Якщо подивитись на безхмарне небо на світанку або заході Сонця, можна відразу помітити Венеру. Друга за віддаленістю від Сонця та шоста за розміром планета Сонячної системи має вигляд найяскравішої точки, що постійно сяє.
Венера є другим за яскравістю об’єктом на нічному небі після Місяця. «Планета приблизно в 100 разів яскравіша за зірку першої величини», – розповів виданню Live Science Ентоні Маллама, дослідник із Центру захисту темного і спокійного неба Міжнародного астрономічного союзу. Зірки першої величини є найяскравішими на нічному небі. Приміром, одна з них – Сіріус – має яскравість –1,47, а Венера –4,14 (за шкалою, яку використовують астрономи, тьмяніші об’єкти мають більшу зіркову величину).
Але що робить Венеру такою яскравою?
Дослідження показали, що на яскравість Венери можуть впливати кілька факторів. Один з них – високе альбедо планети: кількість світла, що відбивається від її поверхні. За словами Санджая Лімає, провідного вченого з Центру космічної науки та техніки Університету Вісконсина (США), альбедо Венери становить 0,76. Це означає, що вона розсіює близько 76 відсотків отриманого сонячного світла. Для порівняння: ідеальне дзеркало відбиває 100 відсотків світла, Земля – 30%, а Місяць що має низьке альбедо, – лише 7%.
Високе альбедо Венери обумовлено щільним хмарним покривом. Ці хмарні шари простягаються на висоті від 48 до 70 кілометрів над її поверхнею. Згідно з даними космічних місій 1970-1980-х років, ці шари складаються здебільшого з крапель сірчаної кислоти. За словами Лімає, ці краплі дуже малі – переважно розміром з бактерію. При цьому вони надзвичайно ефективно розсіюють сонячне світло.
Але Венера – не найяскравіший об’єкт Сонячної системи. Покритий льодом супутник Сатурна Енцелад має високе альбедо – близько 0,8. Однак із Землі він здається значно тьмянішим за Венеру. Річ у тім, що він розташований значно далі від Сонця. У той час як Венера віддалена від нашої зірки на 108 мільйонів км, Енцелад розташований щонайменше у 13 разів далі. А отже, Венера отримує у 176 разів більше світла, ніж Енцелад, що дає їй значну перевагу.
Відстань від Землі
Близькість до Землі також впливає на яскравість Венери. Середня відстань між Венерою та Землею – 170 мільйонів кілометрів. До речі, іноді найближчою до Землі планетою є Меркурій: коли, зокрема, перебуває від неї на середній відстані 155,5 млн км. Але більший розмір Венери змушує її здаватися яскравішою.
Проте відстань Венери від Землі, а отже, і видима яскравість планети, не є постійними. На найближчій відстані від нас (близько 38 млн км), у так званій точці нижнього з’єднання, Венера буває надзвичайно тьмяною. Це підтвердили спостереження Національної астрономічної обсерваторії Японії.
А найяскравіше Венера сяє, коли видно лише серповидну смужку її освітленої Сонцем поверхні. Ця фаза, що її називають точкою найбільшої яскравості, зазвичай настає за місяць до і за місяць після нижнього з’єднання. Згідно з дослідженням, співавтором якого був Маллама, у цій фазі краплі сірчаної кислоти з атмосфери Венери розсіюють сонячне світло в бік Землі. «Це явище називають ореолом слави, і воно належить до того самого сімейства оптичних ефектів, що і веселки», – пояснив учений.
Астрономи також виявили, що зміни альбедо Венери, її відстань від Землі та Сонця, а також її фази спричиняють коливання зоряної величини планети від –4,92 до –2,98. Однак цього достатньо, щоб ефектним сяянням Венери можна було милуватися протягом більшої частини року. Навіть з міських районів нашої планети.
Фото: Unsplash
