Санта-Клаусу не варто боятися, що його вірні друзі олені розгубляться в безбережних арктичних просторах та не побачать, куди слід їхати. Адже ці тварини мають особливу форму нічного зору.
З наближенням холодів арктичні олені змінюють колір очей із золотистого до насиченого блакитного. Завдяки цьому вони розрізняють ультрафіолет та легше знаходять лишайник – життєво важливий продукт для свого виживання.
Про особливу форму нічного бачення північних оленів повідомила команда американських та шотландських вчених. Дослідження, присвячене екстраординарній властивості цих тварин, очолили професор Натаніель Доміні, антрополог із Дартмутського коледжу (США), а також докторка Кетрін Хобайтер та професорка Джулі Харріс зі Школи психології та нейронауки Університету Сент-Ендрюса (Велика Британія).
Про що розповіли дослідники
Науковці з’ясували, чому північні олені – єдині зі ссавців – змінюють колір очей залежно від сезону: від золотисто-жовтогарячого влітку до темно-блакитного зимовими місяцями.
Команда зауважила, що хоча зміна кольору допомагає тваринам розрізняти ультрафіолетове світло та знаходити свою основну їжу – оленячий мох, але саме це й спричиняє додаткові питання. Оскільки сонячні промені, які відбиває сніг, призводять до того, що олені отримують вдвічі більше ультрафіолету.
«Нашому оку, як і очам більшості ссавців, блідий лишайник на білому снігу неймовірно важко виявити. Але для очей оленів лишайник, яким вони харчуються, мають вигляд темних плям на сніговому ландшафті», – зазначила докторка Кетрін Хобайтер.
Відомо, що північні олені харчуються особливим видом лишайнику – ягелем (Cladonia rangiferina), який часто називають «оленячим мохом». Цей вид надзвичайно важливий для виживання північних оленів, насправді не є мохом. Він зростає у північних широтах у вигляді губчастих чагарників.
За словами науковиці, у світі існує понад 13 000 видів лишайників. А однією з найдивовижніших особливостей Шотландії є те, що там існує округ, де росте понад 1500 різних видів лишайників: Хайленд. На його сході, в гірському масиві Кернгормс, де розташований однойменний національний парк, мешкають численні північні олені.
Під час дослідження команда сфотографувала в Кернгормсі чагарники лишайників в ультрафіолетовому світлі та виявила, що різні види поглинають або відбивають світло по-різному. А щодо ягелю – то він поглинає його аж надто сильно, розповіло видання The Guardian.
За словами Натаніеля Доміні, олені не хочуть витрачати енергію на блукання цими холодними просторами в пошуках їжі. «Якщо вони можуть бачити лишайники на відстані, це дає їм велику перевагу, адже вони економлять дорогоцінні калорії тоді, коли їжі бракує», – додав професор.