Ірландські науковці підтвердили, що смерть домашнього улюбленця може заподіяти його господарю не менше страждань, ніж втрата члена сім’ї.
Команда дослідників з Мейнутського університету опитала 975 британців про їхній досвід переживання різних втрат.
Результати засвідчили, що смерть улюбленої тварини, як і втрата члена сім’ї, може призвести до так званого затяжного розладу горя (prolonged grief disorder) – тривалого, ускладненого горювання. Для цього психічного розладу, що офіційно визнаний Всесвітньою організацією охорони здоров’я, притаманний підвищений рівень стресу, пов’язаний із переживанням втрати. Інтенсивний, постійний біль від неї не зменшується з часом, розтягуючись на багато місяців чи навіть років. Для цього стану, що потребує професійної допомоги, характерні такі симптоми, як емоційне заціпеніння, втрата інтересу до життя, відчуття його безглуздості, проблеми з соціалізацією.
Проте досі цей розлад діагностували лише у зв’язку зі смертю людини. До того ж залишалось незрозумілим, чи доречно порівнювати втрату домашніх тварин та людей.
Про що дізналися дослідники?
Розібратися в цьому питанні вирішив професор кафедри психології Філіп Гайленд разом зі своєю командою, розповіло видання Daily Mail.
Як стало відомо, майже третина опитаних (32,6 відсотка) пережила смерть свійської тварини. І майже всі учасники пережили смерть людини.
При цьому 21 відсоток респондентів назвали смерть улюбленої тварини найтрагічнішою подією свого життя. Після цієї події 7,5 відсотка учасників відповідали діагностичним критеріям затяжного розладу горя.
Так само тяжко переживали втрату близьких друзів 7,8 % опитаних, членів сім’ї (таких як бабусі, дідусі, двоюрідні брати та сестри, тітки та дядьки) – 8,3 %, братів та сестер – 8,9 %, а також партнерів – 9,1 %.
Значно вищим рівень горювання був у випадку смерті батьків (11,2 %) та дитини (21,3 %).
Професор Гайленд вважає, що діагностика затяжного горювання має охоплювати не лише тих, хто намагається пережити смерть людини, але й тих, хто втратив домашнього улюбленця. За словами науковця, «незрозуміло, чому смерть свійської тварини була виключена з критерію обліку горя».
Можливо, раніше вчені сумнівались, що можна порівнювати втрату тварини та людини. Ще одна причина, за словами керівника дослідження, така: науковці «щиро вірили в те, що у прихильності людей одне до одного є щось унікальне та особливе».
«Хай там яка причина, важливо перевірити, чи можуть люди, які пережили втрату домашньої тварини, зазнавати затяжної реакції горя в тому вигляді, в якому її нині описують психіатри», – каже професор Гайленд.
Результати дослідження опублікував журнал PLOS One.
Фото: Unsplash
