Цей археологічний прорив дав ученим можливість по-новому поглянути на архітектурний профіль Лимири, легендарного міста східної Лікії.
Географічне місце храму Зевса, про який завдяки написам було відомо з 1982 року, залишалося для науковців таємницею понад чотири десятиліття. Нещодавно під час розкопок поблизу сучасного міста Фініке (Анталія) дослідники Австрійського археологічного інституту та Університету Хітіт (Туреччина) врешті розкрили цю таємницю. Відкриття команди під орудою Кудрета Сезгіна пролило світло на еволюцію ландшафту Лимири від класичного періоду до пізньої античності.
Що нового дізналися вчені?
Розташована Лимира за 9 кілометрів на північний схід від Фініке. Стародавнє місто розтягнулося біля підніжжя гори Точак, де прорізають собі шлях невичерпні джерела. Ці води колись живили місто, яке за царя Перикла було політичним центром Лікії, а у візантійський період – єпархіальним центром. Нині ця археологічна пам’ятка відома густою мережею скельних поховань, укріпленнями та монументальними пам’ятками, такими як гробниця-героон Перикла Лимирського, римські лазні, вулиця з колонадою.
Протягом тривалого часу у цьому ландшафті був відсутній один важливий елемент – головний храм Зевса.
Археологічні роботи зосередились на західній частині поселення. Тут, під шарами архітектурного сміття та пізніших споруд, група натрапила на східний фасад храму з 15-метровим центральним входом. Тобто це був величний храм, розташований уздовж головної осі міста.
Дослідники також виявили разючу деталь: у візантійський період безпосередньо над храмом була зведена оборонна стіна. Нині святилище приховане під приватним апельсиновим гаєм, пише Arkeonews.
Керамічні артефакти, знайдені в районі храму, змінюють академічне уявлення про найдавніші етапи розвитку Лимири. За свідченням археологів, людська діяльність в цьому регіоні розпочалася близько 5000 років тому – тобто значно раніше, ніж думали вчені.
Повторне відкриття храму спонукає науковців переглянути усталені уявлення про міський план Лимири. Те, що десятиліттями вважалося брамою римської вулиці, виявилось входом до храму Зевса. Так само стіни, що вважались елліністичним оборонним кільцем, ймовірніше за все, були захисною структурою храму.
