У Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA, НАСА) заявили, що Perseverance вперше в історії зафіксував видиме полярне сяйво на Марсі. Мандрівний робот сфотографував це світлове шоу в березні минулого року – за кілька днів після того, як Червона планета зазнала потужної сонячної бурі.
Результатами дослідження астрономи НАСА поділилися лише тепер у журналі Science. Учені розповіли, що тоді, під час спостереження, стався значущий викид корональної маси Сонця. Потужна хмара заряджених частинок зіткнулася з неоднорідним магнітним полем Марса, порушивши його тонку атмосферу, внаслідок чого утворилося зелене світло.
Про що ще повідомили науковці?
Нове фото апарат-дослідник зробив невипадково, пише Live Science. Команда Perseverance передбачала, що викид корональної маси Сонця, швидше за все, вразить Марс. Тож учені спрямували камеру марсохода Mastcam-Z на нічне марсіанське небо, сподіваючись побачити щось дивовижне. Проте вони не сподівалися, що на них чекає таке видовище.
Раніше астрономи вже знали, що на Марсі є кілька типів полярних сяйв і що деякі з них охоплюють всю планету. Однак досі ці явища можна було спостерігати лише в невидимих довжинах хвиль електромагнітного спектра, переважно в ультрафіолетовому діапазоні.
Тепер команда Perseverance розповіла, що помічені марсоходом слабкі зелені вогні є першими полярними сяйвами в Сонячній системі, що відображаються за допомогою видимих довжин хвиль світла.
До речі, це перший випадок, коли марсіанське сяйво було зафіксовано просто з поверхні планети. До цього часу спостереження такого роду вели орбітальні космічні апарати, такі як зонд NASA Mars Atmosphere і Volatile Evolution (MAVEN) та орбітальний апарат ОАЕ – Emirates Mars Mission.
Вогні на Марсі
Астрономи довгий час вважали, що полярні сяйва на Марсі неможливі, оскільки його атмосфера надзвичайно розсіяна. Планета не має належного загальнопланетного магнітного поля, що дозволило б сонячному вітру та сонячним бурям видути більшу частину марсіанського повітря. Проте нове зображення доводить, що газу на Червоній планеті достатньо, аби випромінювати барвисті вогні.
Аналіз зелених відтінків полярного сяйва показав, що світло випромінювалося збудженими молекулами кисню, які становлять близько 0,13 відсотка обмеженої атмосфери Марса. Низька концентрація газу в поєднанні з високим рівнем пилу в повітрі є причиною того, що світло від полярних сяйв на фотографії ледве видно.
Воно стало помітним лише після того, як учені видалили на фото світло від найбільшого супутника Марса – Фобоса.
Дослідники стверджують, що вночі поблизу полюсів планети може виникати інший тип зеленого світла, схожого на полярне сяйво, відомий як свічення повітря. Його, ймовірно, зможуть бачити астронавти, що братимуть участь в марсіанських місіях.
Позаземні полярні сяйва
Будь-яка інша планета Сонячної системи, що має атмосферу, – Венера, Юпітер, Сатурн, Уран або Нептун – є місцем, де можливі позаземні полярні сяйва. Однак вони відбуваються в невидимих частинах електромагнітного спектра: ультрафіолетовому, інфрачервоному та рентгенівському.
Переважно ці полярні сяйва зумовлені потоком заряджених сонячних частинок, відомим як сонячний вітер. Однак на деяких планетах, як-от Юпітер, надзвичайно потужні полярні сяйва спричинені іншими явищами, наприклад, магнітними аномаліями.
На планетах, що розташовані ближче до Сонця, таких як Венера, Земля і Марс, полярні сяйва є наслідком суворих космічних погодних явищ, таких як викиди корональної маси. Попри те, що Меркурій практично не має атмосфери, на його поверхні через вплив сильних сонячних бур теж трапляються рентгенівські викиди, схожі на полярні сяйва.
Потужні сонячні спалахи останнім часом почастішали. Адже Сонце майже досягло піка свого 11-річного циклу активності, відомого як сонячний максимум. У цей період сонячні бурі стають частішими та інтенсивнішими. Щоб передбачити, коли приховані викиди корональної маси можуть вплинути на Землю, астрономи нерідко «шпигують» за зворотним боком Сонця за допомогою марсоходів.
