зробив отвір саме в емалі зуба. Тим часом порожнина в лівому центральному різці верхньої щелепи проникла глибше – у шар дентину, хоча й не досягла пульпарної камери.
Поки що суспільний контекст, що прихований за цими дитячими зубами, залишається археологічною загадкою. Дослідники сподіваються з часом заповнити цю прогалину у знаннях.
Результати дослідження опублікувало видання Journal of Archaeological Science: Reports.
Фото: Unsplash
